Хронологія захоплення Енергодара і ЗАЕС складена і оприлюднена Запорізьким центром розслідувань спільно з Texty.org. Про це написав міський голова Енергодара Дмитро Орлов, передає Nikopolnews.
У тих, хто особисто пережив ці події та був їх безпосереднім учасником, вони ніколи не зітруться з пам’яті. Для всіх, хто спостерігав за трагедією в Енергодарі, скоєною воєнними злочинцями рф на початку березня практично в прямому ефірі, та співпереживає енергодарцям весь цей час, допоки місто перебуває в окупації, матеріал також буде корисним. Бо ми завжди повинні пам’ятати: доки на атомній електростанції хазяйнують окупанти, загроза для світу існує, – написав Дмитро Орлов.
Нижче – Хронологія захоплення Енергодара і ЗАЕС від Запорізького центру розслідувань та Texty.org
“Ми в безпеці, в нас АЕС, сюди не зайдуть, тут не стрілятимуть, з таким не жартують” — думали мешканці Енергодара. Але вони помилилися.
Захоплення Енергодара
Енергодар з’єднано із Запоріжжям єдиною асфальтованою дорогою вздовж Каховського водосховища до Василівки, там він з’єднується з трасою Харків — Сімферополь. Коли росіяни захопили Мелітополь, до Василівки їм залишалося 60 км. Як тільки вони її зайняли, Енергодар став приреченим. Інше угруповання російських військ рухалося з херсонського напрямку.
Працівники військкомату й поліція вийшли з Енергодара ще 25 лютого — добре, що забрали документи. У місті залишилося лише кілька десятків нацгвардійців, які охороняли ЗАЕС і патрулювали місто. Зброю для місцевої тероборони мали привезти із Запоріжжя тією самою єдиною дорогою з Василівки, проте не встигли. Частина тероборонівців поїхала зустрічати транспорт зі зброєю, отримала її й дала окупантам бій уже у Василівці. Потім вони обороняли Запоріжжя.
Уранці 26 лютого росіяни захопили село Велика Білозерка, що за 30 км на південь від Енергодара.
Місцеві жителі вирішили боронити Енергодар навіть без зброї: звели блокпост на в’їзді до міста. Упродовж трьох днів близько 10 тис. мешканців міста, за свідченням мера Енергодара Дмитра Орлова, виходили до блокпоста, щоб зупинити російську армію мирними протестами. Це майже всі дорослі, які залишалися в місті й не перебували на роботі (більшість з них працює на АЕС, ТЕС чи обслуговує цю інфраструктуру).
3 березня росіяни врешті почали стріляти по пікетувальниках і зайшли в місто, обстрілюючи дорогою цивільні будівлі в центрі Енергодара.
Увечері вони рушили на ЗАЕС.
Карта про захоплення Енергодара та ЗАЕС
Найстрашніша у світі ніч
У ніч на 4 березня 2022 року весь світ стежив за онлайн-трансляцією з камери спостереження, розташованої на одній з будівель ЗАЕС. У темряві палала пожежа. Ніхто не розумів, що відбувається й чи не станеться новий Чорнобиль.
Усю ніч над Енергодаром гуділа сирена. “Потім сказали, що ці сирени просто перегоріли під шосту ранку” — розповідає Ольга, місцева жителька. Цей моторошний звук і страх посилювала невідомість. Енергодарці стежили за загравою над станцією, знали, що пожежників туди не пускають, і думали про радіацію й опромінення. Бомбосховищ та укриттів у місті немає. На випадок аварії на станції в мирний час було передбачено евакуаційні автобуси.
З військових сил у місті стояв лише загін Нацгвардії, який охороняв АЕС і патрулював місто, бійці мали стрілецьку зброю, гранатомети та, “здається, один бронеавтомобіль «Козак»”, — згадує начальник цеху електричних мереж ВП ЗАЕС Іван Петухов.
Наші спробували дати бій
“Росіяни просто «розкришили» навчально-тренувальний центр, звідки відстрілювалися нацгвардійці. Потім ударили з великокаліберної зброї по головному корпусу… просто показували свою силу”, — вів далі Петухов.
За свідченнями одного з місцевих активістів, під час штурму ЗАЕС загинуло троє бійців Нацгвардії з її охоронного загону і ще п’ятьох-шістьох було поранено. 30-40 осіб захопив у полон інгушський СОБР — саме вони атакували станцію. Місцеві розповідають, що полонених вивезли в посадку неподалік, роздягли до білизни, постріляли над головами, взяли розписку, що ті більше не воюватимуть, і відпустили в Енергодар. Комусь із них вдалося вибратися на підконтрольну Україні територію, когось захопили в полон і вивезли в Крим пізніше — вже з Енергодара.
Строковиків НГУ, які патрулювали місто, окупанти теж захопили в полон і спочатку використовували на громадських роботах, а потім вивезли в Крим. Їх повернули під час обміну 22 листопада.
