Відомий композитор і режисер відвідав Нікополь і отримав “щеплення радості”

Маститий композитор, співак, кіноактор, режисер театру і кіно, художній керівник музичного театру, автор російськомовної версії пісні “Танок маленьких каченят” Володимир Назаров відвідав Нікополь і прийшов у захват від рівня вокальної майстерності наших талантів. Своїми враженнями він поділився у Фейсбуці, повідомляє Nikopolnews.

Володимир Назаров побував на концерті в Нікопольському культурно-дозвіллєвому центрі. У наше місто він прибув спеціально, щоб привітати з наступаючим 8 березня свою колегу і друга Юлію Тю-Су (Юлія Суліценко – співачка, солістка вокальної студії «РинСен», викладач вокалу в НКДЦ від ред.).

Те, що він побачив і почув на сцені, призвело Володимира Назарова в справжній захват.

Вирішив привітати мою колегу і друга Юлію Тю-Су з 8 березня, благо був недалеко від Нікополя! Приїжджаю в НКДЦ (це Нікопольський культурно-дозвіллєвий центр) і потрапляю на святковий концерт! Та який! Перший артист, який мене убив наповал це Микита Хвальків! 10 років, звідки такий класний потужний голос в такому худенькому тілі незрозуміло! У цього хлопця блискуче майбутнє, тим більше що він учень видатного вокал-коуча Юлії Тю-Су, вона не змусила себе довго чекати і просто увірвалася на сцену з піснею ” I Will Survive («Я виживу), всі її пам’ятають у виконанні Глорії Гейнор. А я вперше почув її в США, в 1979 році, коли Глорія, та й я теж, були зовсім молоді. Фредді Перрен і Діно Фекарис, навіть не підозрювали яке уготована довге життя їх дітищу. І, звичайно, мені не подобався жоден виконавець крім Глорії, поки я не почув Юлію Тю-Су! Юля грала в моєму мюзиклі «Піросмані, або Мільйон червоних троянд», тому для мене не було сюрпризом те, що переді мною співачка світового рівня, але це був справжній фурор! Мені здається, що навіть сама Глорія була б у захваті! – написав маестро.

Юлія Тю-Су зі своїм учнем

Дуже високу оцінку він дав і іншим нікопольським артистам:

Потім були ще дві привабливі і чарівні співачки, з прекрасними голосами, яскравою зовнішністю, Іра взагалі пурхала по сцені, вражаючи всіх чоловіків своєї балетної фігуркою і потужним голосом, ці дівчатка теж були з класу Юлії Тю-Су: Ірина Смалій та Марина Мельниченко. Загалом, від цих чотирьох номерів я був просто в захваті. Але й інші номери були на рівні! Взагалі треба зазначити, що концерт був поставлений з великим смаком і талантом, тому хочу сказати окреме спасибі режисерові-постановнику Оксані Подольськый. У наш важкий час, такий чудовий, просто сонячний концерт може поставити тільки дуже обдарований режисер! І, звичайно, на висоті директор НКДЦ Наталія Василенко, без неї жодного концерту не було б, ні Центру! Я походив по будівлі, кругом порядок, все на рівні, життя кипить. Порадували від душі. Спасибі Юля за запрошення.

«Буду знати, де в Нікополі можна отримати щеплення радості», – підсумував гість.

Що відомо про Володимира Назарова?

Уродженець Дніпропетровщини, практично все своє доросле життя він прожив у Москві і навіть отримав звання Народного артиста РФ. Але незабаром після початку російсько-української війни переїхав на ПМЖ в Україну.

Ось що пише про нього Вікіпедія:

  • Володимир Назаров народився 24 лютого 1952 року в місті Новомосковськ Дніпропетровської області.
  • Закінчив з відзнакою середню школу та музичну школу по класу баяна (педагог Петро Мартинович Костів). Потім вступив до Дніпропетровського культурно-освітнього училища за спеціальністю «Керівник оркестру народних інструментів».
  • Закінчив Московський інститут культури (диригент) та Державний інститут театрального мистецтва ГІТІС (режисер).

