Календар війни на Нікопольщині: 29 серпня (оновлюється)

2014 рік

Втрати Захисників

Загинув Захисник з Нікополя Василь Логвиненко

29 серпня 2014 року загинув Захисник з Нікополя Василь Логвиненко.

Солдат, кулеметник 93–ї окремої механізованої бригади, Василь Васильович Логвиненко, позивний «Бабай», загинув під час спроби виходу з Іловайська, 29 серпня 2014 року.

Захисник народився в селі Криничувате Нікопольського району. У 1997 році закінчив Нікопольський центр професійної освіти. З 1997 по 1998 роки проходив строкову військову службу в армії. З 2003 року працював у ЗАО Нікопольський завод технологічної оснастки формувальником 6 розряду.

У 2014 році Василь Логвиненко отримав повістку: тричі ходив до військкомату, але його не брали. Четверта спроба стала успішною. 3 квітня чоловік потрапив до 93-ої ОМБр. Спочатку воював в Мирнограді, потім його батальйон просунувся до Пісок, і зрештою захисники потрапили в Іловайськ.

31 липня Василь на кілька днів приїхав на ротацію. 18 серпня офіційно взяв шлюб з коханою жінкою Мариною, з якою вони вже багато років були разом. І в той же день повернувся до військової частини.

Василь Логвиненко загинув 29 серпня Василь загинув 29.08.2014 року внаслідок розстрілу військової колони російськими військами під час виходу з Іловайського котла в районі с. Новокатеринівка.

Чоловіку було 35 років. У нього залишилися дружина Марина і двоє дітей – донечка і син, двійнята, яких він так і не побачив. А про те, що вони з’являться на світ, дізнався за день до своєї загибелі… Остання телефонна розмова його з дружиною  відбулася 28 серпня. Тоді Марина і повідомила, що вагітна двійнею.

Довгий час Василь Логвиненко вважався зниклим безвісти. Марина 11 місяців шукала коханого.

Спочатку рештки Василя поховали на кладовищі у Дніпрі, написавши на могилі: “Тимчасово невідомий”. У вересні 2014-го його тіло ексгумували пошуковці місії “Евакуація-200”.

“Василь був сиротою. Не було навіть у кого ДНК взяти. Якби не наші двійнята, яких я народила вже після його смерті, ми б Васю так і не знайшли”,— розповідала дружина

У вересні 2014-го його тіло ексгумували пошуковці місії “Евакуація-200”.

Висновок судмедексперта був таким: “Подроблене тіло”.  Мені віддали фрагмент хребта з ребрами й кістку. 8 липня 2015 року я привезла рештки в Нікополь і поховала на Алеї Слави Загиблих Героїв на міському кладовищі,  — розповіла вдова полеглого Захисника

• Указом Президента України від 16.01.2016 № 9/2016 «Про відзначення державними нагородами України» Логвиненко Василь Васильович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
• Указом Президента України від 17.02.2016 № 53/2016 «Про відзнаку Президента України «За участь в антитерористичній операції» Логвиненко Василь Васильович нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» (посмертно).
• Рішенням Нікопольської міської ради від 19.07.2019 № 18 – 52/VII Логвиненку Василю Васильовичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Нікополя» (посмертно).
• В Нікопольському ліцеї № 5 Нікопольської міської ради, де навчався Логвиненко Василь Васильович, встановлено меморіальну дошку.
• На меморіалі «Стіна пам’яті полеглих за Україну» у місті Києві розміщено портрет Логвиненка Василя Васильовича – секція 3, ряд 7, місце 33.

Загинув Захисник з Нікополя Денис Остроушко

Нікополець, солдат, кулеметник 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас»Остроушко Денис Валерійович 30.08.1989 р.н. загинув 29.08.2014 року внаслідок розстрілу військової колони російськими військами під час виходу з Іловайського котла в районі с. Новокатеринівка Донецької області.

Денис Остроушко народився 1989 року в місті Нікополь. Закінчив нікопольську ЗОШ № 2; сільськогосподарський технікум, служив в армії, по демобілізації працював охоронцем в «АТБ-Маркет». Вступив до Національної металургійної академії, від 2012 року працював термістом цеху № 7, ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб».

