[:ru]Известный режиссер и композитор посетил Никополь и получил «прививку радости»[:ua]Відомий композитор і режисер відвідав Нікополь і отримав “щеплення радості”[:]

[:ru]Маститый композитор, певец, киноактёр, режиссёр театра и кино, художественный руководитель музыкального театра, автор русскоязычной версии песни “Танец маленьких утят” Владимир Назаров посетил Никополь и пришел в восторг от уровня вокального мастерства наших талантов. Своими впечатлениями он поделился в Фейсбуке, сообщает Nikopolnews.

Владимир Назаров побывал на концерте в Никопольском культурно-досуговом центре. В наш город он прибыл специально, чтобы поздравить с наступающим 8 марта свою коллегу и друга Юлию Тю-Су (Юлия Сулиценко – певица, выпускница вокальной студии «РинСен», преподаватель вокала в НКДЦ – от ред.).

То, что он увидел и услышал на сцене, привело Владимира Назарова в настоящий восторг.

Решил поздравить мою коллегу и друга Юлию Тю-Су с 8 марта, благо был недалеко от Никополя! Приезжаю в НКДЦ (это Никопольский культурно – досуговый центр) и попадаю на праздничный концерт! Да какой! Первый артист, который меня сразил наповал это Никита Хвастунов! 10 лет, откуда такой классный мощный голос в таком худеньком теле непонятно! У этого парня блестящее будущее, тем более что он ученик выдающегося вокал коуча Юлии Тю-Су, она не заставила себя долго ждать и просто ворвалась на сцену  с песней  I Will Survive («Я выживу), все её помнят в исполнении Глории Гейнор. А я впервые услышал её в США, в 1979 году, когда Глория, да и я тоже, были совсем молодые. Фредди Перрен и Дино Фекарис, даже не подозревали какая длинная жизнь уготована их детищу. И, конечно, мне не нравился ни один исполнитель кроме Глории, пока я не услышал Юлию Тю- Су! Юля играла в моем мюзикле «Пиросмани, или Миллион алых роз», поэтому для меня не было сюрпризом то, что передо мной певица мирового уровня, но это был настоящий фурор! Мне кажется, что даже сама Глория была бы в восторге! – написал маэстро.

Юлия Тю-Су со своим учеником

Очень высокую оценку он дал и другим никопольским артистам:

Потом были ещё две обаятельные и очаровательные  певицы, с прекрасными голосами, яркой внешностью, Ира вообще порхала по сцене поражая всех мужчин своей балетной фигуркой и мощным голосом, эти девочки тоже были из класса Юлии Тю-Су: Ирина Смалий и Марина Мельниченко. В общем, от этих четырёх номеров я был просто в восторге. Но и остальные номера были на уровне! Вообще надо отметить, что концерт был поставлен с большим вкусом и талантом поэтому хочу сказать отдельное спасибо режиссёру постановщику Оксане Подольской. В наше трудное время, такой замечательный, просто солнечный концерт может поставить только очень одарённый режиссёр! И, конечно, на высоте директор НКДЦ Наталья Василенко, без неё ни концерта не было бы ни Центра! Я походил по зданию, кругом порядок, все на уровне, жизнь кипит. Порадовали от души. Спасибо Юля за приглашение.

«Буду знать, где в Никополе можно получить прививку радости», – подытожил гость.

Что известно о Владимире Назарове?

Уроженец Днепропетровщины, практически всю свою взрослую жизнь он прожил в Москве и даже получил звание Народного артиста РФ. Но вскоре после начала российско-украинской войны переехал на ПМЖ в Украину.

Вот что пишет о нем Википедия:

  • Владимир Назаров родился 24 февраля 1952 года в городе Новомосковск.
  • Окончил с отличием среднюю школу и музыкальную школу по классу баяна (педагог Пётр Мартынович Костев). Затем поступил в Днепропетровское культурно-просветительское училище по специальности «Руководитель оркестра народных инструментов».
  • Окончил Московский институт культуры (дирижер) и Государственный институт театрального искусства ГИТИС (режиссер).

