Працівник НЗФ розповів Павло Шишкін про пережиту трагічну ніч у Нікополі. Його історію опублікували у групі «Нікополь феросплавний», передає Nikopolnews.
12 липня виповнився рік з початку обстрілів нашого міста. За даними відділу з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Нікопольської міської ради, протягом 12-ти місяців під обстрілами у Нікополі зруйновані або ж пошкоджені 4 154 об’єкти. Серед них найбільше приватних забудов, а також багатоквартирні будинки, заклади охорони здоров’я, торгівлі, освіти, культури, промислові об’єкти, транспортні засоби. Від російських прильотів загинули 20-ро цивільних та 143-ри людини було поранено.
У кожного мешканця Нікополя є своя щемлива історія про війну. Про найстрашнішу ніч у своєму житті розповів працівник НЗФ Павло Шишкін.
«Коли Нікополь став ціллю для ворожих атак, я втратив спокій. Хвилювався не за себе – за своїх стареньких батьків. Домовились, що під час обстрілів, вони будуть виходити у коридор, адже літнім людям в укриття бігати важко. З середини липня Нікополь обстрілювали майже щодня, вночі інтенсивність обстрілів зростала. Так було і 10 серпня. Ввечері почали працювати ворожі «Гради», неподалік почулися гучні вибухи», – говорить чоловік.
Декілька прильотів Павло з батьками – пенсіонерами перечекали в коридорі своєї квартири, розташованій на четвертому поверсі п’ятиповерхового будинку. Коли ближче до півночі звуки війни стихли, вирішили лягати спати. Тільки – но розійшлись по кімнатах, почувся новий страшний вибух. Будинок захитався і підлога в буквальному сенсі пішла з-під ніг.
Павло Шишкін про трагічну ніч у Нікополі
На голову полетіли куски цегли, уламки заліза, скло з розбитих вікон, побутова техніка та меблі. Відчуття, немов у потязі зірвали стоп – кран для екстреного гальмування.
«Я побіг в кімнати, де спали батьки. Встиг схопити за руку маму і відтягнути її у під’їзд. Миттю повернувся за батьком, але його вже не було. Не було ліжка, на якому він лежав, стелі і підлоги теж не було – суцільне провалля. Моторошна картина», – говорить Павло.
Внаслідок прямого попадання «Граду» в квартиру на п’ятому поверсі, відбулось руйнування конструкції будинку по стояку. Тепер декілька квартир під’їзду знаходяться в аварійному стані, не придатні до житла. Павло каже, що ніколи не зможе забути ту трагічну ніч, коли стояв на крок від смерті. І хоч йому і мамі пощастило вижити, він ні за що не вибачить агресора за втрату рідної людини.
Павло Шишкін не втрачає оптимізму та віри у краще майбутнє, залишається відкритим і комунікабельним. Чоловік вдячний Нікопольському заводу феросплавів за допомогу та небайдуже ставлення. Він переконаний – зараз не час скаржитись на долю. Треба долати її виклики та дбати про стареньку матусю, яка від ударної хвилі отримала контузію і оглухла на одне вухо. Треба працювати, жити далі. Треба вірити в Перемогу.
«А коли відвоюємо нашу рідну землю, тоді і стіни відбудуємо», – каже Павло Шишкін.