Мобілізований 15 травня 2014 року, кулеметник стрілецької роти 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас».

Загинув при виході колони з Іловайська «гуманітарним коридором», який обстріляли російські війська на дорозі поблизу села Новокатеринівка.

2 вересня 2014-го тіло Дениса Остроушка разом з тілами 87 інших загиблих у Іловайському котлі привезено до запорізького моргу. Упізнаний бойовими товаришами та родичами.

Похований 05 вересня 2014 року в місті Нікополі Дніпропетровської області на Алеї почесних поховань учасників бойових дій міського кладовища.

У Дениса залишились мама, дружина та син 2011 р.н.

• Указом Президента України від 17.02.2016 № 53/2016 «Про відзнаку Президента України «За участь в антитерористичній операції» Остроушко Денис Валерійович нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» (посмертно).
• Остроушко Денис Валерійович нагороджений «Іловайським Хрестом» (посмертно).
• Рішенням Нікопольської міської ради від 19.07.2019 № 22-52/VII Остроушку Денису Валерійовичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Нікополя» (посмертно).
• В КЗ «НСЗОШ І – ІІІ ступенів № 2», де навчався Остроушко Денис Валерійович, відкрито меморіальну дошку.
• На меморіалі «Стіна пам’яті полеглих за Україну» у місті Києві розміщено портрет Остроушка Дениса Валерійовича – секція 3, ряд 2, місце 30.
• Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії

Загинув Захисник з Нікополя Максим Троценко

Троценко Максим Миколайович – снайпер 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас», солдат. Загинув 29 серпня 2014 року. Захисник не вийшов живим з «Іловайського котла»… Максим Троценко народився 24 червня 1985 року в місті Нікополь у сім’ї вчителів. У 2001 році закінчив 9 класів загальноосвітньої школи №3 міста Нікополя, у 2004 році – Нікопольський професійний ліцей за спеціальністю «електрогазозварник».

Проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил України. Працював охоронником у приватних структурах, в останній час перед мобілізацією – стропальником у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Ніко Тьюб» у місті Нікополь. Вбиті росією мешканці Нікопольщини: Захисник з Нікополя Максим Троценко сьогодні відзначав би 40-річчя…

15 травня 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив снайпером 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас» (з листопада 2014 року – 40-й окремий мотопіхотний батальйон 17-ї окремої танкової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України; військова частина 2603, місто Кривий Ріг Дніпропетровської області). З літа 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України.

У серпні 2014 року був учасником боїв за місто Іловайськ Донецької області.

29 серпня 2014 року солдат Троценко разом з іншими військовослужбовцями виходив з «Іловайського котла» через так званий «гуманітарний коридор». У районі села Новокатеринівка Старобешівського району Донецької області колона була обстріляна ворогом.

Солдат Троценко сидів зверху на бронемашині, сильним вибухом його викинуло прямо під колеса бронетранспортеру, що їхав на великій швидкості, внаслідок чого військовослужбовець загинув. 2 вересня 2014 року тіло Максима Троценко разом з тілами 87 інших загиблих в «Іловайському котлі» було привезено до моргу міста Запоріжжя. Був упізнаний бойовими товаришами та родичами.

7 вересня 2014 року похований на міському кладовищі у Нікополі.

• Указом Президента України від 15.05.2015 № 270/2015 «Про відзначення державними нагородами України» Троценко Максим Миколайович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
• Указом Президента України від 17.02.2016 № 53/2016 «Про відзнаку Президента України «За участь в антитерористичній операції» Троценко Максим Миколайович нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» (посмертно).
• Троценко Максим Миколайович нагороджений «Іловайським Хрестом» (посмертно).
• Рішенням Нікопольської міської ради від 19.07.2019 року № 28-52/VII Троценку Максиму Миколайовичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Нікополя» (посмертно).
• В Нікопольському професійному ліцеї, де навчався Троценко Максим Миколайович, відкрито меморіальну дошку.
• На меморіалі «Стіна пам’яті полеглих за Україну» у місті Києві розміщено портрет Троценка Максима Миколайовича – секція 3, ряд 2, місце 36.

