Календар війни на Нікопольщині: 7 вересня (оновлюється)

2014 рік

Втрати Захисників

Прощання з Героєм

7 вересня у Нікополі прощалися з Максимом Троценком, який загинув в Іловайському котлі.

Троценко Максим Миколайович – снайпер 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас», солдат. Загинув 29 серпня 2014 року. Захисник не вийшов живим з «Іловайського котла»… Максим Троценко народився 24 червня 1985 року в місті Нікополь у сім’ї вчителів. У 2001 році закінчив 9 класів загальноосвітньої школи №3 міста Нікополя, у 2004 році – Нікопольський професійний ліцей за спеціальністю «електрогазозварник».

Проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил України. Працював охоронником у приватних структурах, в останній час перед мобілізацією – стропальником у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб» у місті Нікополь. Вбиті росією мешканці Нікопольщини: Захисник з Нікополя Максим Троценко сьогодні відзначав би 40-річчя…

15 травня 2014 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив снайпером 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас» (з листопада 2014 року – 40-й окремий мотопіхотний батальйон 17-ї окремої танкової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України; військова частина 2603, місто Кривий Ріг Дніпропетровської області). З літа 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.

У серпні 2014 року був учасником боїв за місто Іловайськ Донецької області. 29 серпня 2014 року солдат Троценко разом з іншими військовослужбовцями виходив з «Іловайського котла» через так званий «гуманітарний коридор». У районі села Новокатеринівка Старобешівського району Донецької області колона була обстріляна ворогом. Солдат Троценко сидів зверху на бронемашині, сильним вибухом його викинуло прямо під колеса бронетранспортеру, що їхав на великій швидкості, внаслідок чого військовослужбовець загинув.

2 вересня 2014 року тіло Максима Троценко разом з тілами 87 інших загиблих в «Іловайському котлі» було привезено до моргу міста Запоріжжя. Був упізнаний бойовими товаришами та родичами.

7 вересня 2014 року похований на міському кладовищі у Нікополі.

У Захисника залишилися батьки та сестра.

Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (15.05.2015; посмертно).

У квітні 2016 року у Нікопольському професійному ліцеї відкрито меморіальну дошку випускникові Троценко М.М.

Рішенням Нікопольської міської ради № 28-52/IIV від 19 липня 2019 року присвоєно звання “Почесний громадянин міста Нікополя” (посмертно).

2021 рік

Втрати Захисників

Пішов з життя ветеран війни з Нікополя

Нікополець, майор запасу, учасник АТО, Пастухов Сергій Федорович, передчасно пішов з життя 7 вересня 2021 року.

Сергій Федорович народився 14 серпня 1956 року. У 1973 році закінчив Придніпровську середню школу, після цього працював на НЗФ та в листопаді 1974 року був призваний до лав Збройних Сил.

У 1984 році закінчив Донецьке вище військово-політичне училище. Військову службу проходив на Далекосхідному військовому окрузі, в м. Будапешт та в червня 1992 року повернувся для проходження подальшої військової служби до в/ч А0593 м. Нікополь, де проходив службу до 2000 року.

З 2000 р. – пенсіонер Міністерства оборони України.

З 2001 по 2013 рік працював у Нікопольській міській раді.

В складні для країни часи, маючи високий рівень патріотизму, повернувся до лав Збройних Сил України. З 2015 року до 2018 року проходив військову службу у Нікопольському об’єднаному міському військовому комісаріаті. Брав безпосередню участь в антитерористичній операції. Був нагороджений Міністерством оборони України медаллю «Ветеран служби».

Після звільнення з військової служби працював головним спеціалістом командування (соціологом) у Нікопольському об’єднаному міському територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

2022 рік

Обстріли

У ніч на 7 вересня 2022 року російські війська знову обстріляли Нікопольський район. За інформацією начальника Дніпропетровської ОВА Валентина Резніченка, ворог двічі накривав район із «Градів», мінометів та важкої артилерії. Під вогнем опинилися Нікополь та село Іллінка Марганецької громади.

