Нікополь провів в останню путь заступника командира. Він загинув 11 квітня 2026 року.
Повідомили у міській раді, передає Nikopolnews.
17 квітня рідні, близькі, друзі, колеги, побратими, представники міської влади та небайдужі мешканці Нікополя провели в останню путь нашого земляка, майора Андрієнка Віталія Івановича (28.03.1973 р.н.). Віталій народився в селі Білокоровичі Житомирської області.
Після закінчення школи вступив до Харківського військового університету, де здобув фах інженера-кібернетика. Службу проходив у Хмельницькій області. Був справжнім офіцером: принциповим, цілеспрямованим і вірним слову.
«Для нього честь ніколи не була пустим звуком: якщо давав слово – виконував його за будь-яких обставин. Його поважали за чесність, силу духу та внутрішній стрижень, який відчував кожен, хто мав нагоду з ним служити чи працювати», розповідають у міській раді.
Ще курсантом у Харкові чоловік зустрів свою кохану, з якою пов’язав усе життя. У 1995 році одружився. Понад 30 років Віталій Андрієнко прожив у щасливому шлюбі. Разом із дружиною вони виховали доньку та сина. Віталій був люблячим чоловіком і турботливим батьком, приділяв багато уваги дітям, передавав їм свої знання та життєві принципи. Навчав сина змалку орієнтуватися на місцевості, розводити вогонь одним сірником, бути відповідальним і тримати слово. Його головним життєвим правилом було: чоловік має захищати і забезпечувати свою родину.
«Риболовля та мисливство були його справжнім захопленням, але він ніколи не ставився до цього як до розваги. Часто відпускав спійману рибу, допомагав тим, хто потребував, ділився здобиччю. Мав добре серце: рятував поранених птахів, лікував їх і повертав у природу», йдеться у повідомленні.
У 2010 році Віталій звільнився зі служби та переїхав із родиною до Нікополя, де працював газорятівником Служби промислової безпеки у ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб». Колеги цінували його за відповідальність і надійність.
У 2014 році, з початком війни на сході України, він добровільно став на захист Батьківщини. Мав позивний «Черкес». Повернувся до мирного життя у 2019 році, але вже 23 лютого 2022 року знову взяв до рук зброю. Обіймав посаду заступника командира батальйону військової частини А7036.
Для чоловіка армія була для нього другою родиною. Найважливішим він вважав збереження життя своїх побратимів. Мав позивні «Лис» – за мудрість, інтуіцію та вміння стратегічно мислити. Навіть у відпустці він залишався на зв’язку зі своїм підрозділом, допомагав і підтримував. Завжди казав: «Я зі своїм батальйоном почав, я з ним і закінчу».
За мужність і самовіддану службу мав численні нагороди, серед яких: відзнака Президента України «За оборону України», Срібний хрест від Головнокомандувача ЗСУ, медаль «За оборону Гуляйполя» й не тільки. Віталій мріяв після перемоги над ворогом разом із дружиною відправитися у подорож річками та озерами України.
11 квітня 2026 року під час запеклого бою з ворогом на Запорізькому напрямку Віталій загинув. Він до останнього подиху залишився вірним присязі та своїм побратимам. У нього залишились мати, дружина, син та донька.
«Низько схиляємо голови у скорботі за Андрієнком Віталієм Івановичем, який віддав своє життя за свободу та незалежність України. Герої не вмирають, вони залишаються у наших серцях назавжди!», – написали у міській раді
Нікополь провів в останню путь заступника командира: фото
Ще новини Нікополя: Посилення захисту, встановлення антидронових сіток: начальник Дніпро ОВА провів нараду щодо безпекової ситуації на Нікопольщині – подробиці