2021 рік

Втрати Захисників

Вшанування пам’яті

29.08.2021 р. з нагоди Дня пам’яті захисників України у Нікополь біля пам’ятника «Захисник України» відбувся урочистий мітинг на честь вшанування загиблих захисників України.

Після  відбувся автопробіг з державним  та батальоними/бригадними  прапорами збройних сил України с заїздом до комунальних  навчальних закладів на яких встановлені пам’ ятні дошки загиблих (померлих) учасників бойових дій в російсько-українській війні.

Ініціатором данного заходу виступила «Координаційна  рада учасників бойових дій АТО/ООС і родин загиблих воїнів м.Нікополя». Підтримали та взяли участь в автопробігу громадська організація «КАРАКАЛ» спільно з байкерами міста Нікополя.

Фото з мітингу і автопробігу зробив та оприлюднив нікополець Олексій Рабічев.

2022 рік

Обстріли

Обстріли Нікопольщини тривали 29 серпня 2022 року.

Уночі та вранці російські війська обстріляли Нікополь, Марганець та Червоногригорівську громаду. По Нікопольському району били з «Градів», ствольної артилерії та ракетами. Вранці обстріли Марганця і Червоногригорівської громади продовжилися, а вдень ворог знову вдарив по Червоногригорівській громаді. Там зайнялася суха трава, пожежу згодом ліквідували.

У Нікополі вдень, за повідомленням міського голови, обстрілів не було — удари відбувалися за межами міста. Водночас зберігалася загроза нових артилерійських обстрілів.

Унаслідок вечірнього обстрілу Нікополя 28 серпня загинула жінка, п’ятеро людей були поранені — четверо чоловіків та жінка. Усі вони отримали осколкові поранення, ще одного постраждалого чоловіка госпіталізували у важкому стані вже вранці 29 серпня.

Увага! Якщо вам відоме ім’я вбитої жінки, ви маєте інформацію про неї і фото та готові поділитися, будь ласка, напишіть нам на пошту!

Під час нічних обстрілів 29 серпня у Нікополі, Марганці та Червоногригорівській громаді нових постраждалих не повідомляли.

У Нікополі внаслідок вечірніх та нічних обстрілів було пошкоджено 34 будинки, ще два зруйновано. Також пошкоджені лінії електропередач. Без електроенергії залишилися близько 2600 сімей, аварійні бригади працювали над відновленням мереж. Була ліквідована пожежа.

У Червоногригорівській громаді після нічного обстрілу було пошкоджено 15 будинків, підприємство, храм та лінії електропередач. Пошкоджень також зазнали господарські споруди, автомобілі та газопровід, а дві господарські споруди були зруйновані.

У Марганці масштаби руйнувань на момент перших повідомлень ще з’ясовувалися.

Російські війська, зокрема, застосували ракету С-300, уламки якої впали на покрівлю гаражного кооперативу. Начальник Нікопольської РВА Євген Євтушенко опублікував фото ракети й зазначив, що вона була виготовлена у 1987 році.

Втрати Захисників

Загинув Захисник з Покрова

Покровчанин, молодший сержант, боєць 60-ї окремої механізованої Інгулецької бригади ЗСУ гранатометного відділення 96-го піхотного батальйону Олексій Володимирович Наумов загинув 29 серпня 2022 року.

Олексій Наумов народився 5 травня 1964 року в місті Орджонікідзе (нині Покров). Навчався у школах №5 та №7. Продовжив освіту у ПТУ №50, де здобув професію газоелектрозварювальника. З дитинства захоплювався спортом – греко-римською боротьбою, штангою, армреслінгом. Став кандидатом у майстри спорту з важкої атлетики. Дуже любив грати в шахи, вивчав історію України, писав вірші, був учасником творчої самодіяльності міста. Олексій мав щиру вдачу, був душею компанії.

Працював на гірничо-збагачувальному комбінаті, пізніше на Нікопольському заводі феросплавів. З повномасштабним вторгненням рф добровільно став до лав ЗСУ. Проходив службу у складі 96-го батальйону 60-ї піхотної бригади на посаді молодшого сержанта гранатометного відділення. Мав позивний “Добрий”, побратими знали його як сміливу, наполегливу, принципову людину, справжнього патріота.