  • З 1970 по 1972 рік служив в армії в СГВ, розквартированої в Польщі. Після служби в армії Назаров переїхав до Москви.
  • У 1975 році Володимир Назаров створив на базі Інституту Культури ансамбль духових народних інструментів «Жалейка» у складі семи осіб: Олександр Григор’єв, Василь Порфір’єв, Анатолій Тормосін, Сергій Молашенко, Олександр Агєєв, Юрій Воробйов і сам Назаров. 29 вересня 1975 року відбувся перший виступ ансамблю в Колонному залі Будинку Спілок. Ансамбль «Жалейка» був визнаний унікальним російською інструментальним колективом. Його записи увійшли до антології «Російські народні музичні інструменти» (1978). Дуже скоро «Жалейку» взяли в Москонцерт.
  • У 1977 році колектив поїхав на гастролі до Франції у складі учасників театралізованого дійства «Пісні і танці російських революцій» (постановка Йосипа Туманова). У цей період ансамбль співпрацював з Надією Бабкіної та колективом «Російська пісня».
  • У 1978 році Володимир Назаров закінчив Московський державний інститут культури (факультет «Оркестрове диригування»). У 1978 році ансамбль «Жалейка» отримав другу премію II-го Всеросійського конкурсу виконавців на народних інструментах і виконавців народної пісні в Ленінграді і став лауреатом Всесвітнього фестивалю молоді і студентів в Гавані.
  • У 1982 році відбулося перетворення «Жалейки» в Ансамбль фольклорної музики. До складу ансамблю увійшли солісти світового класу: Тамара Сидорова, Костянтин Кужалиев, Борис Сихон, Ірина Гущева, Андрій Баранов, Олександр Чалих та інші. У 1983 році Назаров і його ансамбль перемагають на VII Всесоюзному конкурсі артистів естради.
  • З 1984 року Володимир Назаров і ансамбль беруть участь у створенні багатьох мультфільмів («Навіщо. Верблюду. Апельсин», «Зворотна сторона місяця», «Кіт і Ко», та багато інших). У тому ж році Володимир Назаров випускає російськомовний варіант швейцарської дитячої пісеньки Танець маленьких каченят. Російський текст написав Юрій Ентін. На наступний день після написання тексту пісня виходить в ефір на телебаченні з Концертної студії Телецентру Останкіно. Тоді ж Назаров пише пісню «Ах, карнавал» (текст: А. Шишова, А. Перова). Пісню виконала солістка ансамблю, скрипалька Тамара Сидорова. У 1985 році пісня «Ах, карнавал» виконується на закриття ХІІ Всесвітнього Фестивалю молоді і студентів у Москві. З цього моменту пісня стає візитною карткою Ансамблю фольклорної музики й композитора по всьому світу.
  • У 1986 році Ансамбль фольклорної музики брав участь у концертах для ліквідаторів аварії Чорнобильської АЕС.
  • У 1988 році Назарову присвоєно звання Заслуженого артиста РРФСР.
  • У 1989 році його ансамбль стає Державним ансамблем фольклорної музики Союзу РСР. З цих пір з Ансамблем співпрацюють: Олена Романова, Георгій Мушеев, Олена Кісь, Василь Попадюк, Сергій Сапрычев, Володимир Тірон, Наталія Штурм та інші.
  • За 25 років свого існування Ансамбль Фольклорної музики багато гастролював. Брав участь у багатьох фестивалях Європи, Латинської Америки і США.

  • У дев’яності роки Назаров активно співпрацює в якості композитора з багатьма виконавцями російської естради (Олександром Малініним, Тамарою Гвердцителі та ін), театральними та кінорежисерами.
  • У 1993 році Володимир Назаров закінчив ГІТІС (факультет «Режисура естради»).
  • З 1998 року Назаров почав самостійну співочу кар’єру і в 2000 році випустив дебютний кліп на новий текстовий варіант пісні «Ах, карнавал» і однойменний авторський альбом. Паралельно Володимир Васильович набирає цільової курс Російської академії музики імені Гнесіних. Багато студентів цього курсу в подальшому увійшли до складу його ансамблю.
  • У 2001 році виходить другий сольний альбом композитора «Сіроокий король». Заголовну композицію на вірші Анни Ахматової Володимир Назаров виконав у дуеті з дочкою Ксенією. Кліп на пісню «Папуга» (вірші М. Гумільова) з цього альбому активно запустили в програмі «Доброго ранку, країно!».
  • У лютому 2002 року Державний Ансамбль фольклорної музики знаходить будівлю. Засновано Державний музичний театр Національного мистецтва під керівництвом Володимира Назарова. У лютому того ж року за підтримки Міністерства культури РФ в театрі проходить «I-ий Міжнародний фестиваль національного мистецтва країн СНД»
  • У 2004 році Назарову присвоєно звання Народний артист Російської Федерації.
  • У 2005 році він набирає цільовий курс в РАТІ. У тому ж році виходить екранізація вистави «Гравці», за музичне оформлення якого Назаров удостоєний театральної премії «Чайка».
  • 2012 року Володимир Назаров став членом Ради з Громадського телебачення Росії.
  • У 2014 році залишив посаду Художнього керівника Державного музичного театру національного мистецтва. У серпні того ж року засновано автономний Музичний театр національного мистецтва.

Повернення додому

  • У 2015 році вийшов з Ради з Громадського телебачення Росії у зв’язку з тим, що, на його думку, ГТР не відгукується на злободенні проблеми в країні, а також через негативні оцінок щодо українців з боку керівника Ради Олега Табакова.
  • Ображений словами Олега Табакова, Назаров записав відеолист до колеги, який підірвав інтернет-простір. Потім настала черга звернень до влади, в тому числі до президента Володимира Путіна.
  • В 2016 році артист переїхав до України, і з цього року живе і працює тут. У грудні 2016 року отримав паспорт громадянина України.
  • У січні 2019 року став художнім керівником Дніпропетровського театру опери і балету.

Особисте життя:

З дочкою Ксенією

  • 15 вересня 1973-го Володимир Назаров одружився на москвичці Лідії Михайлівні Архангельській. Пара народила двох дітей і двох всиновила.
  • У 2016-му Лідія Архангельська підтримала коханого чоловіка в його рішенні повернутися на історичну батьківщину і переїхала разом із ним в Україну.

To Top