Календар війни на Нікопольщині: 5 серпня (оновлюється)

2022 рік

Обстріли

У ніч на 5 серпня російські війська знову завдали ударів по Нікопольському району.

По Нікополю окупанти двічі вдарили з реактивних систем залпового вогню «Град», випустивши 40 реактивних снарядів. Крім того, за повідомленнями місцевої влади, під час атаки ворог застосував і запалювальні (фосфорні) боєприпаси, що спричинили пожежі.

У місті було пошкоджено близько десяти приватних будинків, господарські споруди, два транспортні засоби, підприємство, де згорів автобус і кілька автомобілів.

Одночасно ворог завдав удару крилатою ракетою Х-59 по Мирівській громаді. Внаслідок вибуху були пошкоджені житлові будинки, школа та газопровід, вибуховою хвилею вибило шибки й двері. Люди не постраждали. На місцях працювали поліцейські, вибухотехніки та слідчі, які документували воєнні злочини Росії.

Поліція повідомила, що після обстрілів у Нікополі та районі виявили шість місць прильотів, а вибухотехніки вилучали залишки ракет і снарядів та перевіряли територію на наявність нерозірваних боєприпасів. Жителів закликали бути максимально обережними та не торкатися підозрілих предметів.

Попри потужні нічні обстріли Нікополя та ракетний удар по Мирівській громаді, загиблих і поранених серед мирного населення цього дня не було.

Начальник Нікопольської РВА Євген Євтушенко увечері попередив жителів прибережних громад про вихід російської артилерії на вогневі позиції та закликав у разі небезпеки негайно ховатися за правилом «двох стін» або в укриттях.

Втрати Захисників

Прощання з Героями

Війна набирала обертів… Все більше чорних звісток приходило з фронту. Цього дня на Нікопольщині прощалися одразу з ЧОТИРМА Героями!

5 серпня попрощався з трьома полеглими Захисниками Нікополь.

Прощалися з:

• старшим лейтенантом юстиції Сергієм Борисовим, який загинув 2 серпня;
• солдатом Сергієм Яковенком, який загинув 5 травня;
• старшим солдатом Олександром Шмиголем, який загинув 31 липня.

Церемонія прощання відбулася у храмі святого праведного Петра Калнишевського. Сотні нікопольців прийшли віддати останню шану Героям.

Сергій Борисов

Старший лейтенант юстиції, помічник командира батальйону з правової роботи 107 – ї окремої бригади територіальної оборони військової частини А7087 Збройних сил України Борисов Сергій Анатолійович 10.07.1984 р.н. загинув 02 серпня 2022 року під час виконання бойових завдань по захисту Батьківщини в районі населеного пункту Нововоронцовка, Херсонської області.

Борисов Сергій Анатолійович народився 10 липня 1984 року в місті Нікополі Дніпропетровської області.

У 2001 році закінчив КЗ «НСЗШ І – ІІІ ступенів № 24». Після школи Сергій поступив на навчання до Дніпропетровського державного університету, який успішно закінчив у 2006 році та продовжив навчання у Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка, де отримав ступінь магістра.

Свою трудову діяльність Сергій розпочав у 2006 році. Працював в юридичному управлінні АТ «Нікопольський завод феросплавів». У 2008 році влаштувався до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду помічником судді. У квітні 2012 року був призначений на посаду судді Дніпропетровського районного суду. З 2018 року займався адвокатською діяльністю.

Сергій був дуже талановитим хлопцем, займався спортом, грав на гітарі та дуже гарно співав. Був дуже доброзичливою та чуйною людиною. За життя мав багато друзів, які його цінували.

З самого початку повномасштабного наступу Російської Федерації на територію України приймав активну участь в бойових діях, захищаючи незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави у складі  107 – ї окремої бригади територіальної оборони в/ч А7087 Збройних сил України на посаді помічника командира батальйону з правової роботи старшого лейтенанта юстиції.

Похований 05 серпня 2022 року в місті Нікополі Дніпропетровської області на міському кладовищі.

Рішенням Нікопольської міської ради від 21.10.2022 № 3-26/VIII Борисову Сергію Анатолійовичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Нікополя» (посмертно).