Рідні розпрвіли, що «Добрим» Олексія Володимировича називали ще у мирному житті, але з додаванням слова «ранок». «Добрий ранок» – саме таке прізвисько він отримав тому, що з усіма так вітався, бо хотів призвичаїти людей зі свого оточення до української мови, адже сам її любив, поважав і послуговувався у житті.

З мирного життя прізвисько й перекочувало у військове, але зі зміною-скороченням на «Добрий».

29 серпня 2022 року Олексій Наумов загинув на полі бою під час наступальних дій поблизу с. Ольжине Бериславського району Херсонської області, виявивши мужність, стійкість і відданість присязі.

Захиснику було 58 років, у нього залишилися дружина, донька та син.

9 грудня 2022 року Олексію Наумову посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин міста Покров» та нагороджено відзнакою «За заслуги перед містом».

25 травня 2025 року на будинку, де жив Герой, було відкрито меморіальну дошку

ЗАЕС і Енергодар

Важливою подією для Нікопольщини залишалася ситуація в окупованому Енергодарі та на Запорізькій АЕС.

Після провокаційного російського, як заявлялося українською стороною, обстрілу житлових кварталів Енергодара, який стався пізно ввечері 28 серпня, станом на ранок було відомо про 10 поранених мирних мешканців, двоє з них перебували у важкому стані в реанімації. Було знищено або пошкоджено щонайменше 20 автомобілів біля будинків на вулиці Воїнів-Інтернаціоналістів. За повідомленнями місцевої влади, російські окупанти обстріляли третій та п’ятий мікрорайони, після чого звинуватили в атаці українську сторону.

Серед постраждалих були чотири працівники Запорізької АЕС. За даними «Енергоатома», станція працювала з ризиком порушення норм радіаційної та пожежної безпеки.

Два енергоблоки, які напередодні знову під’єднали до мережі, продовжували стабільно виробляти електроенергію. Водночас через обстріли інфраструктура ЗАЕС зазнала пошкоджень, а присутність російських військових, зброї, техніки та вибухівки на станції створювала додаткові ризики.

29 серпня також повідомлялося, що місія МАГАТЕ має прибути на Запорізьку АЕС 31 серпня і працювати там до 3 вересня.

На окупованій території росіяни, за повідомленнями, готували провокації: збирали підписи мешканців Енергодара під зверненням до МАГАТЕ, в якому намагалися звинуватити Україну в обстрілах станції.

На тлі підготовки місії МАГАТЕ «Енергоатом» оприлюднив розрахунки щодо можливого поширення радіації у разі тяжкої аварії на ЗАЕС. Фахівці Держатомрегулювання прогнозували, що за певного напрямку вітру радіаційна хмара могла б поширитися на частину Запорізької, Херсонської та Луганської областей, Крим, Донецьку область і прилеглі райони Росії. Населенню нагадували про правила поведінки у випадку радіаційної аварії, зокрема необхідність перебувати у приміщеннях, герметизувати їх та приймати калію йодид лише після відповідного офіційного оповіщення.

29 серпня 2022 року ЗСУ ліквідували капітана Росгвардії, який «охороняв» захоплену ЗАЕС, а також брав участь в окупації Криму. Де саме відбулася ліквідація, в ЗМІ не уточнювалося.

2023 рік

Обстріли

Російські обстріли Нікопольщини продовжувалися і у 2023 році 29 серпня.

Уночі під артилерійським вогнем опинилися Нікополь та Марганецька громада. У Нікополі було пошкоджено приватний будинок і газопровід. Загиблих та поранених не було.

Удень ворог знову обстріляв Нікополь та Марганецьку громаду. За словами начальника Дніпропетровської ОВА Сергія Лисака, протягом дня по району прилетіло понад 10 артилерійських снарядів. Загиблих і постраждалих не було. Внаслідок обстрілу зайнялися будинок, господарська споруда та суха трава; пожежі рятувальники загасили.

У Червоногригорівській громаді цього дня також зберігалася загроза артилерійських ударів.

Боротьба за воду

Окремою проблемою у серпні 2023 року залишалася відсутність нормального централізованого водопостачання після підриву росіянами Каховської ГЕС.

