Нікопольська бібліотека-філія № 3 стала багатшою на сотні книг

Якщо в минулому столітті для нікопольців сьогоднішня бібліотека-філія №3 була звичайною міською бібліотекою, то у мене трирічної, вона асоціювалася з царством, в якому днем книги мовчки спостерігали за тим, що відбувається в будинку, а ночами їх герої складали і розповідали один одному казки.

Зі спогадів мами – читати донечку ніхто не вчив. У два роки я зацікавилася літерами, у два з половиною самостійно почала складати їх у склади і влаштовувала бунт, протестуючи проти підказок дорослих, у три – на дуже дрібну дівчинку, боячись псування друкованих видань, з побоюванням поглядали в бібліотеці. А мені було просто в кайф, вибравши чергову стопку книг, швидко читати їх назви, приводячи в шок сувору тітоньку за столиком. Щоправда, тоді її стану я не розуміла, просто подобалися очі, що повільно округлялися під окулярами… В шкільні роки усвідомлено розпирала гордість від найтовщої товстої картки читача.

Мій чоловік – справжня ходяча енциклопедія, чого він тільки не знає. Опинившись у нього вдома вперше, я була вражена кількістю книг в невеликій квартирі, а будь-який кросворд він «клацав» за кілька хвилин.

Продовжуючи розпочату свекрухою справу, протягом багатьох років ми систематично поповнювали нашу бібліотеку, але діти з онуками чомусь швидко виросли, а нами давним-давно все прочитане. І тут у Nikopolnews я прочитала статтю «Нікопольська сім’я подарувала близько 400 книг Зміївської сільської бібліотеці».

План визрів негайно, і ось томи Лєрмонтова, Чехова, Гайдаєнко, Войнича, Толстого, Гюго, Собка, Стендаля, Блоку, Кассіля, Єсеніна, Бойка разом з іншими сотнями книг набули нового турботливого господаря – колектив бібліотеки-філії № 3.

Дітлахам також є чому порадіти – барвисто оформлені оповідання, повісті, вірші, казки авторів світу стануть добрими друзями не одному поколінню.

 

To Top