Солдат, навідник 1148 взводу охорони військової частини А0593 Збройних сил України Яковенко Сергій Анатолійович 21.02.1977 р.н. загинув 5 травня 2022 року в результаті ракетного обстрілу позиції дивізіону поблизу селища Никифорівка, Бахмутського району, Донецької області. Визнаний за походженням експертизи ДНК.

Сергій Яковенко

Яковенко Сергій Анатолійович народився 21 лютого 1977 року в місті Нікополі Дніпропетровської області.

У 1993 році закінчив 9 класів Нікопольської загальноосвітньої середньої школи І – ІІІ ступенів № 4. Після школи продовжив навчання в Професійно – технічному училищі № 83 за спеціальністю «Тракторист – ремонтник». У 1995 році був мобілізований до лав Збройних сил України для проходження строкової військової служби.

Після армії влаштувався до Нікопольського кранобудівного заводу. З 2009 по 2010 рік працював на Запорізькому літейному заводі. З 2018 року по 2022 рік працював на ВО «Оскар».

З 10 березня 2022 року брав активну участь в бойових діях, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність нашої держави у складі військової частини А0593.

Похований 05 серпня 2022 року в місті Нікополі Дніпропетровської області на Алеї почесних поховань учасників бойових дій міського кладовища.

Указом Президента України від 18.05.2022 № 348/2022 «Про відзначення державними нагородами України» Яковенко Сергій Анатолійович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню (посмертно).

Указом Президента України від 05.08.2022 № 559/2022 «Про відзнаку Президента України «За оборону України» Яковенко Сергій Анатолійович нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України» (посмертно).

Наказом ГК ЗСУ від 18.06.2024 № 923 Яковенко Сергій Анатолійович нагороджений відзнакою Головнокомандувача Збройних сил України «Комбатантським хрестом» (посмертно) та нагрудним знаком «Честь та пам’ять».

Рішенням Нікопольської міської ради від 09.09.2022 № 6-24/VIII Яковенку Сергію Анатолійовичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Нікополя» (посмертно).

Олександр Шмиголь

Старший солдат Шмиголь Олександр Васильович, загинув на східному фронті 31.07.2022 року. Олександр Васильович більше 10 років працював на дільниці обробки труб ТПЦ-7 ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ. Останні кілька років перед повномасштабною війною – правильником на потоковій лінії первинної обробки труб. У кінці березня 2022 року Олександр у віці 53 років став на захист Вітчизни в лавах ЗСУ та воював у бойовій бригаді на сході України.

Олександр загинув під час одного із чергових боїв. Вбиті росією мешканці Нікопольщини: Захисник з Нікополя Олександр Шмиголь загинув 31 липня У нього залишилася сім’я: син, донька та дружина. Він був чуйним та мужнім батьком, а у колективі – відповідальним працівником та відкритою людиною.

З Олександром Шмиголь прощалися у Нікополі 5 серпня 2022 року… Провести Героя і ще двох Захисників, з якими теж прощалися у той день, прийшли рідні, близькі, друзі і знайомі, представники влади і просто небайдужі нікопольці.

Також прощалися із Захисником у Марганці.

5 серпня попрощалися з воїном-марганчанином Радіоном Троіцьким. Захисник загинув у свої  під час виконання бойового завдання біля села Никифорівка Донецької області. Йому було лише 23 роки.

Радіон Троіцький народився 16 липня 1999 року в місті Марганець на Дніпропетровщині. Після закінчення загальноосвітньої школи 2014 року вступив до Марганецького коледжу Національного технічного університету «Дніпровська політехніка», який закінчив за спеціальністю «Підземна розробка корисних копалин».

З 2018 року працював учнем машиніста екскаватора Грушівського кар’єру Марганецького гірничо-збагачувального комбінату. Через чотири місяці він став машиністом екскаватора 4-го розряду. З грудня 2019 року по червень 2021 року проходив строкову військову службу в Збройних Сил України. Повернувшись, й надалі працював у Грушівському кар’єрі. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну був мобілізований 2 березня 2022 року до лав ЗСУ та перебував на передовій. Загинув 5 травня 2022 року біля села Никифорівка Бахмутського району на Донеччині.

Чин прощання із загиблим відбулася у п’ятницю 5 серпня 2022 року в рідному місті.