29 серпня у Марганці відновили централізоване водопостачання. Після катастрофи на Каховській ГЕС місто близько двох місяців жило без води у кранах, і людям доводилося користуватися привозною водою. Альтернативний водогін із Миколаївського водосховища збудували менш ніж за два місяці: проклали понад 7 кілометрів труб та звели насосну станцію. Він мав забезпечити водою близько 35 тисяч жителів Марганецької, Мирівської та Томаківської громад.

Водночас вода з нового водогону була технічною, після очищення та знезараження її подавали в мережу, але довести до питної якості технологічної можливості не було. Основний магістральний водогін із Запоріжжя ще будувався.

Енергодар і ЗАЕС

Повідомлялося про удар дроном по збіговиську колаборантів у Кам’янці-Дніпровській 29 серпня.

На зустріч зібралося понад 30 зрадників, яких охороняли російські військові, зокрема, кадирівці. Під час зборів хотіли організувати роздачу бюлетенів і кабінок для голосування. СБУ за допомогою ударних дронів “підкоригувала” плани окупантів.

Усю ніч до місцевого відділення приймального покою міста Енергодара, каталися машини загарбників, які привозили поранених.

Згодом у мережі показали наслідки «відпрацювання» по колаборантах і окупантах у Кам’янці-Дніпровській.

Втрати Захисників

Вшанування пам’яті

29 серпня — День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність держави.

У Нікополі цього дня у 2023 році вшанували пам’ять полеглих Захисників України. Минуло дев’ять років від однієї з найтрагічніших подій російсько-української війни – розстрілу під Іловайськом. Родини загиблих Героїв, капелан Нікопольської частини та командування Захисників Неба вшанували воїнів, які віддали життя за Україну. На Нікопольській алеї слави з’являлося дедалі більше імен загиблих Героїв.

Життя під час війни

Гуманітарна допомога

У Нікополі продовжувалася видача сімейних гігієнічних наборів від UNICEF. Допомогу отримували, зокрема, сім’ї, де виховувалися діти з інвалідністю, родини загиблих військовослужбовців та загиблих внаслідок російської агресії, опікуни дітей-сиріт, багатодітні сім’ї та люди з інвалідністю І групи.

Також у Нікополі роз’яснювали порядок отримання статусу «дитина, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів». Відповідні зміни до порядку були затверджені постановою Кабміну №547 від 1 червня 2023 року.

Смерть полковника

29.08.2023 несподівано та передчасно пішов із життя Ігор Петрович Катрич – полковник міліції, який багато років працював спочатку експертом-криміналістом Нікопольського міського відділу внутрішніх справ, а потім і керівником Нікопольського підрозділу науково-дослідного криміналістичного центру.

Медична та психологічна допомога

У Нікопольській міській лікарні №4 повідомили про можливість отримати безоплатну психологічну та психіатричну допомогу. Медики зазначали, що через війну зростає кількість людей із розладами психіки та поведінки. Допомогу можна було отримати як амбулаторно, так і в стаціонарі.

Діти

Попри війну, для дітей із Нікополя організовували відпочинок за межами України. 26 дітей пільгових категорій відпочили в Угорщині завдяки співпраці міської влади, обласної адміністрації та волонтерів. Серед них були діти загиблих військовослужбовців і захисників України, а також діти з багатодітних сімей.

29 серпня у Нікополі стало відомо про перемогу фортепіанного дуету Нікопольської міської школи мистецтв Поліни Ємець та Артема Чернишука на міжнародному конкурсі-фестивалі «Stars Art Fest» в Одесі — юні музиканти здобули Гран-прі.

Відомі мешканці Нікопольщини

29 серпня стало відомо, що Антон Тимошенко — уродженець села Приміське на Нікопольщині — увійшов до списку Forbes «30 до 30». До рейтингу потрапили найуспішніші молоді українці, які, за задумом проєкту, здатні змінювати країну та надихати інших.

Тимошенко — український стендап-комік, радіоведучий і сценарист. Він народився та виріс у Приміському, а школу закінчив у Нікополі.

