Історія хлопчика з Нікополя Тимофія Ободзинського потрапила до збірки дитячих оповідань «Маленька хоробра історія». За що він отримав грамоту.
Про це повідомила мама Тимофія Інна Ободзинська, передає Nikopolnews.
БФ «Перемога України» провів всеукраїнський конкурс дитячих оповідань «Маленька хоробра історія». У ньому взяв участь Тимофій Ободзинський з Нікополя. Він написав історію «Супер – герої однієї родини», яке потрапило до збірки дитячих оповідань «Маленька хоробра історія». А Тимофій отримав грамоту від організаторів конкурсу.
Нижче оповідання «Супер – герої однієї родини» талановитого хлопця на ім’я Тимофій.
Історія хлопчика з Нікополя потрапила до збірки дитячих оповідань
Супер – герої однієї родини
“На березі колишнього Каховського водосховища живе моя родина – родина супер – героїв.Так! Усім нам притамані супер – здібності: вміння долати труднощі, підримувати один одного, боротися за право існування на своїй землі, вірити та не здаватися попри війну. Та про все по порядку.
Моя мама – супер – вчителька, яка вже три роки працює дистанційно (бо ми живемо в зоні активних бойових дій), не пропустила жодного уроку, не дивлячись на обстріли, відсутність світла та зв’язку, навчає майбутнє покоління українців. Скажіть, вона крута? А ще моя мама самотужки гасила пожежу після прильоту дрону в нашу оселю, рятуючи мене з сестрою до приїзда необхідних служб.
Мій тато, після влучання снаряду на його роботу, допомагав ліквідовувати наслідки прильоту разом з колегами, не полишаючи робочі місця. Вони для мене колектив супер – героїв.
Моя молодша сестра, більшу частину свого життя живе за війни, але вона не боїться сирен, звуків війни, називаючи їх “бубухами”. І в моменти обстрілів хвилюється за наших домашніх улюбленців Боні, Рататуя та Штурма. Уявіть, маленька супер – дівчинка!
Ну а я? Звісно і я супер герой. Можливо не скромно, але мені є чим пишатися: я вчусь на відмінно, допомагаю зборам на ЗСУ, знімаю відео про наше місто, розповідаючи про кожного мешканця та мрію стати воєнним пілотом, щоб небо над моєю домівкою завжди було мирним!
Але справжнім супер – героєм для мене є мій дядько – військовий, який з перших днів війни боронив нашу землю, у квітні цього року він вісім днів втрьох з побратимами тримав оборону позиції. На жаль, з того часу він вважається зникли безвісти. Але я вірю, що супер – герої не зникають, він завжди буде у моїй пам’яті.
Мої бабусі та дідусі – ще ті герої! Попри їхні буркотіння з приводу того, що ми залишаємося у місті, вони завжди прийдуть на допомогу! Вони перші, хто приїхав до нас, коли в нашу домівку влетів ворожий дрон. Разом гуртом ми відновлювали наш дім. Так ведуть себе лише справжні крутелики!
За чотири роки війни я майже нічого не боюся. Мене іноді лякає лише те, що зло може перемогти. Але потім я пригадую все те, чого мене вчили мої батьки і знаю точно, що після темної ночі наступає світлий ранок і над нами обов’язково зійде сонце Перемоги завдяки нашим хоробрим воїнам, завдяки і моїй родині! Я знаю, що в цій Перемозі буде і моя участь, чи не так?
Ще новини Нікополя: До уваги мешканців Нікополя і району! Куди телефонувати, якщо номер 104 не працює