Життя під час війни

Відновлення

Комунальні служби Нікополя продовжували ліквідовувати наслідки нічних ударів. Міський голова Олександр Саюк повідомив, що вся інфраструктура та комунальні підприємства працюють у штатному режимі, а ремонт пошкоджених мереж і будинків триває.

Евакуація

Жителям, які вирішили евакуюватися, нагадали, що через Нікополь щодня курсує евакуаційний потяг Запоріжжя – Львів із п’ятьма безкоштовними евакуаційними вагонами.

Нікополь в центрі уваги ЗМІ

Вийшов також великий репортаж про життя Нікополя під постійними обстрілами. У ньому розповідалося, що за місяць російських атак у місті були пошкоджені й зруйновані понад двісті будинків, а частина мешканців була змушена залишити свої домівки.

Запорізька АЕС

5 серпня ситуація навколо Запорізької АЕС різко загострилася.

Російські війська влаштували провокацію і двічі обстріляли територію Запорізької атомної електростанції. Спочатку були пошкоджені високовольтні лінії електропередач, через що один із енергоблоків довелося відключити від мережі. Увечері окупанти знову відкрили вогонь, зафіксувавши три влучання безпосередньо на території станції поблизу одного з енергоблоків. Було пошкоджено азотно-кисневу станцію та допоміжний корпус, виникли ризики витоку водню й розповсюдження радіоактивних речовин. На щастя, постраждалих не було.

Одночасно росіяни обстріляли Енергодар, залишивши більшу частину міста без електропостачання та води. Пізніше мер Дмитро Орлов повідомив, що фахівці поступово відновлюють роботу електромереж, насосних станцій і водозабору.

Цього дня британська розвідка заявила, що дії російських військ на території Запорізької АЕС становлять загрозу безпечній роботі станції, а Центр протидії дезінформації при РНБО попередив, що Росія може використовувати звинувачення України у «провокаціях» як прикриття для власних атак на атомний об’єкт.

Ситуація на фронті в регіоні

Начальник військової адміністрації Кривого Рогу Олександр Вілкул повідомив, що українські військові фіксують накопичення російських сил на Криворізькому напрямку, однак ситуація повністю контролюється. За його словами, навколо міста створено багатошарову оборону, українські підрозділи мотивовані та готові до будь-якого розвитку подій. Також він повідомив про значні втрати противника на південному напрямку та невдалі спроби росіян вести наступальні дії.

2023 рік

Обстріли

5 серпня Нікопольщина знову пережила важкий день під російськими обстрілами.

Вночі окупанти тричі атакували район із важкої артилерії, випустивши близько десяти снарядів по Нікополю та Марганецькій громаді. Загиблих і поранених не було.

Вдень ворог продовжив обстріли. Загалом протягом доби російська армія чотири рази відкривала артилерійський вогонь по Нікопольщині. Основний удар припав по Нікополю, по якому випустили понад десять снарядів. Внаслідок атаки виникла пожежа, було знищено гараж, пошкоджено станцію технічного обслуговування, спортивну школу, сім приватних будинків, дві господарські споруди, два газогони та кілька ліній електропередач. Рятувальники оперативно ліквідували займання. Люди не постраждали.

Міський голова Олександр Саюк увечері підтвердив масштаби руйнувань і закликав мешканців не ігнорувати сигнали повітряної тривоги, оскільки загроза нових обстрілів зберігалася.

Втрати Захисників

Загинув Захисник з Марганця

Марганчанин, солдат Максим Сергійович Плотник 02.12.1991 р.н. героїчно загинув 5 серпня 2023 року на Харківщині, боронячи Україну від російських окупантів.

Довгий час вважався зниклим безвісти. Тільки у січні 2025 року полеглого Захисника провели в останню путь у рідному місті.

Народився Максим Плотник 2 грудня 1991 року у місті Марганець в сім’ї гірника та вихователя дитячого садочка. В 1998 році пішов до школи №3. По дорозі до школи в маленького Максима часто люди запитували: «Ти циган»? Бо хлопчик був чорнявий та засмаглий. На що він з гідністю відповідав: «Я українець!» Однокласники пам’ятають його як веселого, енергійного, гарного друга.

