Мешканка Нікополя Людмила Воловик поділилася власним досвідом евакуації. Її родина, у складі якої двоє людей з інвалідністю, евакуювалася місяць тому. З собою забрали і домашню улюбленицю – вівчарку.
З дозволу пані Людмили Nikopolnews публікує її розповідь, яка може бути цінною для багатьох сьогодні.
З учорашнього дня вся стрічка Нікопольських пабліків майорить постами про обов’язкову евакуацію з прибрежної зони та панічними коментарями людей під цими постами. Звісно, багатьох лякає інформація про евакуацію. Куди їхати? За що жити? Як взагалі бути далі?.. Тому я вирішила написати про свій власний досвід евакуації, – пише Людмила
Мешканка Нікополя поділилася власним досвідом евакуації
Місяць тому, коли в Нікополі загострилася ситуація, її родина прийняли рішення виїхати.
До слова, я маю інвалідність II групи, моя дитина має інвалідність, а разом з нами евакуювався ще й батько чоловіка з вівчаркою, – уточнює Людмила
Спочатку вирішили евакуюватися до транзитного центру в с. Волоське, що під Дніпром.
Людмила з чоловіком та дитиною виїхали власним автомобілем, а батька з вівчаркою безкоштовно вивезли евакуаційним транспортом.
Після прибуття до транзитного центру нікопольцям:
- оформили разову матеріальну допомогу – 12 300 грн на людину;
- видали гуманітарну допомогу;
- безкоштовно поселили у кімнаті для тимчасового проживання;
- забезпечили 3-разовим харчуванням;
- почали шукати житло для подальшого проживання.
Також у транзитному центрі можна отримати:
- юридичну допомогу;
- допомогу з оформленням документів;
- медичну допомогу;
- безкоштовні ліки після огляду терапевта.
Про пошук житла окремо
- Людям без дітей пропонують безкоштовне проживання переважно у МТП – це кімнати на 6-8 людей.
- Родинам з дітьми пропонують будинки у селах – проживання там зазвичай передбачає оплату лише комунальних послуг.
- Одиноким маломобільним людям пропонують проживання у санаторних закладах.
Важливо: Ви можете не погоджуватись на перший варіант житла, якщо вас не влаштовують умови.
Наприклад, родині Людмили спочатку пропонували будинки у маленьких селах з комунікаціями на вулиці. Нікопольці відмовилися, і для них шукали інші варіанти.
Щодо тварин
- Котики чи маленькі собачки – зазвичай не є проблемою.
- Але якщо у вас велика собака і немає дітей, знайти житло буде значно складніше, адже у МТП з великою твариною не поселяють.
Щодо переїзду до нового місця проживання
- Якщо у вас немає можливості самостійно дістатися до житла, вам купують квитки на потяг та відвозять на вокзал.
- Маломобільних людей перевозять спеціально обладнаними автомобілями.
Щодо подальшого життя
Після поселення на новому місці місцеві благодійні фонди та місцева влада допомагають:
- з пошуком роботи;
- оформленням допомоги ВПО;
- гуманітарною підтримкою.
- консультаціями по іншим питанням.
Так, залишати рідний дім дуже складно. Залишати все, що наживалося роками – неймовірно боляче. Їхати в невідомість – дуже страшно. Але життя у нас одне. Іноді евакуація – це не про слабкість. Це про шанс вижити, зберегти себе та своїх близьких. Просто треба вірити, що цей виїзд тимчасовий. Що війна скоро закінчиться. І що ми всі обов’язково повернемося додому, – каже пані Людмила
Ще новини Нікополя і району: «Не було сил, хотілося додому, і ми повернулися». Професії прифронтового Нікополя: Тетяна, власниця квіткових магазинів
А також: Оголосили обов’язкову евакуацію зі 100 вулиць Нікополя і частини Нікопольського району