Вдень 7 вересня ворог знову обстріляв Марганецьку громаду. Люди не постраждали.

Міський голова Нікополя Олександр Саюк повідомив, що ніч у місті минула в тривогах та під обстрілами прибережної території. За його словами, цього разу руйнувань та постраждалих не було. У місті продовжували ліквідовувати наслідки попередніх атак.

Увечері Саюк повідомив, що 7 вересня Нікополь закінчує день спокійно, без надзвичайних ситуацій. Місто продовжувало працювати, а комунальні підприємства — ліквідовувати наслідки попередніх обстрілів.

Втрати Захисників

Загинув Захисник з Нікополя

Нікополець, солдат, стрілець-снайпер  механізованого відділення механізованого батальйону в\ч А4053 Литвинюк Євген Васильович 25.02.1988 р.н.  позивний «Альпініст», загинув 7 вересня 2022 року на Донеччині, мужньо виконуючи обов’язок, в бою за Україну, її свободу та незалежність.

Понад 3,5 роки вважався зниклим безвісти. На жаль, надія рідних на його повернення живим не справдилася…

Євген народився й виріс у Нікополі. Навчався у загальноосвітній школі №25. Здобув професію електрогазозварювальника у ПТУ №34.

Працював у компанії «Нікопрогресбуд». Чоловік був працьовитим та відповідальним. З юних років Євген захоплювався екстримом, любив висоту, ризик і випробування власних можливостей. Його приваблювали стрибки з парашутом.

Він цікавився зброєю, займався у тирі та вирізнявся влучністю. Зосередженість, упевненість і внутрішня сила були невід’ємною частиною його характеру. Він ніколи не жив наполовину, у всьому був справжнім, рішучим, завжди готовим прийти на допомогу.

Найголовнішим у житті Захисника була родина. Він багато працював, брався за будь-який підробіток, аби забезпечити близьких усім необхідним. Чоловік любив свого сина і пишався ним. Цінував час, проведений із рідними, любив природу. Особливе місце у його житті займала пасіка. Для Євгена це було не просто хобі, там він знаходив душевний спокій.

Коли розпочалося повномасштабне вторгнення росії в Україну, Євген добровільно став до лав ЗСУ. Служив стрільцем-снайпером механізованого відділення механізованого батальйону військової частини А4053.

Позивний «Альпініст»  чоловік отримав за любов до висоти, витримку та вміння залишатися впевненим у найскладніших ситуаціях.

Після закінчення війни мріяв про власний будинок і вівчарку, адже дуже любив собак.

Але 7 вересня 2022 року Євген Литвинюк загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Опитне Покровського району Донецької області.

Довгий час він вважався зниклим безвісти. Лише за результатами ДНК-експертизи вдалося підтвердити його загибель.

18 травня 2026 року Нікополь провів в останню путь полеглого Захисника.

У чоловіка залишилися дружина, син, мати, батько та брат.

ЗАЕС та Енергодар

Гендиректор МАГАТЕ Рафаель Гроссі заявив, що агентство готове негайно розпочати консультації щодо створення зони безпеки навколо Запорізької АЕС.

Виступаючи на засіданні Ради Безпеки ООН, Гроссі попередив про небезпеку катастрофи на станції через бойові дії. Він наголосив, що фізична цілісність ЗАЕС була порушена кілька разів, а більшість пошкоджень сталися під час обстрілів у серпні.

Гроссі зазначив, що перебої із зовнішнім енергопостачанням, необхідним для охолодження реакторів, можуть призвести до розплавлення активної зони реактора. За його словами, місія МАГАТЕ мала допомогти стабілізувати ситуацію та забезпечити отримання надійної інформації безпосередньо зі станції.