Особливо знаково, що під час повномасштабної війни його творчість стала ще й способом підтримки українського війська. У турах Україною та Європою Антон Тимошенко зібрав для ЗСУ 3 млн гривень, а також двічі збирав повні зали Жовтневого палацу.

2024 рік

Обстріли

29 серпня 2023 року російські війська протягом усього дня били по Нікополю та громадах району. Під ворожими атаками перебували Нікополь, Покровська, Червоногригорівська та Марганецька громади. Окупанти застосовували ствольну артилерію, дрони-камікадзе та скидали боєприпаси з БпЛА. У Нікополі за день зафіксували чотири артилерійські удари, сім атак дронами-камікадзе та п’ять скидів боєприпасів.

Цей день став трагічним для Нікополя. Внаслідок ранкового артилерійського обстрілу загинула 42-річна жінка. Ще шестеро людей отримали поранення — жінки 19 та 59 років і чоловіки 30, 60, 67 та 74 років. Двоє чоловіків перебували у важкому стані.

Увага! Якщо вам відоме ім’я вбитої жінки, ви маєте інформацію про неї та фото і готові поділитися, будь ласка, напишіть нам на пошту!

Внаслідок обстрілів у Нікополі були пошкоджені 7 багатоповерхівок і 8 приватних будинків, три господарські споруди, п’ять парканів, торговельний центр, легковий автомобіль, газопровід, заклад освіти та лінії електропередач. Виникло кілька пожеж.

За даними поліції, протягом доби під ворожим вогнем також перебували Марганець, Мирівська, Покровська, Червоногригорівська та Марганецька громади. Окупанти пошкодили в районі вікна, дахи й фасади приватних та багатоквартирних будинків, будівлю навчального закладу, пошту, собор, магазини, кафе, стоматологічну клініку та кіоск.

Окремо повідомлялося про пожежу у двоповерховому житловому будинку в Нікополі. Внаслідок обстрілу загорівся його дах на площі близько 300 квадратних метрів. Рятувальники ліквідували займання, загиблих та травмованих у цій пожежі не було.

Втрати Захисників

Вшанування пам’яті

29 серпня у Нікополі вшанували пам’ять полеглих Героїв. Міський голова Олександр Саюк, представники міської влади та дружина загиблого захисника Марина Ковальова поклали квіти до пам’ятника «Захисник України» та хвилиною мовчання вшанували тих, хто віддав життя за незалежність держави.

Цього ж дня у Нікополі під російськими обстрілами освятили перший в Україні пам’ятник полеглим капеланам. Пам’ятник встановили на подвір’ї храму святого Петра Калнишевського ПЦУ. Разом зі священниками-капеланами, родинами загиблих військових та небайдужими нікопольцями молилися за полеглих Героїв.

У Червоногригорівській громаді в День пам’яті полеглих Захисників 29 серпня селищний голова Олександр Прокопенко відвідав могили мешканців, які віддали своє життя за Батьківщину.

Він розповів, що дуже сумно було не бачити на могилах гори квітів та місцевих жителів, які відвідали б полеглих воїнів.

Життя під час війни

Медики Нікопольщини — серед Героїв

Цього дня голова Дніпропетровської обласної ради Микола Лукашук подякував медикам екстреної допомоги Нікопольщини, які щодня працюють під російськими обстрілами.

Окрему подяку він висловив лікарям, фельдшерам, медичним сестрам та водіям бригад «швидкої», які надавали допомогу людям під час одного з масованих обстрілів району. Тоді загинув чоловік і постраждали восьмеро людей, серед них була дитина, яку медики оперативно доставили до обласної лікарні.

Спорт

Цього дня прийшла й надзвичайно приємна новина: уродженець Нікополя Антон Коль здобув срібну медаль Паралімпіади-2024 у Парижі.

Він посів друге місце у параплаванні на дистанції 100 метрів на спині у класі S1. Для України це була перша медаль на Паралімпіаді-2024. Антон Коль — майстер спорту України міжнародного класу, призер Паралімпійських ігор та чемпіонатів світу і Європи.

