12 липня 2022 року армія рф здійснила перший обстріл Нікополя. Вже два роки росіяни кожного дня гатять по мирним кварталам міста. Вбивають людей і руйнують цивільну інфраструктуру.
Через щоденний терор багато мешканців Нікополя були вимушені виїхати. Є й ті, хто залишився у місті. Продовжують працювати, виховувати дітей і волонтерити. Однією з таких є 37-річна Катерина Білостоцька. Попри війну та обстріли вона продовжує працювати керуючою торговельного центру, а у вільний від роботи час допомагає людям і військовим. Розповідає Nikopolnews.
Олег Білостоцький
Війна для родини героїні нашого матеріалу почалася у 2014 році. Відтоді її батько Олег Білостоцький активно займався волонтерством. Їздив з допомогою в зону АТО, брав участь у благодійних ярмарках щодо збору коштів для військових. До волонтерства залучав й онука, сина пані Катерини. На жаль, у червні 2021 року чоловік пішов з життя. А його родина зустріла повномасштабне вторгнення у рідному Нікополі.
«Повномасштабне вторгнення для мене почалося дзвінком знайомого і думками, що далі робити. Треба було розв’язувати питання, як забрати сина із Запоріжжя. Він там навчається у ліцеї. Тоді не було розуміння, чи є сполучення між містами… Це добре, що електричку все ж таки пустили, і син о 12-тій годині був вже в Нікополі», пригадує Катерина.
В той же день, 24 лютого 2022 року, вона зібрала всі необхідні речі і з родиною рідної сестри поїхала до мами на Новопавлівку. Оскільки у будинку там є підвал. Катерина пригадує, що тоді вони реагували на кожну тривогу. Спускалися у підвал.
«Бо було страшно і не зрозуміло, що може статися!», – каже жінка.
У мами всією великою родиною вони пожили до середини березня 2022 року. Потім роз’їхалися з сестрою по своїм домівкам. 12 липня того ж року Катерина була вдома і вже відпочивала.
«…аж як почула гул за вікном. Ще й подумала, що то вертоліт, і виглянула у вікно. То був не вертоліт, а «Град». Снаряди з таким характерним гулом долітали вже до землі і я побачила вибухи. Злякавшись побігла швидко в коридор, бо думала, що може бути ще обстріл… », – пригадує вона.
Про перший обстріл Нікополя та життя у місті, розповіла 37-річна мешканка
Тієї ночі Катерина не спала вдома. Вона пішла до куми, яка живе у приватному секторі і ночувала у неї в підвалі.
«Деякий час я жила з кумою, бо в неї є підвал. Він був облаштований для комфортного проживання. Ми так і жили в тому підвалі, бо перші обстріли наводили жах, не те що зараз – звикли», розповідає жінка
Попри обстріли Нікополя, Катерина не виїжджала з міста, оскільки у Нікополі живуть її рідні, є житло, робота і друзі. Вона пропонувала виїхати своєму синові. Але він сказав, що вони (разом з Катериною – авт.) не можуть залишити одну бабусю. Тоді стало зрозуміло, що ніхто нікуди не поїде. Відтак родина Катерини особисто проживає кожну завдану росіянами рану Нікополю. Допомагає цивільним та військовим.
«Місто змінилося і в гарну, і в погану сторону одночасно… З одного боку, обстріли, розбиті, понівечені будинки, а з іншого – прибрані, чисті вулиці. Дрони, які літають над головою і вбивають людей – але тут же нові алеї, плитка і квіти… Відсутність вуличного освітлення, проблема з водою – і якісь дивні плани на витрати міською владою! Зараз усім важко, місто змінюється разом з людьми, зупиняються заводи, люди то виїжджають, то повертаються, але малий бізнес намагається існувати…», говорить Катерина.
Попри обстріли Нікополя, зараз Катерина не ходить в укриття, як це робила на початку повномасштабної війни.
«Якщо обстріл нашого району, то переходимо в коридор. Якщо ж обстріл застав десь у місті, то йду у більш безпечне місце, аніж вулиця»
Катерина Білостоцька говорить, що під час повномасштабної війни у неї був складний психологічний період. Надившись і начитавшись новин, вона думала, що зійде з розуму. Але знайшла вихід – пішла волонтерити у БФ «Україна – справедлива країна!».
З перших днів повномасштабного вторгнення цей фонд допомагає військовим і цивільним. Починали з допомоги ТРО, виготовляли «Бандеросмузі». Купляли екіпірування й авто для наших захисників. Видавали продуктові набори, ліки, гігієнічні набори переселенцям й мешканцям Нікополя. Розвозили воду людям з інвалідністю.
«З початком обстрілів і руйнувань волонтери нашого фонду під керівництвом Осики Дмитра одні із перших приїжджали на допомогу у розборі руйнувань, також неодноразово і дотепер допомагають школам та садочкам усувати пошкодження вікон. Допомагали ДСНС-никам на «Епіцентрі». Зараз ще й сітки плетемо», розповіла Катерина.
До волонтерства вона залучає й 18-річного сина. Зокрема, разом вони допомагали людям усувати пошкодження житла після обстрілів.
Сьогодні Катерина Білостоцька продовжує допомагати землякам й чекає на Перемогу і мирне життя у рідному місті.
Ще новини Нікополя: «Всі речі були в крові»: 17-річна спортсменка з Нікополя розповіла, як вижила після ракетного удару (відео)