Того ж дня в окупованому Енергодарі знову посилилися обстріли. Міський голова Дмитро Орлов повідомив, що через обстріли вдруге за добу зникло електропостачання по всьому місту. Комунальні та інші служби не встигали завершити аварійно-відновлювальні роботи, оскільки нові обстріли змушували їх починати все спочатку.

Мешканців закликали дотримуватися правила двох стін, зробити запас питної води та, коли припиняться обстріли, запастися продуктами, які не потребують приготування. Також повідомлялося про пошкодження магазину «Галина» та розташованих поруч житлових будинків.

Українські військові повідомили про успіхи на Енергодарському напрямку та значні втрати російських військ уздовж берегової лінії Каховського водосховища — від Василівки до Знам’янки.

За повідомленням військових, завдяки аеророзвідці українські сили краще бачили пересування російської техніки та могли оперативніше завдавати ударів. Повідомлялося про ураження вогневих позицій, складів із боєприпасами та командного складу противника.

Життя під час війни

Відновлення і благоустрій

Попри постійні обстріли та те, що значна частина мешканців залишила місто, Нікополь продовжував жити й працювати. Комунальні служби 7 вересня не лише усували наслідки обстрілів, а й займалися благоустроєм.

Працівники прибирали розбите скло та сміття біля багатоквартирних будинків і у приватному секторі. Бригада КП «МЖТІ» тимчасово накривала пошкоджені дахи приватних будинків банерами, щоб захистити оселі від дощової води.

КП «Міське паркове господарство» прибирало опале листя у скверах та на центральній алеї проспекту Трубників, планувало територію парку Металургів, косило траву на узбіччях вулиць Херсонської та Некрасова, у сквері на проспекті Трубників та в кварталах приватного сектору.

Електрики КП «Міськавтодор-1» ремонтували шафу керування вуличним освітленням. На вулиці Некрасова одна бригада готувала ділянку до асфальтування, інша ремонтувала вибоїни за технологією «холодний асфальт». На вулиці Г. Чорнобиля тріщини асфальтобетонного покриття заливали бітумною мастикою.

Благодійність для цивільних і військових

У Нікополі волонтерка Анастасія Князева розповіла історію самотньої літньої жінки, яка жила навпроти будинку, зруйнованого російськими обстрілами. Попри свій вік та слабкість, бабуся допомагала сусідам розбирати руїни. Волонтерка описувала, як зустріла її біля зруйнованої оселі — жінка була в сльозах і тримала на руках собак.

За словами Анастасії, жінка жила на дуже маленьку пенсію, якої вистачало лише на найнеобхідніші продукти. Волонтерка закликала небайдужих допомогти їй. Згодом повідомили, що ця інформація вже не актуальна: на заклик відгукнулися люди.

У Нікополі 7 вересня оголосили великий збір коштів під назвою «Помста NIMAR!». Його ініціатором став нікопольський волонтер, ветеран АТО Сергій Голтва.

Назва NIMAR була утворена від NI — Нікополь, MA — Марганець, R — район. Проєкт мав об’єднати мешканців та уродженців Нікопольщини, які через війну перебували в різних містах та країнах.

Заявлена мета збору — 2,5 мільйона гривень. За ці кошти планували придбати три дрони-камікадзе та високоякісний безпілотник для спостереження за пересуванням російської техніки та коригування атак.

На момент публікації до збору вже долучилися 64 людини, було зібрано 48 806 гривень.

Політика

Окремо цього дня стало відомо про заяву народного депутата Олександра Трухіна, нардепа від Кам’янського та Марганця.

Після вручення йому підозри у справі про пропозицію хабаря поліцейському він заявив про намір вийти з фракції «Слуга народу» на період розслідування. Трухін заявив, що співпрацюватиме зі слідством та доводитиме свою невинуватість.

2023 рік

Обстріли

Російський терор тривав і 7 серпня 2023 року.