  • С 1970 по 1972 год служил в армии в CГВ, расквартированной в Польше. После службы в армии Назаров переехал в Москву.
  • В 1975 году Владимир Назаров создал на базе Института Культуры ансамбль духовых народных инструментов «Жалейка» в составе семи человек: Александр Григорьев, Василий Порфирьев, Анатолий Тормосин, Сергей Молашенко, Александр Агеев, Юрий Воробьев и сам Назаров. 29 сентября 1975 года состоялось первое выступление ансамбля в Колонном зале Дома Союзов. Ансамбль «Жалейка» был признан уникальным русским инструментальным коллективом. Его записи вошли в антологию «Русские народные музыкальные инструменты» (1978). Очень скоро «Жалейку» приняли в Москонцерт.
  • В 1977 году коллектив поехал на гастроли во Францию в составе участников театрализованного представления «Песни и танцы русских революций» (постановка Иосифа Туманова). В этот период ансамбль сотрудничал с Надеждой Бабкиной и коллективом «Русская песня».
  • В 1978 году Владимир Назаров окончил Московский государственный институт культуры (факультет «Оркестровое дирижирование»). В 1978 году ансамбль «Жалейка» получил вторую премию II-го Всероссийского конкурса исполнителей на народных инструментах и исполнителей народной песни в Ленинграде и стал лауреатом Всемирного фестиваля молодёжи и студентов в Гаване.
  • В 1982 году произошло преобразование «Жалейки» в Ансамбль фольклорной музыки. В состав ансамбля вошли солисты мирового класса: Тамара Сидорова, Константин Кужалиев, Борис Сихон, Ирина Гущева, Андрей Баранов, Александр Чалых и другие. В 1983 году Назаров и его ансамбль побеждают на VII Всесоюзном конкурсе артистов Эстрады.
  • С 1984 года Владимир Назаров и ансамбль участвует в создании многих мультфильмов («Зачем. Верблюду. Апельсин», «Обратная сторона луны», «Кот и Ко», и многие другие). В том же году Владимир Назаров выпускает русскоязычный вариант швейцарской детской песенки Танец маленьких утят. Русский текст написал Юрий Энтин. На следующий день после написания текста песня выходит в эфир на телевидении из Концертной студии Телецентра Останкино. Тогда же Назаров пишет песню «Ах, карнавал» (текст: А. Шишова, А. Перова). Песню исполнила солистка ансамбля, скрипачка Тамара Сидорова. В 1985 году песня «Ах, карнавал» исполняется на закрытии XII Всемирного Фестиваля молодёжи и студентов в Москве. С этого момента песня становится визитной карточкой Ансамбля фольклорной музыки и композитора по всему миру.
  • В 1986 году Ансамбль фольклорной музыки принимал участие в концертах для ликвидаторов аварии Чернобыльской АЭС.
  • В 1988 году Назарову присвоено звание Заслуженного артиста РСФСР.
  • В 1989 году его ансамбль становится Государственным ансамблем фольклорной музыки Союза ССР. С этих пор с Ансамблем сотрудничают: Елена Романова, Георгий Мушеев, Елена Кись, Василий Попадюк, Сергей Сапрычев, Владимир Тирон, Наталья Штурм и другие.
  • За 25 лет своего существования Ансамбль Фольклорной музыки много гастролировал. Принимал участие во многих фестивалях Европы, Латинской Америки и США.

