Попри обстріли у Нікополі під час війни залишаються діти. Вони дистанційно навчаються у школах, займаються танцями і вокалом. А також кінним спортом.
Спеціально до міжнародного Дня захисту дітей видання 360war.in.ua підготувало репортаж з Нікополя, передає Nikopolnews.
Нікополь має багату історію. Колись тут проживали запорозькі козаки. Місто славиться металургійними підприємствами. З липня 2022 року Нікополь обстрілює армія рф з іншого берега обмілілого Каховського водосховища.
Попри війну та щоденні обстріли у Нікополі залишається понад 50 тисяч людей. Серед них є і діти, які вже звикли до вибухів. В умовах війни вони продовжують навчатися дистанційно й відвідують творчі гуртки.
Ольги Гришанова разом з донькою, яка має аутизм, продовжує жити у Нікополі. Однієї ночі біля їхнього багатоквартирного будинку був приліт російського снаряда. Тоді Ольга разом з донькою ночували у квартирі на першому поверсі, хоча вони живуть на четвертому. Той обстріл Ольга не може згадувати без сліз. Жінка говорить, що тоді її донька Софія була у шоковому стані. Її неможливо було заспокоїти. Російський снаряд пошкодив житло її сусідів. А у квартирі, де вони ночували, повилітали вікна.
«На ніч, десь о 21:00, коли починаються обстріли, ми у коридорі для Софії розкладаємо матраци. Дитина бере все своє майно і спить у коридорі до самого ранку. А буває, коли ранок починається з шалених обстрілів, то у коридорі з планшетом Софія проводить класну годину», каже Ольга.
Жінка говорить, що діти з аутизмом набагато гостріше реагують на всі подразники. Заспокоїти таку дитину важче, ніж звичайну дитину. Тому її донька приймає ліки, аби у неї більш-менш була стабілізована нервова система. Але останнім часом, через інтенсивні обстріли, медичні препарати, які вживає Софія, перестають діяти. Коли почали обстрілювати місто, дівчинка під час вибухів сильно кричала, не могла себе опанувати. У неї проявлялася аутоагресія. Дівчинку заспокоює улюблена іграшка і комп’ютерні ігри.
Справитися зі страхами війни дітям Нікополя допомагає психологиня Ольга Колінько. З малечею вона працює з травня 2022 року. У кабінеті жінки багато іграшок. Коли до неї приходить дитина, то їй вона пропонує вибрати одну з них. А потім розпитує, чому саме цю іграшку він чи вона обрали. Жінка говорить, що таким чином у дитини з’являється турбота про іграшку і зменшується страх. Проводить пані Ольга й арт-терапії для дітей.
«Я хочу дати дітям енергію, пережити ці вибухи», каже Ольга
На своїх заняттях жінка не примушує дітей щось робити, а питає, як вони хочуть провести час.
Як живуть діти у Нікополі під час війни: відео
Повернути відчуття мирного життя дітям намагається хореограф Вероніка Кирпа. Попри обстріли вона продовжує заняття у своєму хореографічному колективі «Орхідея». Її вихованки продовжують прославляти Нікополь на різноманітних фестивалях.
«Ми продовжуємо заняття, діти посміхаються. Маленькі діти взагалі не знають, як було раніше. У них школа в екрані», говорить Вероніка
Людина звикає до всього. Ходить у магазин, їздить в автобусі. То чому не можна прийти на репетицію і продовжити займатися танцями.
«Я все життя пропрацювала у школі з дітьми. Влітку я працювала у таборі знов з дітьми. Я не пам’ятаю, коли у мене в останнє була відпустка», каже хореограф
Якщо починаються обстріли, під час заняття Вероніка разом з дітьми йде в укриття. Спочатку вони там перечікували загрози артобстрілів, грали в різноманітні ігри. А зараз беруть музику і продовжують танцювати в укритті. До укриття заходять й інші люди й дивуються, незламності дівчат з «Орхідеї». В таких випадках Вероніка Кирпа говорить:
«Ось бачите, у вас вже глядач з’явився»
Вона додає, що на заняттях діти можуть поспілкуватися між собою, що дуже для них важливо. Адже понад два роки вони не ходять до школи. Коли хореографічний колектив «Орхідея» під керівництвом Вероніки Кирпи відновив заняття, то спочатку було мало дітей. Хтось з батьків боявся дітей відпускати на заняття. Але поступово діти поверталися на заняття. Зараз в «Орхідеї» займається майже 50 дітей. А до війни у Вероніки Кирпи займалися 100 дітей.
Зараз у Нікополі не багато місць, де діти можуть зняти стрес. Проте у місті продовжує працювати ранчо «Біла Підкова». Тут діти можуть позайматися кінним спортом. Однією з відвідувачів ранчо є Віолетта. Займатися з кіньми вона почала понад рік тому. Дівчинці подобається проводити час з конями.
Власниця ранчо «Біла Підкова» Тетяна говорить, що коні вже звикли до вибухів. Головне, що не біля них прилітає. До початку великої війни Тетяна мала до 20 учнів. Зараз кінними спортом на ранчо займаються двоє дітей та жінка. Під час роботи з конями діти стають спокійнішими.
Не змогла полишити Нікополь і повернулася додому керівниця зразкової вокальної студії «Октава» Ніна Колісніченко. Її студія у місті існує з 2007 року. Вона є єдиним викладачем вокалу студії, який залишився у Нікополі. До великої війни у зразковій вокальній студії «Октава» працювало троє викладачів. Вони займалися з різними віковими категоріями. Але через обстріли дівчата виїхали з міста. На початку обстрілів виїжджала і Ніна. Але вона повернулася до Нікополя. Тому що у місті залишилися її діти, друзі та улюблена робота.
Однією з тих, хто ходить на вокал до Ніни Колісніченко, є Кіра Жукова. Також вона займається танцями. А також навчається у школі дистанційно. Дівчина говорить, що навчатися онлайн набагато складніше, ніж офлайн. Оскільки, коли загроза артобстрілу, тоді уроки скасовуються і треба чекати відбій тривоги. До того ж Кіра двічі на тиждень ходить на вокал до Ніни Колісніченко. На питання журналістки, чому ти продовжуєш займатися співами, адже це додаткова небезпека. Кіра відповіла, що співи – це її захоплення і вона вже звикла займатися вокалом.
Новини Нікополя і району: «Вдома краще»: відома ведуча повернулася з-за кордону і народила дитину у Нікополі під час війни