Гуманітарна допомога

У Мирівській громаді щомісяця роздавали мешканцям 22 400 хлібин як гуманітарну допомогу. Хліб випікала місцева пекарня на замовлення Всесвітньої продовольчої програми ООН у співпраці з благодійним фондом «СпівДія».

2025 рік

Обстріли

У ніч на 29 серпня 2025 року російські війська атакували Нікопольщину FPV-дронами. Під ударом були Марганецька, Мирівська та Покровська громади. У самому Нікополі вечір і ніч минули без надзвичайних ситуацій, комунальні служби продовжували усувати наслідки попередніх атак.

За даними поліції, протягом доби ворог також атакував Нікопольський район FPV-дронами. У Покровській громаді внаслідок атаки було поранено 57-річного чоловіка, пошкоджено приватний будинок. У Нікополі та Марганці пошкоджень зазнали багатоповерхівка, гуртожиток, який не експлуатувався, господарська споруда, приватні будинки та транспортні засоби.

Втрати Захисників

Прощання із Захисником

У Нікополі 29 серпня провели в останню путь Віктора Бабіна, який загинув у жовтні 2024 року, через три місяці після мобілізації.

Солдат в/ч А5006, Бабін Віктор Валентинович, 24.11.1976 р.н. загинув 16 жовтня 2024 року, мужньо виконуючи обов’язок, в бою за Україну, її свободу та незалежність.

Віктор народився в місті Апостолове, але ще в ранньому дитинстві, у два роки, разом із мамою переїхав до Нікополя, де й провів усе життя. Він навчався у школі № 9, був здібним учнем, але прагнув самостійності – після 9 класу вступив до ПТУ № 42, щоб опанувати фах зварювальника. Однак уже через рік вирішив розпочати трудову діяльність і влаштувався працювати сантехніком на підприємство «Сантехмонтаж».

Віктор був спокійною, доброю та працьовитою людиною. Завжди готовий прийти на допомогу – навіть залишаючи власні справи, коли інші потребували підтримки. Мав золоті руки: умів власноруч полагодити все, що виходило з ладу. Його поважали за надійність, щирість та відкритість.

13 липня 2024 року Віктор був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив кулеметником механізованого відділення у складі 157-ї окремої механізованої бригади. Загинув 16 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання внаслідок штурмових дій ворога в районі населеного пункту Цукурине, Покровського району, Донецької області. Тривалий час вважався зниклим безвісти. Лише ДНК-експертиза підтвердила його загибель.

Із Захисником прощалися у Нікополі 29 серпня 2025 року. В той день рідні, близькі, друзі, представники міської влади та небайдужі мешканці Нікополя провели в останню путь полеглого військового.

Вшанування пам’яті

29 серпня у Нікополі та громадах району вшановували День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність держави.

У Нікополі згадували трьох земляків, загиблих під час Іловайської трагедії 2014 року: Василя Логвиненка, Максима Троценка та Дениса Остроушка.

У Марганці родини загиблих Героїв, представники міської влади, друзі та мешканці міста зібралися на Алеї Пошани, щоб покласти квіти та вшанувати пам’ять полеглих.

У Мирівській та Червоногригорівській громадах скорботні заходи відбулися на Алеях вшанування пам’яті Героїв.

У Мирівській громаді пройшли заходи до Дня пам’яті захисників і захисниць України. Тут долучилися до всеукраїнської акції, а також провели власний захід.

 У Мирівській громаді також створювали свічки пам’яті і бігли за Героїв.

29 серпня у ветеранському просторі Мирівської сільської територіальної громади відбувся майстер-клас із виготовлення свічки пам’яті. Діти та молодь власноруч створили свічки, прикрасивши їх соняхом та синьо-жовтими стрічками  — символами світлої пам’яті, вдячності та незламності українського народу.

На завершення свічку пам’яті запалили на Алеї Слави, вшанувавши Героїв, які віддали своє життя за Україну.

Разом із Мирівською громадою участь у восьмому Всеукраїнському забігові «Шаную воїнів, біжу за Героїв України» 29 серпня взяла і Томаківська громада. До заходів долучалися мешканці різного віку.

У Покровській сільській громаді згадали 42 захисників, які загинули на фронті.