  • В девяностые годы Назаров активно сотрудничает в качестве композитора с многими исполнителями российской эстрады (Александром Малининым, Тамарой Гвердцители и др.), театральными и кинорежиссёрами.
  • В 1993 году Владимир Назаров окончил ГИТИС (факультет «Режиссура эстрады»).
  • С 1998 года Назаров начал самостоятельную певческую карьеру и в 2000 году выпустил дебютный клип на новый текстовый вариант песни «Ах, карнавал» и одноимённый авторский альбом. Параллельно Владимир Васильевич набирает целевой курс в Российской академии музыки имени Гнесиных. Многие студенты этого курса в дальнейшем вошли в состав его ансамбля.
  • В 2001 году выходит второй сольный альбом композитора «Сероглазый король». Заглавную композицию, на стихи Анны Ахматовой, Владимир Назаров исполнил в дуэте с дочерью Ксенией. Клип на песню «Попугай» (стихи Н. Гумилёва) из этого альбома активно ротировался в программе «Доброе утро, страна!».
  • В феврале 2002 года Государственный Ансамбль фольклорной музыки обретает здание. Основан Государственный музыкальный театр Национального искусства под руководством Владимира Назарова. В феврале того же года при поддержке Министерства культуры РФ в театре проходит «I-ый Международный фестиваль национального искусства стран СНГ»
  • В 2004 году Назарову присвоено звание Народный артист Российской Федерации.
  • В 2005 году он набирает целевой курс в РАТИ. В том же году выходит экранизация спектакля «Игроки», за музыкальное оформление которого Назаров удостоен театральной премии «Чайка».
  • В 2012 года Владимир Назаров стал членом Совета по Общественному телевидению России.
  • В 2014 году покинул пост Художественного руководителя Государственного музыкального театра национального искусства. В августе того же года учреждён автономный Музыкальный театр национального искусства.

Возвращение домой

  • В 2015 году вышел из Совета по Общественному телевидению России в связи с тем, что, по его мнению, ОТР не откликается на злободневные проблемы в стране, а также из-за негативных оценок в отношении украинцев со стороны руководителя Совета Олега Табакова.
  • Оскорбленный словами Олега Табакова, Назаров записал видеописьмо к коллеге, взорвавшее интернет-пространство. Затем настал черед обращений и к властям, в том числе к президенту Владимиру Путину.
  • В 2016 году артист переехал на ПМЖ на Украину, и с этого года живёт и работает здесь. В декабре 2016 года получил паспорт гражданина Украины.
  • В январе 2019 года стал худруком Днепропетровского театра оперы и балета.

Личная жизнь:

С дочерью Ксенией

15 сентября 1973-го Владимир Назаров женился на москвичке Лидии Михайловне Архангельской. Пара родила двоих детей и двоих усыновила.

В 2016-м Лидия Архангельская поддержала любимого мужа в его решении вернуться на историческую родину и переехала вместе с ним в Украину.[:ua]Маститий композитор, співак, кіноактор, режисер театру і кіно, художній керівник музичного театру, автор російськомовної версії пісні “Танок маленьких каченят” Володимир Назаров відвідав Нікополь і прийшов у захват від рівня вокальної майстерності наших талантів. Своїми враженнями він поділився у Фейсбуці, повідомляє Nikopolnews.

Володимир Назаров побував на концерті в Нікопольському культурно-дозвіллєвому центрі. У наше місто він прибув спеціально, щоб привітати з наступаючим 8 березня свою колегу і друга Юлію Тю-Су (Юлія Суліценко – співачка, солістка вокальної студії «РинСен», викладач вокалу в НКДЦ від ред.).

Те, що він побачив і почув на сцені, призвело Володимира Назарова в справжній захват.

Вирішив привітати мою колегу і друга Юлію Тю-Су з 8 березня, благо був недалеко від Нікополя! Приїжджаю в НКДЦ (це Нікопольський культурно-дозвіллєвий центр) і потрапляю на святковий концерт! Та який! Перший артист, який мене убив наповал це Микита Хвальків! 10 років, звідки такий класний потужний голос в такому худенькому тілі незрозуміло! У цього хлопця блискуче майбутнє, тим більше що він учень видатного вокал-коуча Юлії Тю-Су, вона не змусила себе довго чекати і просто увірвалася на сцену з піснею ” I Will Survive («Я виживу), всі її пам’ятають у виконанні Глорії Гейнор. А я вперше почув її в США, в 1979 році, коли Глорія, та й я теж, були зовсім молоді. Фредді Перрен і Діно Фекарис, навіть не підозрювали яке уготована довге життя їх дітищу. І, звичайно, мені не подобався жоден виконавець крім Глорії, поки я не почув Юлію Тю-Су! Юля грала в моєму мюзиклі «Піросмані, або Мільйон червоних троянд», тому для мене не було сюрпризом те, що переді мною співачка світового рівня, але це був справжній фурор! Мені здається, що навіть сама Глорія була б у захваті! – написав маестро.

