Про Нікополь місцеві письменники й не тільки писали вірші. Таким чином вони хотіли підтримати місто, яке щодня перебуває під обстрілами.
Nikopolnews зібрав їх рядки й ділиться з читачами.
***
І закриваючи очі, я знов потрапляю туди…
Де не було місця для болю або для туги …
Де завжди було мені тепло, хай лють далі ці кляті дощі,
Головне, що я вдома, всі поруч…
Благаю тільки не відпусти …
Не хочу пірнати в пітьму, де всі зовсім чужі…
Я хотіла би все зрозуміти, відпустити, та далі піти …
Але вдома ще досі чекають тато,дідусь,павуки…
Мій парфюм на полиці, малюнки,вірші…
моя ковдра, що ввібрала всі найсумніщі думки ,
Моя кішка Іріска та всі всі дворові…
Пройтися би парком, а може на дамбу вночі ?
Говорити про що завгодно, ти тільки не мовчи …
Памʼятаю, як уявляли майбутнє, а тепер чомусь зовсім не так….
що і де конкретно Я зробила не так?
Мені боляче дуже , але знов посміхнусь …
Мій рідний, я завжди питаю , ну як тебе пригорнути ?
Як хотілось би просто накрити , щоб вони не зносили дахи….
Я б ті сльози на кулі, а кулі на них….!
17 березня 2024 року письменниця Ольга Мітченко присвятила вірш незламним мешканцям Нікополя.
***
Нікополь-місто незламних,
Сильних, відважних людей.
З роду у рід від прадавніх
Сила іде до дітей.
Стійкість в людей від природи –
Вічної сили Дніпра!
З віку у вік сонце сходить
Тут для любові й добра!
Заздрість і злоба чужинців
Край руйнували не раз
Та розбивали ординців,
Бо сам Господь тут за нас!
Рани лікуються дивом,
До перемог несе глас.
Благословенний край миром,
Щастя відновлює час!
В полі, в садах, на заводах
Мужність гартується в кров.
В праці піднімемо води,
Місто відновимо знов!
Зріє у душах Надія,
Віра живе у серцях,
Сили дає спільна мрія
Про перемогу й життя!
У квітні свій вірш обстріляному Нікополь присвятив письменник Олександр Варицев. Його назва “Тобі Нікополь!”.
ТОБІ Нікополь!
Про Нікополь у віршах
У квітні незламне місто Нікополь та його мешканців підтримала письменниця з Покрова Тетяна Прокоф’єва.
***
Цивільний водій,
Цивільна швидка.
Піднялась у виродків
Дура-рука.
Ударили дроном
У мирне авто.
Прицільно. По медикам.
Глибше, ніж дно…
Скільки життів
Чоловік врятував.
Швидко на виклики
Медиків мчав
Мить. І не мчить.
Лише тихо лежить,
Втупившись в руль.
28 вересня Нікополю виповнилося 385 років. З цієї нагоди Анастасія Романова написала вірш.
***
Місто моє – ти незламне, нескорене!
В хвилях – відбитки зірок.
Місце моє, в саме серце вкорінене,
Знаю я кожен твій крок.
Води Дніпра, що проснулись від вибухів,
Кручі обривами ввись,
Небо нічне над малими фонтанамий
В сяйві салютів колись.
Хвилі, що плинули – стали деревами,
Вулиці в повній пітьмі…
Хтось перебіжками поміж сиренами
Вийде на стежки твої.
Доля моя, що не спатиме вдосвіта,
В спогадах буде блукать.
Скільки вже пройдено? скільки залишилось?
Стрілками нам рахувать.
Місто моє, з перемогою в імені,
Вільний, козацький мій край!
Пращурів духом з кургану славетного
Нам покоління осяй!
Автор картини: Сергій Реков
У грудні ще один вірш Нікополю присвятила письменниця Ольга Мітченко.
***
Ще новини Нікополя: «Кожна казка була написана з душею»: дружина вбитого у Нікополі лікаря розповіла про спільний зворушливий проєкт