По закінченні дев’яти класів в 2007 році вступив до Марганецького коледжу ДВНЗ Національний гірничий університет. За період навчання брав активну участь в регіональних олімпіадах та займав призові місця та подяки. Закінчив навчання в 2011 році, отримавши диплом молодшого спеціаліста за напрямком технологія підземної розробки корисних копалин, гірничий технік технолог. Ще перебуваючи на переддипломній практиці, Максим працевлаштувався підземним гірником очисного забою 5-го розряду на шахту  9-10 Марганецького гірничо-збагачувального комбінату, де пропрацював до мобілізації.

Працюючи, вступив на заочну форму навчання  в ДВНЗ Національний гірничий університет, отримав диплом бакалавра та кваліфікацію фахівця в галузі ” Гірництво”. У 2016 році закінчив ДВНЗ Національний гірничий університет і здобув освітньо- кваліфікаційний рівень спеціаліста за спеціальністю  “Розробка родовищ та видобування корисних копалин” за кваліфікацією гірничий інженер.

Максим завжди вів здоровий, активний спосіб життя, приймав активну участь у спартакіадах з гирьового спорту та займав призові місця. Любив їзду на мотоциклі та машині.

В 2019 році одружився на дівчині своєї мрії. Разом з дружиною будували плани на майбутнє своєї сім’ї.

З початку повномасштабного вторгнення на територію України, його батько Сергій, 25 лютого 2022 року добровільно пішов захищати рідне місто , зі зверненням до сина: “Я йду, щоб ви жили. На тобі мати, дружина, бабуся”.

Відповідальний Максим, отримавши повістку з військомату, сказав: “Прийшла моя черга вас захищати все буде добре, все буде Україна!”

29.03.2023 року чоловік склав присягу на вірність українському народові. Пройшов відбір та потрапив до лав 1 окремого штурмового батальйону Да Вінчі. Солдат “Бджола”, навідник 1 штурмового відділення 2 штурмового взводу 3 штурмової роти військової частини А4848.

5 серпня 2023 року Плотник Максим разом з побратимами виконували бойове завдання — не допущення прориву позицій ворогом, поблизу населеного пункту Вільшана Куп’янського р-ну Харківської області. Хлопці потрапили в засідку , з якої з трьох сторін ворог вів стрілецький та мінометний обстріл. В той день Максим встиг відправити рідним повідомлення, останнє своє повідомлення. Ніхто не повернувся з бойового завдання… Рідним повідомили страшне “зниклий безвісти”. Але була надія, що в полоні, що живий. Довгі місяці вели пошуки батьки, дружина, рідні, друзі…

Всі вірили і сподівалися, що Максим живий в полоні. Але надію обірвала страшна звістка. Батькам повідомили про збіг ДНК з репатрійованим тілом яке було повернуте окупантами в Україну навесні 2024 року. Втім родина Максима ще трималася за надію – можливо, помилка… Але ні. Повторне порівняльне ДНК підтвердило походження від дитини до біологічних батьків становить не менше ніж 99, 99999999 відсотків.

Тільки 8 січня 2025 року Максима Сергійовича Плотника поховали на другій Алеї Слави Миколаївського кладовища міста Марганця.

В той день зібралися всі, хто вірив і сподівався, всі, хто знав і пам’ятає воїна Максима Плотника. Приїхали провести в останню путь та віддати шану полеглому Герою побратими батальйону «Да Вінчі».

Прощання з Героєм

У Марганці  5 серпня провели в останню путь старшого сержанта Олексія Куракова, який загинув 2 серпня на Запорізькому напрямку.

Кураков Олексій Іванович народився 17.08.1981р. З трьох років відвідував дитсадочок Стрічка і у 1987р, пішов до школи №9 в перший клас. Після закінчення 1 класу виїхав з батьками до Якутії. В 1991р знову пішов до школи №9. Закінчивши вісім класів поступив до училища 68.

Здобувши професію, призивався да армії. В цивільному шлюбі народилося двоє хлопців. Працював у магазині “Сектор” консультант-продавець, і в магазині “Уют” вантажником, коли почалося масштабне вторгнення ворога пішов захищати нашу землю. Загинув 02.08.2023 р на Запорізькому напрямку за незалежність України.

У Захисника залишилися мама та двоє синів.

Боротьба за воду

Наслідки підриву Каховської ГЕС залишалися однією з головних тем того періоду.

