[:ru]Под редакцией известного в Никополе журналиста вышла книга «Маяки Украины» [:ua]Під редагуванням відомого у Нікополі журналіста вийшла книжка «Маяки України»[:]

Маяки України

[:ru]ФГУ «Укрморкартография» выпустила обновленное издание “Маяки Украины», посвященное 100-летию создания в 1921 году Международной гидрографической организации, полноправным членом которой Украина является с 1995 года. Книга вышла под редакцией известного в Никополе журналиста, метра публицистики, Эдуарда Слабых, который много лет отдал работе в никопольских СМИ («Визит-Венал», «Проспект Трубников», «Репортер»), а с недавних пор живет на Киевщине.

Эдуард Слабых (фото с личной страницы журналиста в Фейсбуке)

Хорошей новостью Эдуард Викторович поделился на своей странице в Фейсбуке, передает Nikopolnews. А детали сообщили на официальном сайте Госгидрографии

Отмечается, что на 200 страницах представлены 40 наиболее известных, важных и интересных (с оглядкой на историю и архитектуру) маяков Украины, которые ожерельем огней длиной почти 2800 км очерчивают берега, заливы и бухты Черного и Азовского морей. Маяки представляют пять условных морских районов: два сегмента северо-западной части побережья Черного моря (Одесский и Николаевский регионы), западную и восточную части Крымского полуострова (к сожалению, временно оккупированы Россией) и берега Азовского моря.

В Госгидрографии напоминают, что первое издание “Маяков Украины” увидело свет еще в 2007-ом. Оно охватило 58 маяков, но многие из них были описаны очень кратко – 167 страниц исключали развернутость и интересные подробности из истории и современности маяков. За прошедшие 14 лет на маяках произошли серьезные изменения, связанные с осовремениванием оборудования. Некоторые (как, например, Бердянский Нижний) изменились и внешне.

Эдуард Слабых, главный редактор книги «Маяки Украины» рассказывает:

Старт был непростым. Концепция книги вырисовывалась довольно длительное время в соприкосновении разных, порой – противоположных мнений. Главный вопрос – соотношение, пропорции текста и фотоиллюстративного материала – вызвало немало дискуссий. Надо было найти “золотую середину”.

Издание 2021 года содержит 205 фотографий маяков и исчерпывающую информацию на украинском и английском языках о каждом из «морских указателей»: его расположение, географическое и ландшафтное окружение; причину появления и страницы эволюции; связанные с ним легенды; архитектурные особенности, навигационные возможности, техническое оснащение и тому подобное.

Серьезной проблемой стал и выбор количества маяков для освещения. Нынешняя книга «выросла» до 200 страниц, но даже при таких условиях издание не способно было вместить описание всех маяков, которыми занимается ГУ «Госгидрография».

Эдуард Слабых поделился подробностями работы над книгой:

Мы вынуждены были провести “отборочный тур”. Остановились на 40 маяках, которые сочетали в себе важное значение для судоходства (хотя в этом смысле важным является любой из 88 маяков государства) и привлекательность, учитывая архитектуру, генезис, развитие.

Спорным некоторым коллегам казалось мое решение в последний момент включить в оглавление Джарылгачский маяк. Точнее – два маяка (старый и новый). Старый давно выведен из эксплуатации, он является лишь “беспризорным” туристическим артефактом, весьма проблемный в смысле сохранения от разрушительного воздействия воды и вообще своего будущего, но – какая история! А фотографии с ним стали украшением книги!

Рассматривалась возможность включить в книгу храм-маяк Николая Чудотворца в пос. Малореченском (Крым). Редакционная группа даже подготовила статью и перевод. Но от идеи отказались, ведь храм все же является всего-навсего навигационным ориентиром.

На сайте Госгидрографии приводятся некоторые интересные факты о книге «Маяки Украины»:

  • Дизайнеры издательства предложили пять вариантов обложки. «Победителем» после длительных колебаний повезло стать одному из двух крымских «патриархов» – Тарханкутскому маяку, который снят в стиле «нуар».
  • В отличие от предыдущего издания, для создания фотографий активно использовались беспилотные летательные аппараты (дроны).
  • Чтобы выбрать лучшие снимки, украсившие страницы книги, пришлось пересмотреть почти 9000 фотографий.
  • Фото для издания сделаны фотографом Алексеем Заклецким на маяках Одесского и Николаевского районов Госгидрографии на территории пяти областей Украины. Его фотопутешествия охватили длинную линию побережья двух морей от о. Змеиного и маяка Шаганы до трех маяков Мариуполя, которые совместно обслуживают Подходной канал Угольной гавани.
  • Фотографу пришлось преодолевать не только естественные препятствия (дожди и облачность), но и технические неисправности. Однажды Алексей не очень удачно выпрыгивал на берег с борта судна и повредил камеру. Ремонт ее отнял некоторое время. Не выдержал однажды напряжения и дрон.
  • Еще один забавный момент произошел на одном из маяков: Алексей Заклецкий, “мужчина героических пропорций”, да еще и увешанный фотооборудованием, застрял на узкой винтообразной лестнице: ни вперед, ни назад. Ситуация, похожая на «ловушку», в которую попал Винни-Пух возле входа в нору Кролика. Но, к счастью, обошлось без длительной диеты.

Nikopolnews искренне поздравляет Эдуарда Слабких с выходом книги и желает коллеге дальнейших творческих успехов и достижений!