У ніч на 7 вересня російські війська обстріляли Нікополь зі ствольної артилерії — агресор здійснив близько десяти пострілів. Наслідки атаки з’ясовували. На той момент повідомлялося, що загиблих і постраждалих немає.

Вдень ворог тричі вдарив по Нікополю та ще раз — по Марганецькій громаді. Внаслідок обстрілів 52-річна жінка та 57-річний чоловік отримали осколкові поранення. Їм надали медичну допомогу, лікувалися вони амбулаторно.

Внаслідок атаки загорівся приватний будинок, пожежу ліквідували рятувальники. Загалом у Нікополі були пошкоджені 8 приватних будинків, 5 господарських споруд та автомобіль, а також 2 лінії електропередач. За повідомленням міського голови, пошкоджено також 6 парканів.

Втрати Захисників

Прощання з Героєм

7 вересня у Нікополі провели в останню путь Андрія Корнєєнка — молодшого сержанта 54-ї окремої механізованої бригади ЗСУ.

Молодший сержант 54-ї окремої механізованої бригади ЗСУ Корнєєнко Андрій загинув 13 червня 2023 року. До останнього подиху він захищав незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави від російських окупантів.

Віддати загиблому воїну останню шану прийшли родичі, друзі, представники міської влади та небайдужі нікопольці.

ЗАЕС та Енергодар

7 вересня російські пропагандистські ЗМІ заявили про нібито атаку Енергодара дронами. У було матеріалі зазначено, що подробиці на той момент не повідомлялися, а інформація уточнювалася.

Водночас вранці моніторинговий Telegram-канал повідомляв про роботу російської ППО на березі Енергодара, а також про рух швидких і пожежників.

Життя під час війни

Відновлення та благоустрій

Голова Дніпропетровської обласної ради Микола Лукашук 7 вересня провів у Нікополі робочу нараду. У ній взяли участь міський голова Нікополя Олександр Саюк, міський голова Покрова Олександр Шаповал, мер Марганця Геннадій Боровик, начальник Нікопольської РВА Євген Євтушенко та керівники інших громад району.

На нараді обговорили проблеми громад, зокрема роботу водоканалів, компенсацію тарифів, погашення боргів за електроенергію, ремонт критичної інфраструктури, виплату зарплат лікарям та наповнення місцевих бюджетів.

Окремо говорили про водопостачання та підготовку до опалювального сезону. Попри постійні обстріли, громади району готувалися до зими: закуповували пелети, запускали газові котельні та перевіряли мережі.

Лукашук також повідомив про будівництво магістральних водогонів для громад, які постраждали від російського теракту на ГЕС. На Нікопольщині будували дві нитки водогону Марганець — Нікополь — Покров. На той момент уже проклали 46,8 км, або 57%. Орієнтовний запуск води очікували наприкінці жовтня.

До запуску водогонів у громадах продовжували підвозити воду. 7 вересня громадам району додатково передали 14 очисних установок.

Діти та безпека

7 вересня рятувальники провели для школярів Нікопольщини онлайн-урок із мінної безпеки. У ньому взяли участь учні двох класів одного із закладів освіти Нікопольського району.

Дітям нагадали правила поведінки у разі виявлення вибухонебезпечних предметів та перші дії, яких необхідно дотримуватися. Щоб краще засвоїти матеріал, рятувальники також провели з учнями тематичні загадки.

Медицина

У Нікополі повідомили про можливість пройти рентгенологічне обстеження на цифровому рентген-апараті останнього покоління OPERA T90csx у КП «Нікопольська лікарня» Покровської сільської ради.

У лікарні проводили рентгенографію черепа, придаткових пазух носа, усіх відділів хребта, кінцівок, суглобів, органів грудної клітини та черевної порожнини, а також мамографію і рентгенографію зубів.

Гуманітарна допомога

У Червоногригорівській громаді повідомили про можливість отримати грошову допомогу від УВКБ ООН. Мобільний пункт реєстрації мав працювати 11 вересня у Дмитрівці.