Генеральний директор «Укргідроенерго» Ігор Сирота повідомив, що повне відновлення Каховської ГЕС і водосховища після деокупації може тривати 7,5–8 років. Спочатку планується спорудження тимчасових гідроспоруд і наповнення водосховища, а вже потім — будівництво нової сучасної гідроелектростанції.

Через відсутність централізованого водопостачання у Томаківці продовжували працювати пункти видачі питної води.

Символом незламності мешканців стала акція, під час якої людям, що стояли у черзі по воду, грав на гітарі місцевий музикант.

Резонансні події

Резонансною подією дня став вибух гранати у Покрові. пПд час застілля між двома чоловіками виник конфлікт, один із них кинув гранату. Внаслідок вибуху одна людина загинула, ще один чоловік отримав поранення, а підозрюваного затримала поліція. Чим довше йшла війна, тим частіше в Україні і на Нікопольщині зокрема, фіксували злочини з використанням боєприпасів.

Життя під час війни

Відновлення

Попри постійну небезпеку, комунальні служби Нікополя продовжували працювати. Протягом тижня вони ліквідовували наслідки обстрілів, косили траву, ремонтували дорожнє покриття, очищали зливову каналізацію, відновлювали роботу міських фонтанів, фарбували опори освітлення та прибирали місто.

Безпека

У Нікополі поліцейські спільно з рятувальниками проводили інформаційну кампанію з мінної безпеки, розповідаючи мешканцям, як діяти при виявленні вибухонебезпечних предметів та роздаючи тематичні пам’ятки.

Підтримка дітей

27 дітей із Нікополя повернулися з відпочинку та психологічної реабілітації у Кам’янці-Подільському. Вони брали участь у програмі «Діти та війна», проходили заняття з психологами, навчалися тактичній медицині та мали можливість хоча б ненадовго відволіктися від життя під постійними обстрілами.

Колабораціонізм

Суд виніс вирок 44-річній жительці Нікополя, яка виправдовувала російську агресію та підтримувала окупантів у забороненій соцмережі. Жінку засудили до 1 року і 6 місяців позбавлення волі.

Вшанування пам’яті

На Нікопольщині також вшанували пам’ять легендарного кошового отамана Івана Сірка, який похований біля села Капулівка. Через війну традиційні масові заходи були значно скромнішими, але пам’ять видатного козацького полководця все одно вшанували.

Запорізька АЕС

Журналісти та представники окупованих територій повідомили, що російські військові посилили терор щодо працівників Запорізької АЕС та місцевого населення. За їхніми словами, на території станції перебувало щонайменше 1500 російських військових, а окупанти продовжували використовувати АЕС як військову базу та прикриття для обстрілів Нікополя й Марганця. Також повідомлялося, що російські військові побоюються діяльності українського підпілля на окупованій території.

2024 рік

Обстріли

5 серпня Нікопольщина знову перебувала під масованими російськими обстрілами.

Вночі окупанти майже безперервно били по району, застосовуючи важку артилерію та FPV-дрони. Під вогнем опинилися Нікополь, Марганецька, Мирівська, Покровська та Червоногригорівська громади. По одному із сіл Червоногригорівської громади росіяни вдарили дроном-камікадзе.

Вдень російські війська не припиняли атак. Артилерією та дронами вони били по Нікополю, Марганецькій та Покровській громадах. У Нікополі був поранений 76-річний чоловік, який лікувався вдома. Також пошкоджено приватний будинок і господарську споруду.

Життя під час війни

Відновлення

Попри постійні атаки, у Нікополі комунальні служби продовжували ліквідовувати наслідки обстрілів і забезпечувати життєдіяльність міста.

Комунальні служби Марганця протягом тижня ремонтували дороги, прибирали місто, спилювали аварійні дерева та доглядали за зеленими зонами.

Плани на майбутнє

Нікопольців запросили долучитися до масштабного опитування щодо майбутнього розвитку Нікополя. Його результати мали врахувати під час підготовки нового Генерального плану міста.

Гуманітарна допомога і благодійність

Водоканал Нікополя отримав від партнерів із Нідерландів два сучасні екскаватори, які допоможуть оперативніше ремонтувати мережі та ліквідовувати аварії в умовах постійних обстрілів.

