«Вдень працюємо, а вночі ховаємося від снарядів у селах». Як виживає бізнес у Нікополі під обстрілами, дізнавалося видання Forbes, передає Nikopolnews. Журналісти поспілкувалися с місцевими підприємствами, а також з начальником Нікопольської районної військової адміністрації Євгеном Євтушенко і підготували матеріал. Пропонуємо його вашій увазі ьез купюр:
«Удень працюють на заводі чи в магазині, а вночі перечікують обстріли «Градами» в сусідніх селах. Це новий формат бізнесу, який під час війни змушені були винайти підприємці та їхні працівники в Нікополі.
Для того щоб продовжувати бізнес у Нікополі, тепер потрібні знання з воронкометрії. Якщо ви не знаєте, що це таке, то відповідь є у співвласника місцевого виробника труб Centravis Юрія Атанасова. До війни він навчився продавати труби Volkswagen і BMW, а зараз вчиться, як краще захистити бізнес від обстрілів.
«Воронкометрія – це спосіб визначити, звідки прилітає реактивний снаряд», – розповідає Forbes Юрій Атанасов. Навіщо це знати виробнику мирної продукції? «Це дозволяє нам зрозуміти, як ми можемо захистити наших співробітників, як можемо організувати виробництво, щоб забезпечити хоча б правило «двох стін»», – пояснює він.
Останні два–три тижні ми ніби знову потрапили в кінець лютого, додає Юрій Атанасов. Нікополь регулярно зазнає обстрілів із протилежного берега Дніпра з Енергодару. Оскільки російська армія прикривається під час ударів по місту атомною електростанцією, українські війська не можуть завдати рівноцінної відповіді.
Centravis – третя за виторгом компанія Нікополя. Вона постачає безшовні нержавіючі труби для автопрому, енергетики, нафтогазової й авіаіндустрії. Серед клієнтів – Thyssenkrupp, BMW, Alstom, Samsung, Volkswagen, Ferrari, Porsche. Виторг компанії у 2020 році 4 млрд грн. 95% продукції йде на експорт.
Незважаючи на те що за останні кілька тижнів Centravis уже декілька раз обстрілювати, підприємство продовжує працювати. «Декілька снарядів уже впали на наші цехи. Це відбувається вночі. На щастя, немає критичного пошкодження обладнання», – каже Юрій Атанасов. Інші пошкодження швидко ремонтують працівники Centravis або електро- чи газопостачальні компанії.
Від російських загарбників потерпає не лише Centravis. Уже місяць тривають обстріли всієї нашої території, розповідає Forbes голова Нікопольської районної військової адміністрації (РВА) Євген Євтушенко.
Нікополь – важливе промислове місто. В 2020 році виторг його підприємств склав 30 млрд грн, або 3% від виторгу всіх компаній Дніпропетровської області. Це дозволило Нікополю зайняти четверте місце серед міст Дніпропетровської області за виторгом. За оцінкою Forbes, у 2020 році частка Нікополя у ВВП країни склала 0,3%.
Це місто також вагоме для трьох українських підприємців – дуета Ігоря Коломойського/Геннадія Боголюбова, а також Віктора Пінчука. Вони контролюють найбільше місцеве підприємство – Нікопольський завод феросплавів (НЗФ). У 2020 році виторг заводу склав 12,5 млрд грн.
Додатково Віктору Пінчуку належить друге за виручкою підприємство міста – Interpipe Niko Tube. У 2020 році його виторг склав 6,4 млрд грн.
Загалом станом на серпень частка нікопольського бізнесу в статках Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова склала по 4% у кожного з них, а у Віктора Пінчука – 5%. У лютому це співвідношення складало 7%, 6%, і 9% відповідно. В НЗФ і Interpipe відмовились коментувати Forbes роботу заводів.
Обстріли міста здійснюються з трьох населених пунктів із протилежного боку Дніпра: Енергодару, де російські війська прикриваються Запорізькою АЕС, а також із Водяного і Кам’янки-Дніпровської, де вони ховаються за будинками цивільного населення, розповідає Євген Євтушенко. Використовують РСЗВ «Град».
