Серед загиблих Героїв Нікопольщини, життя яких обірвала війна з росією – Олександр Піскун. Він мав проблеми з серцем і не підлягав мобілізації. Але кинув все у Польщі і приїхав, аби стати на захист Батьківщини
Коли розпочалася повномасштабна війна, тисячі українців, навіть ті, які ніколи не були пов’язані з військовою професією, і на той момент працювали за кордоном, кинули все, зібрали речі і вирушили додому. Аби стати на захист Батьківщини. Одним із таких патріотів був і нікополець Олександр Миколайович Піскун.
Історії загиблих Героїв Нікопольщини. Олександр Піскун
Станом на 24 лютого Олександр працював у Польщі вже більше п’яти років. Але за кордоном залишитися не зміг, коли його рідна земля опинилася у страшній небезпеці.
Про Сашка Nikopolnews розповіла його молодша сестра Оля.
Народився Герой у Нікополі. Навчався у школі №9. Ще у дитинстві лікарі виявили у хлопчика серйозний недуг – вроджену ваду серця. Була потрібна операція. Після хірургічного втручання ослаблену дитину перевезли з міста до бабусі у село. Вже там він закінчував школу. Потім були навчання в університеті, праця на НЗФ, одруження, народження дітей…
Сашкові не можна було служити в армії, – розповідає Оля. – Через хворобу. Тому строкову службу він не проходив. Тож і мобілізації не підлягав. Але брат дуже хотів стати на захист Батьківщини, коли почалася повномасштабна війна. Приїхавши до Нікополя з Польщі, він довго оббивав поріг військомату. Йому відмовляли, а він приходив знову, і знову…
У травні Олександр таки добився свого. Його мобілізували і згодом відправили на передову.
А через 7 місяців чоловіка не стало… 29 грудня 2022 року, захищаючи незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави від російських загарбників, виявивши стійкість і мужність героїчно загинув під селищем Нью-Йорк на Донеччині солдат в/ч Т0940 Збройних сил України Піскун Олександр Миколайович, 18.01.1984 року народження….
Сашко був дуже чуйний, небайдужий, завжди готовий віддати останню сорочку. Він був дуже гарним другом. У нього було багато друзів. Не тільки в Україні, а і в Польщі. Багато з них приїхали разом з ним в Україну – на війну. Коли друзі дізналися про його загибель, вони всі почали мені телефонувати, писати, – розповідає Оля
Вона також розказала, що брат захоплювався машинами. Спортом – ні, через проблеми зі здоров’ям, а от машини йому подобалися. Але головним для Олександра були його діти. Хоч доля склалася так, що його шлюб не зберігся, він продовжував залишатися турботливим, люблячим батьком для сина і доньки.
Сину Сашка Сергію – 15, а донечці Мар’яні – 8. Він буквально ЖИВ ними.. – каже Оля
Свого батька Олександр втратив давно. Він трагічно загинув багато років тому. У дітей залишилася тільки мама.
У грудні 2022 року мама зустрічала єдиного сина у Нікополі. Сашкові дали відпустку. Не могла намилуватися ним, турботливо збирала на фронт. Не знаючи, що зовсім скоро отримає найстрашнішу у житті звістку – син загинув.
Олександра поховали у Нікополі. З ним прощалися у рідному місті 3 січня 2023 року. Він нагороджений посмертно орденом 3-го ступеню за мужність.
Вічна і світла пам’ять Герою-нікопольцю! Низький уклін мамі за те, що виховала такого сина. Щирі співчуття рідним.
Історії загиблих Героїв Нікопольщини – це проект Nikopolnews, в рамках якого ми збираємо інформацію і розгорнуто розповідаємо про Захисників родом з Нікополя, Покрова, Марганця та інших населених пунктів району. Як вони жили, чим займалися і захоплювалися, про що мріяли, до чого прагнули… Ми хочемо зберегти пам’ять про них, адже вони – не цифри в статистиці. Кожен із них – неповторний Всесвіт, який передчасно зупинила росія.
Якщо ви хочете розповісти про свою близьку людину, пишіть нам на пошту nikopol.net@ukr.net. Ми підготуємо матеріал.
Також Nikopolnews реалізує проект Загиблі Герої Нікопольщини, в рамках якого ми публікуємо інформацію про полеглих Захисників з Нікопольщини. У списку, на жаль, вже більше 160 імен. Якщо даних вашої близької людини немає серед оприлюднених на сайті, просимо зв’язатися з нами. Весь перелік – тут.
Читайте також: