До Дня Незалежності України видання УНІАН підготувало великий матеріал про незламний бізнес країни, який працює попри дуже серйозні виклики. Серед, про кого розповіли журналісти, і завод Інтерпайп НікоТьюб. «Кожен, хто залишився в Нікополі – герой», – вважає автор матеріалу. І розповідає, як підприємство прифронтового міста допомагає своїм працівникам триматися.
Nikopolnews публікує матеріал УНІАН про Нікополь.
Завод – це не стіни. Завод – це люди
В групі компаній «Інтерпайп» вважають, що саме люди дають бізнесу сили встояти під час війни й рухатись вперед. І тому підтримка співробітників, зокрема ветеранів – на першому місці.
Підтримка ветеранів
Одна з таких історій – історія захисника України Ярослава Буруліна, який до повномасштабного вторгнення працював слюсарем на трубному виробництві «Інтерпайп» у Нікополі.
Війна «перетворила» слюсаря на сапера. Він успішно працював і у цій сфері, та під час одного з бойових виходів підірвався на міні й втратив ногу. Далі – численні операції, протезування, реабілітація…
Завершивши лікування, повернутись на завод слюсарем Ярослав не міг – заважав протез. Але це не означало, що чоловік залишиться в рідному місті, яке захищав, без роботи.
«В компанії діє політика реінтеграції ветеранів, однією з основних складових якої є їх повернення на робоче місце. Якщо людина не може повернутися на свою довоєнну роботу, то їй підбирають інше робоче місце, виходячи з досвіду людини та її кар’єрних планів», – розповіла УНІАН директорка з комунікацій, кураторка напрямку Людмила Новак
Так сталося і з Ярославом. Йому запропонували стати майстром, тобто лінійним керівником у машинобудівному комплексі компанії в Нікополі. Він пройшов стажування і вже понад рік успішно керує дільницею.
Програма реінтеграції ветеранів у цивільне життя передбачає також розширений медичний огляд у корпоративній поліклініці, фізичне й ментальне відновлення в Центрі підтримки ветеранів, юридичні консультації тощо.
Евакуація дітей
Та підтримка компанії поширюється і на цивільних працівників компанії в Нікополі.
Так, на початку повномасштабного вторгнення, коли стало відомо про окупацію росіянами Енергодара (а ЗАЕС – всього лише за кілька кілометрів від Нікополя, звідти росіяни тероризують місцевих щодня) юрист «Інтерпайп» Віктор Шепотін відправив дітей до своїх батьків – у Херсонську область. Та вже за кілька днів ворог окупував і Херсонщину, тож село родини пана Віктора опинилось на лінії фронту.
«З нього дітей вивозили похапцем – полями, через «сіру зону», міст через річку Кам’янку підірвали буквально перед капотом братової машини…», – згадує Віктор Шепотін
Після цього чоловік продовжував шукати варіанти безпечного місця для дітей та дружини. І коли компанія запропонувала евакуацію в один з санаторіїв, одразу погодився і вивіз родину з-під обстрілів.
Дехто з працівників нікопольського заводу «Інтерпайп» діяв так само, дехто – виїхав разом із сім’єю, а дехто – приймав рішення не залишати місто, а лише переїхати з прибережної частини, яка найбільше потерпає від російських обстрілів, в інші райони та навколишні села.
Гуманітарна допомога і відновлення житла
«Ми підтримуємо людей у багатьох ситуаціях. Наприклад, щомісяця кожен працівник «Інтерпайп» у Нікополі отримує від компанії сертифікат на 1000 грн до продуктового супермаркету. Якщо у людини постраждало житло, то компанія допомагає відновлювати його. (В «Інтерпайп» ще з 2022 року діє програма відновлення житла для всіх співробітників – компанія компенсує затрати на відновлення пошкоджених квартир та будинків, – УНІАН). Якщо житло непридатне для проживання, компанія допомагає орендувати інше та оплачує послуги ріелтора», – розповіла УНІАН Людмила Новак
Безпека на виробництві
Вже звичайним кейсом для війни стала й безпека людей на виробництві. В Нікополі «Інтерпайп» облаштував бомбосховища в кожному цеху, встановив на дільницях мобільні укриття, які дозволяють швидко сховатись і вберегтися від осколків. Адже час дольоту російських снарядів під час обстрілів з району Енергодара та Запорізької АЕС становить від кількох до 15–30 секунд.
«Кожен, хто залишився в Нікополі – герой»
«Компанія підтримує громаду, зокрема у безпекових проєктах, дбає про співробітників, – розповідає Людмила Новак. – Та головна підтримка – від людини до людини. Дуже велику роботу проводять лінійні керівники, які в таких непростих умовах зберігають свої команди. І в цьому заслуга людей».
Дійсно, жити за пару кілометрів від російських окупантів – вже героїзм і справжня незламність. І кожен, хто залишається в Нікополі – вже герой.