Юлія Тю-Су зі своїм учнем

Дуже високу оцінку він дав і іншим нікопольським артистам:

Потім були ще дві привабливі і чарівні співачки, з прекрасними голосами, яскравою зовнішністю, Іра взагалі пурхала по сцені, вражаючи всіх чоловіків своєї балетної фігуркою і потужним голосом, ці дівчатка теж були з класу Юлії Тю-Су: Ірина Смалій та Марина Мельниченко. Загалом, від цих чотирьох номерів я був просто в захваті. Але й інші номери були на рівні! Взагалі треба зазначити, що концерт був поставлений з великим смаком і талантом, тому хочу сказати окреме спасибі режисерові-постановнику Оксані Подольськый. У наш важкий час, такий чудовий, просто сонячний концерт може поставити тільки дуже обдарований режисер! І, звичайно, на висоті директор НКДЦ Наталія Василенко, без неї жодного концерту не було б, ні Центру! Я походив по будівлі, кругом порядок, все на рівні, життя кипить. Порадували від душі. Спасибі Юля за запрошення.

«Буду знати, де в Нікополі можна отримати щеплення радості», – підсумував гість.

Що відомо про Володимира Назарова?

Уродженець Дніпропетровщини, практично все своє доросле життя він прожив у Москві і навіть отримав звання Народного артиста РФ. Але незабаром після початку російсько-української війни переїхав на ПМЖ в Україну.

Ось що пише про нього Вікіпедія:

  • Володимир Назаров народився 24 лютого 1952 року в місті Новомосковськ Дніпропетровської області.
  • Закінчив з відзнакою середню школу та музичну школу по класу баяна (педагог Петро Мартинович Костів). Потім вступив до Дніпропетровського культурно-освітнього училища за спеціальністю «Керівник оркестру народних інструментів».
  • Закінчив Московський інститут культури (диригент) та Державний інститут театрального мистецтва ГІТІС (режисер).

  • З 1970 по 1972 рік служив в армії в СГВ, розквартированої в Польщі. Після служби в армії Назаров переїхав до Москви.
  • У 1975 році Володимир Назаров створив на базі Інституту Культури ансамбль духових народних інструментів «Жалейка» у складі семи осіб: Олександр Григор’єв, Василь Порфір’єв, Анатолій Тормосін, Сергій Молашенко, Олександр Агєєв, Юрій Воробйов і сам Назаров. 29 вересня 1975 року відбувся перший виступ ансамблю в Колонному залі Будинку Спілок. Ансамбль «Жалейка» був визнаний унікальним російською інструментальним колективом. Його записи увійшли до антології «Російські народні музичні інструменти» (1978). Дуже скоро «Жалейку» взяли в Москонцерт.
  • У 1977 році колектив поїхав на гастролі до Франції у складі учасників театралізованого дійства «Пісні і танці російських революцій» (постановка Йосипа Туманова). У цей період ансамбль співпрацював з Надією Бабкіної та колективом «Російська пісня».
  • У 1978 році Володимир Назаров закінчив Московський державний інститут культури (факультет «Оркестрове диригування»). У 1978 році ансамбль «Жалейка» отримав другу премію II-го Всеросійського конкурсу виконавців на народних інструментах і виконавців народної пісні в Ленінграді і став лауреатом Всесвітнього фестивалю молоді і студентів в Гавані.
  • У 1982 році відбулося перетворення «Жалейки» в Ансамбль фольклорної музики. До складу ансамблю увійшли солісти світового класу: Тамара Сидорова, Костянтин Кужалиев, Борис Сихон, Ірина Гущева, Андрій Баранов, Олександр Чалих та інші. У 1983 році Назаров і його ансамбль перемагають на VII Всесоюзному конкурсі артистів естради.
  • З 1984 року Володимир Назаров і ансамбль беруть участь у створенні багатьох мультфільмів («Навіщо. Верблюду. Апельсин», «Зворотна сторона місяця», «Кіт і Ко», та багато інших). У тому ж році Володимир Назаров випускає російськомовний варіант швейцарської дитячої пісеньки Танець маленьких каченят. Російський текст написав Юрій Ентін. На наступний день після написання тексту пісня виходить в ефір на телебаченні з Концертної студії Телецентру Останкіно. Тоді ж Назаров пише пісню «Ах, карнавал» (текст: А. Шишова, А. Перова). Пісню виконала солістка ансамблю, скрипалька Тамара Сидорова. У 1985 році пісня «Ах, карнавал» виконується на закриття ХІІ Всесвітнього Фестивалю молоді і студентів у Москві. З цього моменту пісня стає візитною карткою Ансамблю фольклорної музики й композитора по всьому світу.
  • У 1986 році Ансамбль фольклорної музики брав участь у концертах для ліквідаторів аварії Чорнобильської АЕС.
  • У 1988 році Назарову присвоєно звання Заслуженого артиста РРФСР.
  • У 1989 році його ансамбль стає Державним ансамблем фольклорної музики Союзу РСР. З цих пір з Ансамблем співпрацюють: Олена Романова, Георгій Мушеев, Олена Кісь, Василь Попадюк, Сергій Сапрычев, Володимир Тірон, Наталія Штурм та інші.
  • За 25 років свого існування Ансамбль Фольклорної музики багато гастролював. Брав участь у багатьох фестивалях Європи, Латинської Америки і США.