У Нікополі благодійники продовжували допомагати найбільш вразливим мешканцям: ремонтували оселі, доставляли воду та продуктові набори людям похилого віку й людям з інвалідністю.

Після нічного артилерійського удару по селу Олексіївка волонтери відкрили збір коштів на відновлення пошкоджених будинків місцевих жителів.

У Покрові соціальні працівники територіального центру отримали шість нових триколісних велосипедів, що дозволить їм швидше допомагати самотнім людям, ветеранам та людям з інвалідністю.

Ще 15 дітей із Нікопольщини вирушили на оздоровлення до Угорщини, де для них підготували спортивну, культурну та відпочинкову програму.

У Марганецькій громаді  працювала гуманітарна місія «Проліска» –  постраждалим родинам передали непродовольчі товари та будівельні матеріали для ремонту житла після обстрілів.

У Томаківській громаді завершувався процес оновлення даних для отримання грошової допомоги від ООН, а також збирали інформацію про потреби жителів у засобах реабілітації, щоб передати її міжнародним гуманітарним організаціям.

2025 рік

Обстріли

5 серпня російські війська продовжували інтенсивно атакувати Нікопольський район артилерією, FPV-дронами та безпілотниками.

Фото наслідків ворожих атак за добу показали поліцейські.

Вночі та зранку під ударами опинилися Нікополь, Покровська громада та Марганець. По Нікополю окупанти п’ять разів били дронами-камікадзе та здійснили скид боєприпасу з БпЛА, по Марганцю застосували реактивні системи залпового вогню. Загиблих не було.

Вдень росіяни продовжили обстріли Нікополя, Марганецької, Мирівської, Червоногригорівської та Покровської громад. Ворог застосовував артилерію та безпілотники. Внаслідок атак постраждали троє людей: 47-річна і 72-річна жінки, а також 38-річний чоловік. Усім надали необхідну медичну допомогу. Було пошкоджено сім приватних будинків, підприємство, будівлю, що не експлуатувалася, газогін та лінії електропередач. Сталося кілька пожеж.

Окремо ДСНС повідомила, що в Нікополі рятувальники надали домедичну допомогу жінці 1953 року народження, яка постраждала під час обстрілу, після чого доставили її до лікарні.

Нікопольський район був атакований 48 разів дронами-камікадзе російської армії та окупанти здійснили 1 скид боєприпасу з БпЛА:

• 8 дронів-камікадзе атакували м. Нікополь та окупанти здійснили 1 скид боєприпасу з БпЛА на місто
• 2 дрони-камікадзе атакували м. Марганець, постраждала жінка 47 років,
• 1 дрон-камікадзе атакував с. Мар’ївка,
• 1 дрон-камікадзе атакував с. Іллінка,
• 1 дрон-камікадзе атакував с. Добра Надія,
• 6 дронів-камікадзе атакували с. Вищетарасівка,
• 1 дрон-камікадзе атакував с. Кам’янське,
• 1 дрон-камікадзе атакував с. Мусіївка,
• 3 дрони-камікадзе атакували с. Капулівка,
• 2 дрони-камікадзе атакували с. Покровське.

Артилерія

• м. Нікополь, 5 обстрілів – дістала осколкових поранень 72-річна жінка та постраждав 38-річний чоловік,
• м. Марганець,
• сел. Червоногригорівка,
• с. Мар’ївка,
• с. Вищетарасівка.

Втрати Захисників

Прощання з Героєм

Цього дня Нікополь попрощався із полеглим Захисником Яковом Селяніновим.

Нікополець, старший солдат військової частини А3719 Селянінов Яків Олегович, 07.07.1997 р.н. загинув 14 травня 2025 року, мужньо виконуючи обов’язок, в бою за Україну, її свободу та незалежність. Йому назавжди 27 років.