Право на разову грошову допомогу передбачалося, зокрема, для родин з одним із батьків та дітьми або людьми похилого віку, родин, очолюваних самотніми людьми похилого віку, сімей з людьми з інвалідністю, хронічними захворюваннями чи іншими особливими потребами, а також прийомних сімей, які опікуються дітьми без супроводу або дітьми, розлученими з батьками.

Розвиток

ЦНАП Покрова увійшов до п’ятірки найкращих ЦНАПів області. На той момент центр надавав майже 270 адміністративних послуг.

Керівниця ЦНАПу Інна Клочковська отримала Подяку від голови Дніпропетровської ОВА Сергія Лисака. Працівники ЦНАПів, серед яких був і Покров, також брали участь у триденному тренінгу професійного розвитку від проєкту USAID «Демократичне врядування у Східній Україні».

2024 рік

Обстріли

Тривали російські обстріли і 7 вересня 2024 року.  Це день став трагічним для Нікопольщини….

У ніч із 6 на 7 вересня російські війська чотири рази били по Нікополю. Застосовували дрони-камікадзе та важку артилерію. За попередніми даними, загиблих і постраждалих не було. У місті продовжували ліквідовувати наслідки атак.

Вдень 7 вересня росіяни атакували Нікополь, Марганецьку та Мирівську громади. По Марганецькій та Мирівській громадах били важкою артилерією. У Марганецькій громаді загинула 76-річна жінка, ще одна місцева мешканка, 60 років, постраждала.

Увага! Якщо вам відоме ім’я вбитої жінки, ви маєте її фото і інформацію про неї та готові поділитися, напишіть, будь ласка, нам на пошту!

У населених пунктах Марганецької та Мирівської громад сталося кілька займань, горів сухостій. Пошкоджено три приватні будинки та паркан, загинули корова і десяток гусей.

Нікополь росіяни атакували безпілотниками. За словами міського голови Олександра Саюка, протягом дня ворог шість разів ударив дронами-камікадзе. Пошкоджені господарська споруда, паркан та інфраструктура. Загиблих і поранених у Нікополі не було.

Внаслідок обстрілів Нікополя 6 вересня виникли пожежі у приватному житловому секторі — загорілися житлові будинки та господарські споруди. Рятувальники ліквідували займання. До робіт залучали 12 надзвичайників та 2 одиниці пожежно-рятувальної техніки.

Втрати Захисників

Загинув Захисник з Нікополя Іван Маляров

Нікополець, рядовий в/ч А1126, Маляров Іван Васильович, 23.06.1981 р.н, загинув 7 вересня 2024 року, виконуючи обов’язок, у бою за Україну, її свободу та незалежність загинув

Він загинув у першому бою і майже рік вважався зниклим безвісти.

Іван народився і виріс у Нікополі. Навчався у школах №7 та №21, здобув базову середню освіту, а згодом – професію токаря у ПТУ. Проте обрав ковальську справу – працював на молотах і пресі на підприємствах металургійної галузі, зокрема на ТОВ «Нікопольський завод сталевих труб «Укрметал». Він був добрим, врівноваженим чоловіком, мав хист до техніки, умів власноруч ремонтувати все вдома і завжди приходив на допомогу іншим.

Велосипедні прогулянки, затишні вихідні з родиною, домашня кухня – ось у чому він знаходив радість. Найбільшим скарбом у житті для Івана була його родина. Разом із дружиною виховував двох донечок, обожнював своїх онуків, балував їх як справжній дідусь. Його доброта, надійність та господарність назавжди залишаться у памʼяті рідних і близьких.

