У Нікополі закликали переглянути короткометражний фільм про дитячу міську лікарню, яка працює під постійною загрозою російських обстрілів. У стрічці медики відверто розповідають про роботу за п’ять кілометрів від тимчасово окупованої території, порятунок дітей та рішення залишитися у прифронтовому місті.
Нікопольська дитяча міська лікарня запросила до перегляду короткометражного фільму, у якому медики відверто розповідають про роботу під обстрілами, порятунок дітей і життя прифронтового міста, передає Nikopolnews.
У Нікополі медики відверто розповіли, як війна змінила дитячу лікарню
У центрі короткометражної стрічки — люди, які щодня рятують дитячі життя, попри постійну небезпеку. Медики Нікопольської дитячої міської лікарні відверто розповідають про реалії своєї роботи та виклики, які принесла війна.
Нікопольська дитяча міська лікарня розташована в центрі міста, однак до тимчасово окупованої території — лише близько п’яти кілометрів. Через це медики щодня працюють під загрозою російських обстрілів та атак дронів.
«Наша лікарня в центрі міста, але по прямій 5 км від нас уже окупована територія. І звідти ми кожної хвилини можемо отримати приліт або дрона, або снарядів», – говорить головний лікар Нікопольської дитячої міської лікарні, лікар-хірург В’ячеслав Мальгін.
Про роботу в умовах війни медики говорять відверто. Не кожна зміна закінчується однаково. Одні дні дарують відчуття виконаного обов’язку, інші залишають після себе емоційне виснаження.
«Є зміни, після яких ти приходиш веселий, радий, сповнений різноманітних ідей. А бувають зміни, після яких ти приходиш, хочеш просто закритися в кімнаті і дивитися в одну точку», — говорить лікар-отоларинголог Дарія Мураховська.
Водночас лікарі наголошують, що повномасштабна війна змінила і характер травм, з якими нині доводиться працювати дитячим медикам.
«В роботі з’явилися дуже неприємні, дуже страшні, на мій погляд, випадки, як мінно-вибухова травма, поранення після прильотів дронів, бойова травма у дітей. Такого бути не повинно», — зазначає лікар-ортопед Дмитро Рублевський.
Попри всі виклики, колектив лікарні продовжує працювати й надавати допомогу дітям.
«Але весь персонал працює, допомагає, супроводжує, служить», — говорить медичний директор, лікар-педіатр Олена Полякова.
Психологічна підтримка медиків у прифронтовому Нікополі
Окремий блок фільму присвячений груповій сесії психосоціальної підтримки для медичних працівників прифронтових регіонів, яка проходила в межах програми Сирійсько-американського медичного товариства (SAMS). Під час сесії учасники говорять про емоційне навантаження, з яким щодня стикаються медики, та про важливість психологічної підтримки в умовах війни.
Психологиня програми SAMS Анастасія Слюсар наголошує, що медики щодня працюють у надзвичайно складних умовах, а тому потребують не лише професійної, а й психологічної підтримки.
«Професію лікаря обирають люди, які вже емпатичні. То оця емпатійність, вона виснажує. Ми знаходимось у повсякденному стресі. Та кожного дня щось відбувається», — зазначає вона.
За словами психологині програми SAMS Яни Гунченко, представництво організації в Україні реалізує комплексну підтримку медичних працівників.
«Наше представництво Сирійсько-американського медичного товариства працює в Україні, виходячи з двох напрямків. Ми проводимо заходи, спрямовані на підтримку психічного здоров’я та психосоціальної підтримки лікарів», — розповідає Яна Гунченко.
Вона додає, що ще одним напрямком роботи є навчання медиків алгоритмам дій під час масового надходження постраждалих.
«Другий напрямок — це MCM, тобто тренінги з керування під час масових уражень населення, щоб зрозуміти, як лікарня має діяти в стані, коли йде масовий наплив постраждалих осіб до лікарні. Таким чином ми підтримуємо лікарів з різних сторін», — пояснює психологиня.
Учасники програми розповідають, що тренінги допомогли їм краще зрозуміти власний емоційний стан і навчили справлятися зі стресом.
«Мені дуже сподобалось і я трошечки намагаюсь впроваджувати це в свою практику. Дуже вам дякую», — говорить лікар-отоларинголог Дарія Мураховська.
За її словами, після участі в програмі їй стало легше працювати з власними емоціями та допомагати іншим долати стрес.
«Після участі в тренінгу змінилося все догори ногами, бо я стала краще відчувати себе. Я стала краще коригувати свої емоції. Я навчилася з ними працювати правильно. Тренінги ці безцінні, тому що вони нас навчають, як нам жити у стані постійного стресу і як допомагати іншим подолати оцей стрес», — ділиться лікар-отоларинголог Дарія Мураховська.
Медична сестра Нікопольської дитячої міської лікарні Катерина Крапівна розповідає, що одним із занять під час тренінгу стала робота з глиною, яка допомогла хоча б ненадовго відволіктися від реалій війни.
«В рамках нашого тренінгу були заняття з вироблення з глини дуже цікавих поробок. І нам це дуже сподобалось, бо це така дрібна моторика наших пальчиків і рук, яка допомагає нам мислити добре. Ми відключилися від війни і вже перейшли мріяти про щось більш гарне», — говорить медична сестра Катерина Крапівна.
За словами психологині програми SAMS Анастасії Слюсар, під час занять було помітно, як змінювався емоційний стан учасників.
«З кожною зустріччю я бачила, як навіть вираз обличчя їх змінюється. Вони радіють життю, вони посміхаються. Від стану лікарів залежить навіть життя їх пацієнтів», — зазначає психологиня.
Фільм завершується словами про рішення залишитися у прифронтовому Нікополі та продовжувати допомагати дітям, попри постійну небезпеку.
«З початком війни дійсно дуже багато виїхали, але багато повернулися. Для себе ми прийняли рішення залишатися в місті та надавати допомогу. Ми не можемо зупинити війну, але ми надаємо медичну допомогу нашій громаді, нашим дітям, нашим українцям. Для нас це дуже принципово. Ми тут», — йдеться у відео.
Повну версію короткометражного фільму можна переглянути на YouTube-каналі Марини Чанкової:
Ще новини Нікополя: «Ми все витримаємо і всі разом вийдемо на дамбу»: поліція Нікопольщини про чотири роки терору і свою роботу (фото, відео)