Якова Селянінов народився 7 липня 1997 року у місті Покров. Дитинство і юність хлопця пройшли у Нікополі. Він навчався в школі № 8, був активним, доброзичливим, відповідальним та творчим. Закінчив Нікопольську музичну школу по класу блокфлейти. Після закінчення 11 класів загальноосвітньої школи Яків здобув професію електрогазозварювальника в Нікопольському професійному ліцеї. Під час навчання проявляв ініціативу, брав участь у студентських заходах, був старостою групи, отримував грамоти за активність. Яків Селянінов входив до складу Молодіжної ради Нікополя. Він завжди прагнув до знань і розвитку. Після закінчення ліцею продовжив освіту у технікумі ім. Є.О. Патона у Дніпрі. Згодом – у Національній металургійній академії України, здобувши інженерні знання

Він писав поезію та прозу, брав участь у літературних конкурсах, займав призові місця. Почав роботу над книгою «Переродження», але війна завадила завершити задумане… Допомагав розбирати завали зруйнованих осель у Нікополі. Брав участь у таборі «Будуємо Україну разом» (програма «Мріємо та діємо»), зводячи будинок для дітей з Маріуполя, які втратили житло. Хлопець буквально жив ідеєю створити у Нікополі молодіжний  центр, де могли б зустрічатися і проводити час молоді мешканці міста. Яків мріяв зробити життя своїх однолітків, які залишилися у Нікополі, більш насиченим і цікавим.

Але війна затягувалася…  У липні 2024 року Яків добровільно став до лав ЗСУ. Пройшов базову військову підготовку в Литві та приєднався до 63-ї окремої механізованої бригади. Служив оператором відділення безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем. Побратими називали його «Яша Сонечко» – за його щирість, доброту та надійність у будь-яких обставинах. За особисту мужність та відданість Україні Яків був нагороджений медаллю «Честь. Слава. Держава». Певний час вважався зниклим безвісти. Результат ДНК-тесту підтвердив найстрашніше: Захисник загинув 14 травня 2025 року під час ворожого обстрілу та прямого влучання керованою авіаційною бомбою в селі Зарічне Краматорського району на Донеччині. 5 серпня 2025 року Нікополь провів в останню путь полеглого Захисника Якова Селянінова.

Життя під час війни

Відновлення

Попри постійні обстріли, комунальні підприємства Нікополя продовжували працювати.

Гуманітарна допомога і благодійність

У Покрові розпочалася верифікація отримувачів грошової допомоги від ООН для підтвердження права на виплати та реєстрації нових заявників.

Гуманітарна місія «Проліска» передала допомогу 14 родинам із Нікополя, чиє житло постраждало внаслідок російських атак, а також забезпечила будівельними матеріалами пошкоджений дитячий садок. Крім того, допомогу отримали жителі прифронтової Капулівки.

Дитяча лікарня Нікополя отримала гуманітарний вантаж від благодійників зі Львова — одяг, засоби гігієни, текстиль, іграшки та інші необхідні речі для маленьких пацієнтів.

У Нікополі оголосили збір коштів на електричний сходовий підіймач для 11-річної дівчинки з інвалідністю, яка через стан здоров’я не може самостійно залишати квартиру на п’ятому поверсі.

На Нікопольщині продовжували реалізовувати гуманітарні програми: жителям Червоногригорівської громади анонсували видачу бутильованої води, а для мешканців Покровської та Мозолевської громад повідомили про можливість безкоштовних інклюзивних транспортних перевезень.

Безпека

У Покрові рятувальники провели для дітей заняття з пожежної та мінної безпеки.

Культура

В міській бібліотеці Покрова відбулася творча зустріч із місцевою письменницею Тетяною Прокоф’євою.

Календар війни на Нікопольщині доповнюється

Якщо вам відомі події, пов’язані з війною на Нікопольщині, які сталися саме 5 серпня (2014–дотепер), або ви помітили неточність, повідомте редакції на пошту nikopol.net@ukr.net. Ми перевіримо інформацію і, за наявності підтвердження, доповнимо хронологію.

Зараз тільки розпочата робота над його наповненням. Ми почали з першого дня обстрілів Нікопольщини і зробили календар майже за весь липень і почали серпень.

Тут розповідали, як з’явилася ідея: «Колись настане день, який ми помітимо СОНЕЧКОМ…» Створюємо Календар війни на Нікопольщині: що це таке, де дивитися, як долучитися

Раніше ми писали: Календар війни на Нікопольщині: 4 серпня (оновлюється)

Наш телеграм:тут найоперативніше про події на Нікопольщині сьогодення, максимальне охоплення новин про життя міста Нікополь і району.