18 липня 2024 року Іван долучився до лав ЗСУ, приєднавшись до 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади. Після навчання вже 29 серпня прибув до своєї військової частини. Там отримав позивний «Цар», побратими поважали його за витримку та надійність. На жаль, 7 вересня 2024 року, під час свого першого бою поблизу населеного пункту Новогродівка Покровського району Донецької області, Іван загинув унаслідок прямого влучення ворожого мінометного снаряда.

Особу військовослужбовця було встановлено за допомогою ДНК-експертизи. Родина до останнього сподівалася на краще…

Із Захисником прощалися у Нікополі 20 серпня 2025 року. В той день рідні, близькі, друзі, колеги, представники міської влади та небайдужі мешканці Нікополя провели в останню путь солдата Малярова Івана Васильовича.

У нього залишилися мати, брат, дружина, дві доньки та двоє онуків.

Загинув Захисник з Нікополя Ігор Ткаченко

7 вересня 2024 року в бою за Україну, її свободу та незалежність загинув солдат в/ч А0536, Ткаченко Ігор Сергійович, 10.05.1980 р.н.

Після закінчення 9 класів школи в селі Воля, чоловік вступив до Нікопольського професійно-технічного № 34 і здобув фах вальцювальника. Протягом багатьох років він працював на підприємствах, що виготовляють трубну продукцію: спершу на Нікопольському заводі сталевих труб «ЮТІСТ», згодом – у виробничому об’єднанні «ОСКАР».

Вирізнявся дисциплінованістю, відповідальністю та майстерністю. Колеги поважали його за професіоналізм, керівництво високо цінувало його труд – Ігор неодноразово отримував відзнаку «Кращий вальцювальник року».

Понад усе  цінував родину. Він був люблячим чоловіком, турботливим батьком, для якого щастя дружини, донечки та сина було сенсом життя. Він створив для них затишок і стабільність, наповнюючи дім радістю й теплом. Доньку ніжно балував, а сина виховував сильним і мужнім, передаючи йому свої життєві принципи – рішучість, надійність і гідність.

14 травня 2024 року Ігор став на захист України. Служив кулеметником стрілецького батальйону у складі 53-ї окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха.

Загинув  через 4 місяці після мобілізації – 7 вересня 2024 року в бою поблизу населеного пункту Ямпіль Краматорського району Донецької області.

Лише 26 квітня 2025 року  Нікополь провів в останню путь полеглого Захисника Ігоря Ткаченка.

У нього залишилися дружина, двоє дітей, батьки та брат.

7 вересня під час атак на Нікопольщину в області також працювала ППО: українські оборонці неба знищили ворожий дрон-розвідник.

Втрати серед цивільних

7 вересня у Покрові попрощалися із Сергієм Мандрицьким, який загинув унаслідок російського ракетного удару по готелю «Аврора» у Кривому Розі.

Житель Покрова Сергій Мандрицький загинув 27 серпня 2024 року під час ракетного удару по Кривому Рогу.

Окупанти атакували готель «Аврора». На момент ворожого удару у готелі знаходилися мирні люди. Розбір завалів тривав протягом дня.

ЗАЕС та Енергодар

Напередодні візиту генерального директора МАГАТЕ Рафаеля Гроссі на окуповану Запорізьку АЕС мешканці громад Нікопольщини, розташованих на правому березі Дніпра за 5–30 км від станції, звернулися до нього з відкритим колективним листом.

Люди запросили Гроссі на зустріч, щоб обговорити безпекову ситуацію навколо ЗАЕС. У листі вони наголосили на ядерній небезпеці через окупацію станції, постійних обстрілах Нікопольщини та проблемах із водопостачанням після знищення росіянами Каховського водосховища.

Автори звернення зазначили, що, на їхню думку, самої присутності місії МАГАТЕ на ЗАЕС недостатньо, оскільки представники місії не бачать того, що відбувається на протилежному березі Дніпра. Вони запропонували представникам МАГАТЕ зустрітися безпосередньо з мешканцями кризових громад.

Життя під час війни

Водопостачання

Однією з головних проблем Нікопольщини залишалося водопостачання.