Оскільки реактивні снаряди летять зі швидкістю 1 км/с, неможливо попередити населення за допомогою сирен, пояснює Євтушенко. Російські війська стоять від Нікополя менше ніж за 5 км через Дніпро. В середньому снаряди долітають до Нікопольського району за 10–12 секунд, каже Євген Євтушенко.
За підрахунками Forbes, тільки з 12 липня по 12 серпня Нікополь обстрілювали не менше 30 разів. Кожен такий залп «Граду» може складатися з близько 40 пострілів реактивними снарядами. Були ночі, коли по району прилітали приблизно 120 реактивних боєприпасів, каже Євген Євтушенко. «Це – як елемент терору населення», – гнівається він.
Після перших обстрілів місцеві жителі почали панікувати й виїжджати, каже Євген Євтушенко. З Нікополя виїхали приблизно 40% населення, оцінює він. Разом із ними перебралася частина малого й середнього бізнесу.
«Що таке малий і середній бізнес? Це фактично самозайняті люди. Як і звичайні люди, частина з них також панікують, тому виїжджають з Нікополя», – каже Євген Євтушенко.
Середній бізнес, якій міг відправити у відпустки своїх працівників за власний рахунок, законсервував підприємства, додає керуючий партнер адвокатського обʼєднання «Яремчук, Сафонінкова і партнери» (Нікополь), волонтер Людмила Яремчук.
Залишилися найсміливіші
Як виживає місто та бізнес, який його не покинув? У місті залишаються працівники бюджетної сфери, які прив’язані до робочих міст, і працівники приватних підприємств, які не зупиняли виробництво, каже Євген Євтушенко. «Ми можемо зупинити виробництво. Однак чим ми ризикуємо? У такому разі поїдуть із міста навіть ті люди, які готові працювати й не їдуть через те, що є робота. Якщо ми припинимо виробництво, то поїде й це ядро співробітників. Згодом відновити виробництво буде колосально важко», – каже Юрій Атанасов. Із початку війни 25% співробітників залишили виробництво – 10% були призвані до армії та 15% виїхали з міста.
У Centravis можуть тимчасово зупинити виробництво лише у випадку ескалації обстрілів. Крім того, Юрій Атанасов не приховує, що Centravis розглядає релокацію за кордон.
«Немає сенсу переїжджати до інших областей України, адже зараз ніде в Україні не є безпечно. Російські війська тероризують українців по всій країні», – каже він.
У Centravis розглядають як місце для переїзду Східну Європу. Та все обладнання перевезти неможливо. Тому в компанії думають над тим, як налагодити виробництво невеликого асортименту наших труб, щоб знизити ризик дефіциту її продукції для клієнтів.
Крім великих підприємств у Нікополі залишилося приблизно 25–30% малих та середніх підприємців від довоєнного часу, – каже Людмила Яремчук.
На місцевих ринках порожньо, додає приватний підприємець Наталя Нагнибіда. Два ринки взагалі перестали працювати, а ще два напів пусті, каже вона. Працюють лише невеличкі продуктові магазин, а також мережеві, наприклад, «АТБ», «Варус», «Епіцентр», Watsons, – розповідає Нагнибіда.
«Скоротився асортимент, стало менше дорогих продуктів і напоїв. Але в місті не відчувається браку харчів, – каже вона. – Можливо, працювало би більше магазинів, проте в місті відчувається брак продавців».
Частково продовжує працювати й інфраструктура, яка обслуговує бізнес. Залишаються працювати декілька банків, наприклад, «Приват», Ощадбанк, Укргазбанк, – каже Наталя Нагнибіда.
Підприємці та їхні робітники, які залишилися в Нікополі, намагаються кожного вечора виїхати за межі міста до сусідніх сіл, щоб не потрапити під нічні обстріли з «Градів», розповідає Наталя Нагнибіда. «Всі села Нікопольського району дуже сильно заселені. Практично неможливо знайти вільні квартиру чи будинок, щоб орендувати», – каже вона.
