Рятувальник з Марганця Володимир Гемук понад 18 років присвятив службі у ДСНС. За цей час він пережив чимало складних викликів, а під час повномасштабної війни до його роботи додалися ліквідація наслідків ворожих атак та порятунок людей під загрозою повторних ударів.
Про історію рятувальника розповіли у ДСНС, передає Nikopolnews.
Рятувальник з Марганця розповів про найскладніші виклики
Володимир Гемук виріс у селі Добра Надія. Ще юнаком він бачив, як під час пожеж люди гуртувалися, разом допомагали гасити вогонь та підтримували тих, хто втрачав майно. Саме тоді, за його словами, він зрозумів, наскільки важливо не залишатися осторонь чужої біди.
За понад 18 років служби рятувальник пережив багато складних ситуацій. Один із таких випадків стався вже під час повномасштабної війни.
Після удару ворожого безпілотника на одному з критичних об’єктів спалахнула пожежа. Начальник підрозділу Олексій Харченко отримав опіки та осколкові поранення, коли прикривав собою працівника від повторної атаки.
«Ворожі безпілотники не давали нам рятувати Олексія та дістати працівника, який опинився у небезпечній пастці. Вони стежили за нами й могли будь-якої миті вдарити знову. Чоловік знаходився між бетонними плитами, навколо палало мастило. Але ми дісталися до нього, подали драбину та швидко вивели у безпечне місце», — згадує Володимир.
На місці рятувальники надали Олексію домедичну допомогу, після чого його госпіталізували. Працівника, який опинився у небезпечній пастці, вдалося врятувати. Він перебував у шоковому стані, але вцілів.
«У такі хвилини немає часу на страх чи хвилювання. Потрібно бути зосередженим на конкретному завданні. А вже потім починаєш думати про наслідки та про те, що могло б трапитися», — говорить рятувальник.
Особливо важко Володимиру згадувати випадки, коли під час пожеж гинуть діти.
Восени 2024 року під час гасіння пожежі у приватному будинку рятувальники виявили тіла дворічної дівчинки та її мами. Такі трагедії, за словами Володимира, залишаються в пам’яті на все життя.
Пам’ятає він і виклик навесні 2012 року. Тоді горів житловий будинок, а зсередини долинав плач дитини. Із сильно задимленої кімнати рятувальники винесли п’ятирічного хлопчика. На жаль, його дідусь загинув.
Повномасштабна війна змінила роботу рятувальників. До звичних викликів додалися ліквідація наслідків ворожих атак, робота під загрозою повторних обстрілів та ударів безпілотників.
«Хто, як не ми, допоможе людям, які опинилися в небезпеці та чекають на порятунок? Так, наша робота небезпечна й виснажлива, але я жодного разу не пожалкував, що обрав цю професію. Коли рятуємо чиєсь життя, я і без слів бачу, як люди вдячні нам, хоч на їхніх очах сльози. Саме тоді розумієш, що ти на своєму місці», — переконаний Володимир.
За віддану службу Володимира Гемука нагородили нагрудним знаком ДСНС України «Знак Пошани».
Поза службою рятувальник любить риболовлю, походи в гори та час із родиною. Найбільше він мріє після завершення війни повернутися до рідного села, відбудувати будинок, зруйнований ворожими обстрілами, повернути сім’ю з-за кордону та надолужити час, який вони втратили через війну.
Ще новини Нікопольщини: Офіцер-рятувальник з Нікополя навчав працівників трудового колективу заходам безпечної життєдіяльності (фото)