Тієї ночі вигоріли другий, третій і четвертий поверхи навчально-тренувального центру поблизу ЗАЕС. Пожежникам дозволили загасити пожежу лише через кілька годин, це вдалося зробити о 6 ранку 4 березня.
З цього бою почалася історія ядерного шантажу, який здійснює Росія. Територія ЗАЕС стала гарнізоном, де розміщено близько 500 російських військових, важку техніку та боєприпаси. Зі станції росіяни обстрілюють вільні українські території. Заручниками армії РФ стали 3 тис. працівників станції та близько 20 тис. жителів Енергодара, який росіяни обстрілюють задля провокацій.
Наприклад, про одну з російських атак під чужим прапором, у яких Росія звинуватила ЗСУ, 12 липня повідомив у своєму звіті Інститут вивчення війни (ISW).
Росіяни тероризують український персонал станції: змушують підписувати контракти з Росатомом, викрадають, катують, убивають. Найбільшу небезпеку сьогодні становить регулярне відімкнення ЗАЕС від української енергомережі після російських обстрілів ліній електропередач. Дизельні генератори тоді стають останніми запобіжниками ядерної катастрофи.
“Енергодар – це Україна!”
Упродовж березня 2022 року тисячі енергодарців регулярно виходили на вулиці вже окупованого міста на мітинги під українськими прапорами. Масові демонстрації відбулися 9 березня, в день народження Тараса Шевченка, 20 і 28 березня, а також 2 квітня — на підтримку України та в знак протесту проти викрадення заступника мера міста Івана Самойдюка.
2 квітня солдати Росгвардії почали хапати й тягнути мітингарів до автозаків та обстрілювати зібрання з мінометів.
Після встановлення окупаційної влади російські спецслужби шукали й викрадали учасників демонстрацій. У цьому їм допомагали місцеві колаборанти.
Обстріли Нікополя з Енергодара
З середини березня 2022 року російська армія почала обстрілювати населені пункти на протилежному від станції березі Дніпра, користуючись територією ЗАЕС як щитом. Експерти Conflict Intelligence Team підтвердили, що ракетний обстріл здійснюють з території в районі ЗАЕС.
Від редакції Nikopolnews: А 12 липня почалися обстріли Нікопольщини.
Обстріли ЗАЕС
Коли російська армія захопила атомну електростанцію, вона порушила міжнародні домовленості про невикористання ядерних об’єктів у воєнних цілях.
Тепер Росія звинувачує Україну в обстрілах ЗАЕС, але не надає неспростовних доказів, категорично відмовляється демілітаризувати станцію та створити навколо ЗАЕС зону безпеки.
Супутникові знімки свідчать про розростання бойових позицій навколо ЗАЕС упродовж літа-осені 2022 року. Працівники станції, які залишилися там працювати або виїхали вже після захоплення її росіянами, анонімно розповідають про розміщення російських вогневих позицій, військової техніки, солдат і боєприпасів на території ЗАЕС. Джерело ТЕКСТІВ стверджує, що росіяни зайняли майже всі приміщення на території станції, постійно переміщують і маскують свою техніку
Регулярні обстріли ЗАЕС почалися 5 серпня 2022 року. Вони спрямовані на руйнування високовольтних ліній, що пов’язували ЗАЕС з українською системою. А також на створення “картинки” для російської пропаганди про нібито українські обстріли. Працівники станції розповідають, що росіяни попередньо детально з’ясовували, як працює станція і що де розташовано. Щоб бити так, аби обстріли не завдавали станції реальної шкоди — окрім руйнування згаданих вище електромереж.
Чому б ці мережі просто не демонтувати, адже вони йдуть по окупованій росіянами території? Для Росії важливий пропагандистський чинник і обстріли, природу яких спостерігачам із віддалених столиць установити важко — це стає вдалим приводом в усьому звинувачувати Україну.
До 8 серпня після обстрілів уціліла лише одна з трьох таких ліній — “Дніпровська”, перекинута через Каховське водосховище.
Перемкнути ЗАЕС на Крим
Вони провокують “блекаут” на станції, щоб потім “урятувати” АЕС від масштабної аварії — через підключення до російської енергосистеми.
“Лише впродовж серпня третій енергоблок тричі аварійно зупинявся і його тричі запускали — без обстежень, без з’ясування причин зупинок і висновків, як того вимагають регламенти”, — розповідає Ольга Кошарна, ексчленкиня Колегії Державної інспекції ядерного регулювання України. Аварійні відключення після обстрілів ліній електропередач тривали всю осінь.
Про плани “інтегрувати” не лише ЗАЕС, а й Каховську ГЕС та всю сонячну й вітрогенерацію на окупованих територіях ще у травні говорив заступник голови уряду Росії Марат Хуснуллін під час візиту до окупованого тоді Херсона. Також він згадував про відновлення підірваної ще у 2015 році єдиної магістральної високовольтної лінії, що пролягає через Джанкой і через ЗАЕС могла б постачати електроенергію до окупованого Криму.
Детальніше – на сайті авторів за посиланням
