Україна розглядає можливість створення власної системи супутникового зв’язку за участю фінських компаній ICEYE та Nokia. Міністерство оборони вже підписало з ними лист про наміри, однак до запуску повноцінної мережі ще далеко. За попередньою оцінкою експерта Андрія Колесника, проєкт може потребувати понад 2 млрд доларів, а перші супутники можуть з’явитися на орбіті не раніше 2028 року.
Україна може отримати супутникову мережу під власним контролем
22 жовтня Міністерство оборони України та фінські компанії ICEYE і Nokia домовилися вивчити перспективи співпраці у сфері супутникового зв’язку. Документ підписали під час візиту прем’єр-міністра Фінляндії Петтері Орпо до України. Про домовленість повідомила ICEYE.
Йдеться про можливість створення захищеної широкосмугової системи на низькій навколоземній орбіті. За принципом роботи вона може бути подібною до Starlink, але головна відмінність полягає в управлінні: держава-замовник має володіти супутниками, наземною інфраструктурою та терміналами й самостійно визначати порядок їх використання.
На початку жовтня ICEYE та Nokia оголосили про спільну розробку такого рішення для державних замовників. Передбачається, що воно може бути корисним для оборони, охорони кордонів, екстрених служб і забезпечення зв’язку в разі пошкодження наземних мереж.
Поки що сторони не повідомили ані про укладення повноцінного контракту, ані про затверджений бюджет. Лист про наміри передбачає вивчення можливостей співпраці, тому говорити про готову систему або гарантовані строки її запуску передчасно.
Чому Україні важливо контролювати зв’язок
Пошук альтернативи Starlink пов’язаний із питанням надійності доступу до супутникової інфраструктури. Повідомлення про обмеження роботи військової версії Starlink в Україні продовжували надходити, попри публічну інформацію про можливі переговори щодо їх скасування.
Для військових і державних служб важливий не лише сам доступ до мережі, а й можливість контролювати її роботу. Власна інфраструктура потенційно дасть Україні більше самостійності у визначенні пріоритетів, користувачів і режимів використання зв’язку.
Тому військові новини про супутникові технології стосуються не тільки технічних характеристик обладнання. Не менш важливими є питання державного контролю, захищеності каналів комунікації та стійкості системи в умовах війни.
Водночас нова мережа не обов’язково зможе швидко замінити Starlink у всіх сценаріях. Для цього потрібно створити достатнє супутникове угруповання, забезпечити його наземною інфраструктурою та організувати роботу терміналів. Кожен із цих етапів потребує часу й фінансування.
Які можливості мають фінські партнери
ICEYE спеціалізується передусім на радіолокаційних супутниках для спостереження за Землею. Україна вже використовує дані окремих апаратів компанії для розвідувальних завдань, але це не означає, що супутники або вся система перебувають у власності української держави.
Показовим є досвід Польщі, яка придбала в ICEYE власну супутникову систему й може самостійно визначати, де, коли та для яких завдань використовувати її можливості. Тепер подібний принцип пропонується розглянути для України, але в галузі супутникового зв’язку.
Nokia, своєю чергою, має забезпечувати телекомунікаційні технології та обладнання. За поясненням незалежного експерта з космічної галузі, колишнього радника голови Державного космічного агентства України Андрія Колесника, ICEYE може відповідати за супутникові платформи, а Nokia — за технологічну частину зв’язку.
У результаті система має включати не лише супутники, а й наземні центри управління, шлюзи та користувацькі термінали. Такий комплексний підхід необхідний для повноцінної роботи мережі, але його технічні параметри ще потрібно погодити.
Коли можуть запустити перші супутники
За словами Колесника, якщо сторони дійдуть згоди щодо реалізації проєкту, перші апарати можуть з’явитися на орбіті не раніше 2028 року. Раніше можуть розглядатися випробувальні запуски окремих супутників, однак це лише можливий сценарій, а не підтверджений графік.
Для повноцінного покриття території України експерт оцінює необхідну кількість супутників приблизно у 130–140 одиниць. Кожен апарат може коштувати близько 10 млн доларів. Проте навіть виробництво всього угруповання не вирішить питання без запусків, наземного обладнання та інфраструктури управління.
Колесник оцінює вартість одного запуску ракети-носія приблизно у 50 млн доларів і припускає, що для розгортання мережі може знадобитися близько дев’яти запусків. Реальна кількість залежатиме від маси й розмірів апаратів та можливості виводити на орбіту кілька супутників одночасно.
Чому проєкт може коштувати понад 2 млрд доларів
Окрім супутників і ракет-носіїв, необхідно створити наземні центри управління, забезпечити роботу шлюзів зв’язку та розгорнути термінали. Також експерт вважає доцільним передбачити резервні шлюзи за кордоном, наприклад у США. Це допомогло б знизити ризик втрати зв’язку в разі удару по основних об’єктах на території України.
З урахуванням усіх складових загальна вартість системи, за оцінкою Колесника, може становити 2 млрд доларів або більше. Поки не оголошено, хто фінансуватиме проєкт і за якою моделлю розподілятимуться витрати.
Окреме питання — функціональність майбутньої мережі. На думку експерта, Україні варто розглядати не лише базовий супутниковий інтернет, а й можливості для військового використання та підтримки спеціальних служб. Багатофункціональна система могла б мати більшу практичну цінність, хоча її конкретні можливості ще не визначені.
Які ризики потрібно врахувати
Колесник звертає увагу на те, що ICEYE має досвід у створенні радіолокаційних супутників, але не спеціалізується на супутниках зв’язку. Nokia володіє телекомунікаційними компетенціями, проте, за словами експерта, наразі немає підтверджень постачання нею рішень у масштабах, зіставних із пропозиціями деяких спеціалізованих виробників супутникових систем.
Тому перед ухваленням остаточного рішення Україні необхідно оцінити технічну готовність проєкту, надійність обладнання, захищеність каналів і здатність системи відповідати військовим потребам. Наявність технологічних компетенцій у партнерів сама по собі ще не гарантує швидкого розгортання повноцінної мережі.
Паралельно Єврокомісія планує на початку 2027 року залучити комерційні супутникові потужності до програми Govsatcom. Це має допомогти забезпечити зв’язок до 2029 року, коли, за планом, повноцінно запрацює європейське супутникове угруповання IRIS².
Отже, співпраця з ICEYE та Nokia може стати кроком до більшої технологічної незалежності України. Проте її практичний результат залежатиме від подальших переговорів, фінансування, технічних рішень і можливості розгорнути систему, якою держава справді зможе самостійно керувати.



