Інженери, вчителі, медики, підприємці, спортсмени, металурги, будівельники та інші… Ці хлопці і дівчата продовжували б працювати на благо своєї країни і жити звичайним мирним життям, якби росія не напала на Україну. А тепер вони захищають Батьківщину на фронті. І, на жаль, гинуть. Ось і у Покрові провели в останню путь 36-річного Дмитра Копищика, який у цивільному житті працював у сфері будівництва. Сталося непоправно – війна забрала його.
Покров прощався з Героєм сьогодні, 15 червня. Фото прощання оприлюднила Покровська міська рада, передає Nikopolnews. Гранатометник 1 стрілецького відділення, рядовий, Дмитро Копищик боронив рідну землю від російських окупантів, заради миру, заради майбутнього у незалежній державі.
Провести воїна в останню путь прийшли численні містяни, побратими, які несли квіти й не стримували сліз. Слова підтримки близьким Дмитра Копищика висловив міський голова Олександр Шаповал.
Над бульваром Шевченка линула «Плине кача». Покровчани у шані й скорботі ставали на коліна. Через коридор з синє-жовтих прапорів з усіма військовими почестями проводжали Героя. Вшановуючи його подвиг і його пам’ять.
Чин похорону воїна звершив благочинний Православної Церкви України міста Покров протоієрей Іван Назарик.
Як стало відомо, Дмитро Копищик працював на нікопольскому підприємстві «Нікопрогресбуд».
Війна страшним лихом зруйнувала мирне життя, працю, долі людей. Сьогодні багато співробітників нашого підприємства знаходяться на передовій боротьби з окупантами. Герої захищають Україну, рідні домівки та кожного з нас, ризикуючи найдорожчим – своїм життям. Ось і в родину «Нікопрогресбуд» війна увірвалась непоправною втратою. Захищаючи Україну, загинув наш колега і товариш, гранатометник 1 стрілецького відділення Копищик Дмитро Вікторович, – йдеться у повідомленні на сторінці компанії у Фейсбуці.
Дмитро пропрацював у структурі автотранспортного цеху підприємства близько п’яти років. Зарекомендував себе як відповідальний фахівець, який професійно виконував роботу машиніста навантажувача, міг працювати на автогрейдері. Керівництво та колеги згадують його як доброзичливу людину і хорошого спеціаліста.
«Він завжди йшов на зустріч, був готовий прийти на допомогу якщо потрібно виконати ту чи іншу роботу. Тут працювало чимало його товаришів. Для нас це величезна втрата, усім неймовірно жаль, що загинула така хороша людина», – з сумом говорять його товариші по роботі.
Йому було усього 36 років, у нього залишилися батьки, родина.
Світла пам’ять Захиснику України! Щирі співчуття рідним і близьким.