У Марганецькій громаді після припинення водопостачання система почала відновлюватися. Водопостачання та водовідведення відновлювали, водопровідна мережа заповнювалася питною водою. Міський голова Геннадій Боровик повідомив, що проблему вдалося вирішити завдяки втручанню начальника ДніпроОВА Сергія Лисака.

У Томаківській громаді також почалося поступове відновлення водопостачання. Спочатку наповнювався підвідний водогін до Марганця та відновлювався робочий тиск, після чого мали заповнюватися мережі громади й розвідні трубопроводи в селищі. Повністю відновити систему одразу було неможливо, тому процес мав тривати близько двох днів.

У Мирівській громаді централізоване водопостачання планували відновити саме 7 вересня. Мешканців просили, за можливості, відкрити крани для зменшення тиску в трубах, але робити це обов’язково під наглядом.

Благодійні організації продовжували забезпечувати мешканців Нікопольщини питною водою.

У період 2–6 вересня американська організація GEM у партнерстві з фондом Howard G. Buffett доставила мешканцям Марганецької громади 15 228 пляшок питної води. Із них 4168 пляшок отримали мешканці прибережних населених пунктів — Іллінки, Добрій Надії, Новокиївки та Новокам’янки.

У Мирівській громаді протягом тижня жителі отримали 33 696 літрів бутильованої питної води.

Інша гуманітарна допомога

Також повідомлялося, що з 2 по 6 вересня мешканцям Марганецької громади видали 2880 продуктових наборів.

Відновлення пошкодженого житла

У Нікополі продовжували відновлювати житло, пошкоджене російськими обстрілами. Усі роботи фінансувалися з міського бюджету.

Одразу після обстрілів місто виконувало екстрений ремонт осель та вивозило будівельне сміття. Пізніше, відповідно до черги, будівельні бригади виконували ґрунтовніші роботи — відновлювали стіни, перекриття, конструкції дахів та замінювали покрівлю.

Місто займалося закупівлею матеріалів, організацією та контролем робіт. Станом на цей тиждень бригади працювали одночасно на кількох об’єктах.

Свята

Попри війну, у Покрові 7 вересня відзначав 75-річчя почесний громадянин міста, легенда радіоспорту Микола Голуб.

Пів століття він працював із дітьми, відкриваючи юним покровчанам світ зв’язку на коротких хвилях, навчаючи їх сучасних технологій, англійської мови та азбуки Морзе. Його вихованці неодноразово ставали переможцями всеукраїнських і міжнародних змагань, чемпіонами світу та України, володарями Кубків України.

Навіть майже втративши зір, Микола Голуб продовжував навчати дітей. За свою роботу він отримав звання Почесного громадянина Покрова та був відзначений обласною пам’ятною ювілейною медаллю.

Успіхи дітей

Юна музикантка з Нікополя Ксенія Єлецька, учениця відділу струнних інструментів Нікопольської міської школи мистецтв, стала лауреаткою ІІ премії Міжнародного двотурового конкурсу мистецтв «Симфонія літа». До конкурсу її підготувала викладачка Ольга Місюра, концертмейстерка — Ірина Єгорова.

Також стало відомо про спортивний успіх вихованця ДЮСШ «Трубник» Олександра Третяка. У складі команди PUSH-TEAM-КДЮСШ-4 з Кропивницького він виборов бронзову медаль чемпіонату України з баскетболу 3х3 серед кадетів U-18. Фінальний етап відбувся 31 серпня у Києві.

2025 рік

Обстріли

У ніч на 7 вересня 2025 року та протягом дня російські війська продовжували терор Нікопольщини. Під ударами були Нікополь, Покровська, Червоногригорівська, Марганецька та Мирівська громади.

День знову став трагічним для району.

У Мирівській громаді внаслідок обстрілу з РСЗВ загинув 54-річний чоловік. Уточнювалося, що російські війська влучили по одному із сіл громади після 03:00.

