15 січня 2025 року війна забрала життя директорки гімназії № 25 Нікополя Тамари Соколової. Жінка загинула ввечері у своїй хаті, куди росіяни поцілили снарядом. Її тіло рятувальники відкопували декілька годин.
Журналісти «Обозревателя», дізналися і розповіли подробиці про життя та смерть освітянки з Нікополя. Про це вони пишуть у своєму матеріалі, передає Nikopolnews.
15 січня росіяни сильно обстрілювали Нікополь. Але у гімназії №25 відбулися вибори директора. Тетяні Володимирівні Соколовій знову довірили керувати навчальним закладом. У всіх присутніх був піднесений настрій. Адже з 24 лютого 2022 року школярі Нікополя навчаються дистанційно. Вибори директора стали приводом зібратися педагогічному колективу.
Коли керівництво поїхало, директорка дуже дякувала своїм колегам, ті вітали її. Таке враження, що жінка попрощалася з усіма.
«В останній місяць у нас сильні обстріли, а цього дня так все гуло, що у нас хата підстрибувала. Увечері вони вдарили по тому району, де жила наша Тамара Володимирівна. Вже о 21:25 мені зателефонувала знайома і сказала: “Вашого директора, напевно, вже немає. Там нічого не залишилося від дому. Ходять люди і кричать: “Тамара, Тамара!” – але ніхто не озивається”. Я одразу не повірила навіть. Ми всю ніч сподівалися, що її знайдуть живою. А вранці вже стало відомо, що вона загинула», – розповіла вчителька молодших класів гімназії №25 Наталія Коваленко.
17 січня Тамару Соколову поховали у Нікополі. Попрощатися з нею прийшло багато містян, серед них були її учні. Колеги Тамари Соколової кажуть, що діти її дуже любили. Вона викладала фізику. Але розповідала так, що діти все розуміли та добре засвоювали.
Була класним керівником у спортивному класі
Перед повномасштабною війною Тамара Соколова була класним керівником спортивного класу. У неї навчалися футболісти. Хлопці тепло до неї ставилися. Хіба що на руках її не носили.
Співала і писала вірші…
У гімназії №25 Тамара Соколова працювала з 1993 року. Вона була дуже творчою людиною. Жоден захід у школі не обходився без її пісень. А ще вона писала вірші.
«Я старша за неї і добре пам’ятаю, як вона починала свою діяльність. Вона дуже чуйна, будь-який співробітник міг підійти до неї та поділитися своїми проблемами. Вона завжди допоможе, підтримає, вирішить проблему», говорить Наталія Коваленко.
На багатьох оприлюднених світлинах в соціальних мережах Тамара Соколова посміхається і обіймається з подругами. У 2017 році вона з колегами побувала у Києві, ходила на екскурсію до Межигір’я. Організував їм таку прогулянку її колишній учень Михайло. Тоді Тамара Соколова була щаслива.
Де народилася вбита росіянами директорка гімназії Нікополя
Народилася Тамара Соколова на Забайкаллі, на півночі нинішньої Росії, тоді СРСР, у багатодітній родині. Потім сестру та брата вмовила переїхати в Україну, в Нікополь. До 2014 року жінка відвідувала свою малу батьківщину, смт Баляга. А після початку війни туди вже не їздила.
У Тамари Соколової залишився 28-річний син. Влітку 2024 року він одружився.Але онуків жінка так і не дочекалася. Сестра зараз перебуває на заході України, приїхати до Нікополя вона не змогла, побоюючись обстрілів.
Сама Тамара Володимирівна також боялася російських обстрілів. На початку повномасштабного вторгнення вона виїжджала в Полтавську область, але потім повернулася. Тому що треба було працювати. Жінка завжди переживала, коли вили сирени та лунали вибухи. Ввечері 15 січня російський снаряд прилетів до її кімнати.
У місцевих ЗМІ поширюють табличку з надписом: «Я завжди буду поряд! Тома». Люди вважають, що нібито директорка написала ці слова ще живою під завалами. Коли були написані ці слова, не відомо. Адже Тамара Володимирівна не відгукувалася на крики сусідів після вибуху, імовірно, вона загинула відразу.
Ще новини Нікополя: «Я не можу залишити людей». Сімейна лікарка з Нікопольщини Віта Матюк розповіла про життя у прифронтовому районі та роботу з ВПО