  • У дев’яності роки Назаров активно співпрацює в якості композитора з багатьма виконавцями російської естради (Олександром Малініним, Тамарою Гвердцителі та ін), театральними та кінорежисерами.
  • У 1993 році Володимир Назаров закінчив ГІТІС (факультет «Режисура естради»).
  • З 1998 року Назаров почав самостійну співочу кар’єру і в 2000 році випустив дебютний кліп на новий текстовий варіант пісні «Ах, карнавал» і однойменний авторський альбом. Паралельно Володимир Васильович набирає цільової курс Російської академії музики імені Гнесіних. Багато студентів цього курсу в подальшому увійшли до складу його ансамблю.
  • У 2001 році виходить другий сольний альбом композитора «Сіроокий король». Заголовну композицію на вірші Анни Ахматової Володимир Назаров виконав у дуеті з дочкою Ксенією. Кліп на пісню «Папуга» (вірші М. Гумільова) з цього альбому активно запустили в програмі «Доброго ранку, країно!».
  • У лютому 2002 року Державний Ансамбль фольклорної музики знаходить будівлю. Засновано Державний музичний театр Національного мистецтва під керівництвом Володимира Назарова. У лютому того ж року за підтримки Міністерства культури РФ в театрі проходить «I-ий Міжнародний фестиваль національного мистецтва країн СНД»
  • У 2004 році Назарову присвоєно звання Народний артист Російської Федерації.
  • У 2005 році він набирає цільовий курс в РАТІ. У тому ж році виходить екранізація вистави «Гравці», за музичне оформлення якого Назаров удостоєний театральної премії «Чайка».
  • 2012 року Володимир Назаров став членом Ради з Громадського телебачення Росії.
  • У 2014 році залишив посаду Художнього керівника Державного музичного театру національного мистецтва. У серпні того ж року засновано автономний Музичний театр національного мистецтва.

Повернення додому

  • У 2015 році вийшов з Ради з Громадського телебачення Росії у зв’язку з тим, що, на його думку, ГТР не відгукується на злободенні проблеми в країні, а також через негативні оцінок щодо українців з боку керівника Ради Олега Табакова.
  • Ображений словами Олега Табакова, Назаров записав відеолист до колеги, який підірвав інтернет-простір. Потім настала черга звернень до влади, в тому числі до президента Володимира Путіна.
  • В 2016 році артист переїхав до України, і з цього року живе і працює тут. У грудні 2016 року отримав паспорт громадянина України.
  • У січні 2019 року став художнім керівником Дніпропетровського театру опери і балету.

Особисте життя:

З дочкою Ксенією

  • 15 вересня 1973-го Володимир Назаров одружився на москвичці Лідії Михайлівні Архангельській. Пара народила двох дітей і двох всиновила.
  • У 2016-му Лідія Архангельська підтримала коханого чоловіка в його рішенні повернутися на історичну батьківщину і переїхала разом із ним в Україну.

[:]

To Top