Австралійське видання News розповідає, яку загрозу несе ЗАЕС для мешканців Нікополя. А також, як живе місто на лінії вогню без води, передає Nikopolnews.
Живучи в тіні найбільшої в Європі атомної електростанції, жителі Нікополя завжди знали про небезпеку.
«З дитинства нам говорили, що станція може становити небезпеку, — каже Оксана, мати двох дітей.
Шість реакторів ЗАЕС, які видно на горизонті, колись забезпечували п’яту частину потреб України в енергії. Зараз вони під контролем Росії, на різних стадіях зупинки. На думку України, можуть стати зброєю у війні.
Український уряд неодноразово попереджав, що Росія замінувала об’єкт. Але Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) поки що не знайшло жодних доказів російської вибухівки під час своїх візитів на об’єкти. Воно стверджує, що ще не змогло оглянути всі реактори.
Оксана говорить, що невизначеність тисне на її родину, але поки вони не збираються їхати.
«Ми дуже хвилюємося за наших дітей і батьків, але це наше рідне місто», – сказала вона.
Якою б тривожною не була ядерна загроза, сім’я Оксани, як і більшість мешканців Нікополя, стикається з ще більш гострою проблемою. У них закінчилася питна вода.
Каховське водосховище, яке колись відокремлювало Нікополь від Запорізької АЕС, зараз у багатьох місцях висохло. Вітрильні човни стоять на березі. Тут мало ознак морського чи пташиного життя.
Що може нести загрозу для мешканців Нікополя
Після атаки на Каховську ГЕС, 6 червня, Київ і НАТО звинуватили Москву в руйнуванні дамби. У той час як Росія звинувачує Україну в диверсії. Багато міжнародних експертів кажуть, що маса доказів вказує на російську операцію з вибухівкою, стратегічно закладеною на дамбі, яку вона контролює. Теракт залишив багатьох жителів без питної води, що змусило місцеву владу доставляти її вантажівками
У місцевій школі Микола Полтавський наповнює пластикову бочку з комунального бака, перш ніж упакувати її у візок для походу додому. Він каже, що Нікополь став мало придатним для життя для багатьох, у тому числі для його рідних.
«Зараз ми не бачимо ні дітей, ні онуків. Сумуємо за ними», – каже він.
Близько половини населення покинуло Нікополь після повномасштабного вторгнення Росії.
Голова Нікопольської райдержадміністрації Євген Євтушенко вважає, що все це частина плану Росії.
«Росіяни хочуть, щоб люди з цих територій страждали. Це безперечно, це тактика «випаленої землі». Нічого нового тут немає», – говорить він.
Нікополь знаходиться в зоні досяжності російської артилерії і регулярно піддається обстрілу з боку АЕС.
Євген Євтушенко вважає, що Росія намагається не дати місту стати на ноги.
«Ворог щодня обстрілює Нікополь… [включаючи] інфраструктуру та цивільні об’єкти. Ми вважаємо, що вони намагаються перешкодити роботам з відновлення централізованого водопостачання», говорить Євген Євтушенко.
Водосховище також було життєво важливим джерелом води для атомної електростанції, яка використовувала її для охолодження реакторів. П’ять із цих реакторів зараз перебувають у стані, відомому як холодне відключення, що зменшує кількість необхідного охолодження. Однак шостий все ще знаходиться в режимі гарячої зупинки, що потребує більш інтенсивного охолодження, щоб запобігти розплавленню.
МАГАТЕ стверджує, що, незважаючи на виснаження Каховського водосховища, на місці достатньо води, щоб вистачило на «кілька місяців», але воно стурбоване довгостроковим водопостачанням. Регулятор також стурбований черговою втратою електроенергії на майданчику, що може змусити станцію покладатися на дизельні генератори для живлення насосів охолодження. Генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Гроссі каже, що ситуація все ще «нестабільна», і його команда не змогла завершити свою інспекцію.
«[Ми] все ще чекаємо, щоб отримати необхідний доступ до дахів реакторних блоків 3 і 4 після останніх повідомлень про те, що там могли бути розміщені вибухові речовини», — сказав він.
>
Жителька Нікополя Надія, яка бачить атомну електростанцію з кінця своєї вулиці, каже, що намагається не думати про потенційну небезпеку, з якою стикається Нікополь та околиці.
«Є багато негативної інформації, але ми до неї не прислухаємося. Якби тільки вони припинили стріляти і бомбити, ми могли б вижити», – говорить жінка.
Наповнюючи пляшку водою, Микола Полтавський каже, що «скептично» ставиться до попереджень України про те, що Росія може підірвати вибухівку на заводі. Він не зацікавлений в евакуації, оскільки втік з окупованої Росією Луганської області в 2014 році.
«Я більше не хочу тікати», – каже він.
- Ще новини Нікополя: «Це катастрофа. Змило усе»: як живе Нікополь без води
- Читайте також: Що відбувається на фронті 17 липня і які втрати окупантів – свіжі дані Генштабу ЗСУ