У Покровській громаді внаслідок вечірнього обстрілу постраждав 63-річний чоловік, якому надали необхідну медичну допомогу.

У Нікополі було пошкоджено багатоповерховий та 3 приватних житлових будинки, 4 господарські споруди, 2 АЗС, легковий автомобіль, адміністративну будівлю, інфраструктуру, паркан, лінію електропередач.

Внаслідок обстрілів сталися пожежі, вогнем знищено дах приватного будинку.

Нікопольський район був атакований 61 раз дронами-камікадзе російської армії:

• 13 дронів-камікадзе атакували м. Нікополь
• 1 дрон-камікадзе атакував м. Марганець
• 2 дрони-камікадзе атакували с. Придніпровське
• 1 дрон-камікадзе атакував с. Мусіївка, постраждала 43-річна жінка
• 1 дрон-камікадзе атакував с. Іллінка
• 1 дрон-камікадзе атакував с. Добра Надія
• 8 дронів-камікадзе атакував с. Вищетарасівка
• 1 дрон-камікадзе атакував с. Олексіївка
• 4 дрони-камікадзе атакували с. Капулівка 3 дрони-камікадзе атакували с. Покровське
• 4 дрони-камікадзе атакували с. Набережне.

Артилерія

• м. Нікополь, 3 обстріли
• с. Покровське, 3 обстріли
• с. Мар’ївка
• с. Вищетарасівка, обстріл з РСЗО

Життя під час війни

Відновлення та благоустрій

Комунальні служби Нікополя продовжували усувати наслідки ворожих обстрілів і допомагати мешканцям.

Окремо повідомлялося про плани ремонту чотирьох ділянок міських доріг. Загальна вартість робіт становила 2 340 158 гривень. Ремонти мали виконуватися на вулиці Петра Калнишевського біля школи №21, на перехресті Педагогічної та Петра Калнишевського, на проспекті Трубників та на перехресті Героїв Чорнобиля і Бориса Мозолевського. Строк виконання робіт — до 31 грудня 2025 року.

Гуманітарна допомога

Заклади освіти Нікополя отримали від благодійників засоби для надання першої допомоги в межах освітнього проєкту «Подих життя», який реалізується за підтримки Міністерства освіти і науки України та грантової програми британського урядового фонду Enabling Fund.

Аптечки шкіл та дошкільних закладів поповнилися клапанами штучного дихання «BREEZE LIFE» із плівкою для проведення серцево-легеневої реанімації.

Незламні мешканці

Попри війну, у Нікополі тривало звичайне життя.

У місті також продовжували розповідати історії людей, які намагаються жити й працювати попри війну. Серед них — лікарка з Нікополя Олена Данченко, яка після багатьох тяжких життєвих випробувань та страшних втрат, після ампутації ніг, продовжувала відновлюватися та потребувала людської уваги й підтримки.

Календар війни на Нікопольщині доповнюється

Якщо вам відомі події, пов’язані з війною на Нікопольщині, які сталися саме 7 вересня (2014–дотепер), або ви помітили неточність, повідомте редакції на пошту nikopol.net@ukr.net. Ми перевіримо інформацію і, за наявності підтвердження, доповнимо хронологію.

Зараз трвиає робота над наповненням календаря. Ми почали з першого дня обстрілів Нікопольщини і зробили календар майже за весь липень, за весь серпень. Розпочали вересень.

Тут розповідали, як з’явилася ідея: «Колись настане день, який ми помітимо СОНЕЧКОМ…» Створюємо Календар війни на Нікопольщині: що це таке, де дивитися, як долучитися

Раніше ми писали: Календар війни на Нікопольщині: 6 вересня (оновлюється)

Наш телеграм:тут найоперативніше про події на Нікопольщині сьогодення, максимальне охоплення новин про життя міста Нікополь і району.