Нікополь і Покров долучилися до всеукраїнської акції «Стіл пам’яті». У закладах залишали один столик, який символізував місце для Героя, котрий уже ніколи не повернеться з війни. У Нікополі акцію провели в бібліотеці на проспекті Трубників, у Покрові — у музичній школі «Домінанта», міському музеї, публічній бібліотеці, ліцеї №2 та кафе «Бурлюк».

29 серпня у Покрові відкрили меморіальні дошки на честь двох полеглих Захисників України — Єгора Фатєєва та Станіслава Лещенка-Малого. Їх встановили на фасадах ліцеїв, де навчалися Герої. У церемонії взяли участь рідні та друзі загиблих, колективи навчальних закладів, представники влади й мешканці міста. Присутні хвилиною мовчання вшанували всіх полеглих Захисників України та поклали квіти до меморіальних дошок.

Єгор Фатєєв народився 15 лютого 1999 року. Після закінчення Ліцею №3 навчався за спеціальністю інженера-програміста. У жовтні 2021 року був призваний на строкову службу до ЗСУ, а після початку повномасштабного вторгнення продовжив службу за контрактом. Восени 2023 року його перевели на східний напрямок. Єгор загинув 29 грудня 2023 року під Авдіївкою, виконуючи бойове завдання. Йому було 24 роки. Посмертно його удостоїли звання «Почесний громадянин міста Покров», відзнаки «За заслуги перед містом» та ордена «За мужність» III ступеня. Меморіальну дошку встановили на фасаді Ліцею №3.

Станіслав Лещенко-Малий народився 28 лютого 1995 року у Покрові.

Навчався у школі №9 та ПТУ №50, працював на підприємствах Покрова і Нікополя. Після початку повномасштабної війни став на захист України, служив механіком радіостанції радіотехнічної батареї зенітного ракетного дивізіону, воював на Запорізькому та Донецькому напрямках. Загинув 4 березня 2024 року біля села Маяки Краматорського району Донецької області. Йому було 29 років, у нього залишився син. Станіслава посмертно нагороджено званням Почесного громадянина Покрова, медаллю «За заслуги перед містом», орденом «За мужність» III ступеня та нагрудним знаком «Комбатанський хрест» від Головнокомандувача ЗСУ.

ДСНС Дніпропетровщини цього дня згадала шістьох рятувальників області, які загинули під час війни. Серед них — двоє з Нікопольщини: Микола Нечипоренко та Данило Хижняк. Рятувальники долучилися до всеукраїнської акції «Служба. Захист. Пам’ять», вшанували загиблих хвилиною мовчання та поклали квіти до Меморіалу.

Життя під час війни

Гуманітарна допомога

У Марганецькій громаді з 25 по 29 серпня мешканці прибережних територій отримали від американської організації GEM у співпраці з Howard Buffett 6156 пляшок питної води та 1440 продуктових наборів.

У Мирівській громаді благодійний фонд «Людина в біді» здійснив моніторинговий візит у межах проєкту з відновлення пошкодженого трубопроводу в селі Мирове.

Освіта

Напередодні нового навчального року відзнаки отримали двоє освітян Нікопольщини: Ольга Матвєєва, начальниця управління освіти Покровської міської ради, та Катерина Корзун, директорка Олексіївського ліцею Покровської сільської ради.

Календар війни на Нікопольщині доповнюється

Якщо вам відомі події, пов’язані з війною на Нікопольщині, які сталися саме 29 серпня (2014–дотепер), або ви помітили неточність, повідомте редакції на пошту nikopol.net@ukr.net. Ми перевіримо інформацію і, за наявності підтвердження, доповнимо хронологію.

Зараз тільки розпочата робота над його наповненням. Ми почали з першого дня обстрілів Нікопольщини і зробили календар майже за весь липень і серпень.

Тут розповідали, як з’явилася ідея: «Колись настане день, який ми помітимо СОНЕЧКОМ…» Створюємо Календар війни на Нікопольщині: що це таке, де дивитися, як долучитися

Раніше ми писали: Календар війни на Нікопольщині: 28 серпня (оновлюється)

Наш телеграм:тут найоперативніше про події на Нікопольщині сьогодення, максимальне охоплення новин про життя міста Нікополь і району.