Кстати, недавно “NikopolNews” писал:

В Никополе открыли новый мемориал: памятник «Борцам за волю и свободу Украины» (фото, видео)

Какие фото Никополя увидели в Польше: состоялась персональная выставка Артема Тульчинского

ФОТО: Парк Металлургов в Никополе – волнительный привет из прошлого

 [:ua]ФДУ «Укрморкартографія» випустила оновлене видання “Маяки України», яке присвячене 100-річчю створення у 1921 році Міжнародної гідрографічної організації, повноправним членом якої Україна є з 1995 року. Книжка вийшла під редагуванням відомого у Нікополі журналіста, метра публіцистики, Едуарда Слабких, який багато років віддав роботі у нікопольських ЗМІ («Візит-Венал», «Проспект Трубників», «Репортер»), а віднедавна живе на Київщині.

Едуард Слабких (фото з особистої сторінки журналіста у Фейсбуці)

Гарною новиною Едуард Вікторович поділився на своїй сторінці у Фейсбуці, передає Nikopolnews. А деталі повідомили на офіційному сайті Держгідрографії.

Зазначається, що на 200 сторінках представлені 40 найбільш відомих, важливих і цікавих (з огляду на історію та архітектуру) маяків України, які намистом вогнів завдовжки майже 2800 км окреслюють береги, затоки й бухти Чорного і Азовського морів. Маяки представляють п’ять умовних морських районів: два сегменти північно-західної частини узбережжя Чорного моря (Одеський і Миколаївський регіони), західну й східну частини Кримського півострова (на жаль, тимчасово окуповані Росією) та береги Азовського моря.

У Дергідрографії нагадують, що перше видання “Маяків України” побачило світ ще 2007-го. Воно охопило 58 маяків, але багато з них були описані дуже стисло –  167 сторінок виключали розлогість та цікаві подробиці з історії та сьогодення маяків. За минулі 14 років на маяках відбулися серйозні  зміни, пов’язані з осучасненням обладнання. Деякі (як, наприклад, Бердянський Нижній) змінилися і зовні.

Едуард Слабких, головний редактор книги «Маяки України» розповідає:

Старт був непростим. Концепція книжки вимальовувалася доволі тривалий час у зіткненні різних, часом – протилежних думок. Головне питання – співвідношення, пропорції тексту і фотоілюстративного матеріалу – викликало чимало дискусій. Треба було знайти “золоту середину”.

Видання 2021 року містить 205 світлин маяків і вичерпну інформацію українською й англійською мовами про кожен з «морських дороговказів»: його розташування, географічне і ландшафтне оточення; причину появи та сторінки еволюції; пов’язані із ним легенди; архітектурні особливості, навігаційні можливості, технічне оснащення тощо.

Серйозною проблемою став і вибір кількості маяків для висвітлення. Цьогорічна книга «зросла» до  200 сторінок, але навіть за таких умов видання не здатне було вмістити опис всіх маяків, якими опікується ДУ «Держгідрографія».

Едуард Слабких поділився подробицями роботи над книгою:

Ми вимушені були провести “відбірковий тур”. Зупинилися на 40 маяках, які поєднували в собі важливе значення для судноплавства (хоча в цьому сенсі важливим є будь-який із 88 маяків держави) і привабливість з огляду на архітектуру, генезис, розвиток.

Суперечливим деяким колегам видавалося моє рішення в останній момент включити до змісту Джарилгацький маяк. Точніше – два маяки (старий і новий). Старий давно виведено з експлуатації, він є лише “безпритульним” туристичним артефактом, доволі проблемний в сенсі збереження від руйнівного впливу води  та взагалі свого майбутнього, але – яка історія! А світлини з ним стали прикрасою книжки!

Розглядалася можливість включити у книгу храм-маяк Миколи Чудотворця в с. Малоріченському (Крим). Редакційна група навіть підготувала статтю і переклад. Але від ідеї відмовилися, адже храм все ж таки є всього-на-всього навігаційним орієнтиром.

На сайті Дергідрографії приводяться деякі цікаві факти про «Маяки України»:

  • Дизайнери видавництва запропонували п’ять варіантів обкладинки. «Переможцем» після тривалих вагань пощастило стати одному з двох кримських «патріархів» – Тарханкутському маяку, який знятий в стилі «нуар».
  • На відміну від попереднього видання, для створення фотографій активно використовувалися безпілотні літаючі апарати (дрони).
  • Аби обрати найкращі знімки, що прикрасили сторінки книги, довелося передивитися майже 9000 світлин.
  • Фото для видання зроблені фотографом Олексієм Заклецьким на маяках Одеського та Миколаївського районів Держгідрографії на теренах п’яти областей України. Його фотомандри охопили довгу лінію узбережжя двох морів від о. Зміїного та маяка Шагани до трьох маяків Маріуполя, які спільно обслуговують Підхідний канал Вугільної гавані.
  • Фотографу довелося долати не лише природні перешкоди (дощі та хмарність), а й технічні несправності. Одного разу Олексій не дуже вдало вистрибував на берег з борту судна і пошкодив камеру. Ремонт її забрав деякий час. Не витримав якось напруги і дрон.
  • Ще один кумедний момент стався на одному з маяків: Олексій Заклецький, чоловік «героїчних пропорцій», та ще й увішаний фотообладнанням, застряг на вузьких гвинтоподібних сходах: ані вперед, ані назад. Ситуація, схожа на «пастку», в яку потрапив Вінні-Пух біля входу до нори Кролика. Але на щастя обійшлося без довготривалої дієти.

Nikopolnews щиро вітає Едуарда Слабких із виходом книжки і бажає колезі подальших творчих успіхів і досягнень!

До речі, нещодавно “NikopolNews” писав:

У Нікополі відкрили новий меморіал: пам’ятник «Борцям за волю і свободу України» (фото, відео)

Какие фото Никополя увидели в Польше: состоялась персональная выставка Артема Тульчинского

ФОТО: Парк Металлургов в Никополе – волнительный привет из прошлого

 [:]

To Top