11 листопада 2024 року військові РФ вбили у Нікополі сімейного лікаря Олександра Баранова, обстрілявши місто. Багато містян знали його, як досвідченого спеціаліста і дуже чуйну людину.
Після початку повномасштабної війни Олександр разом з дружиною Іриною залишалися у місті й продовжували лікувати людей. У вільний від роботи час молода пара писала зворушливі казки для дітей. Ми вже знайомили читачів з цим проектом і обіцяли взяти інтерв’ю у його співавторки – дружини Олександра. Нещодавно Nikopolnews вдалося поспілкуватися з молодою жінкою.
– Ірино, розкажіть будь ласка, як у вас виникла ідея писати казки для діток?
– Був звичайний день, ми з чоловіком Олександром їхали на дачу після роботи, оскільки там було відносно безпечно. Він почав розповідати мені про сучасні технології та світ AI. Олександр захоплено ділився своїми думками, адже завжди цікавився новими речами. Його розповіді мене зацікавили, і за кілька хвилин у нас виникла ідея створити в Instagram простір з дитячими казками. Ми хотіли, щоб ці казки допомагали дітям відволіктися від важких подій в Україні. Тоді ми ще не знали, що @kazka_ukraine стане для нас настільки важливою справою і нашою віддушиною.
– Яким був ваш наступний етап?
– В дорозі ми одразу придумали назву для проєкту. Хотілося, щоб вона якнайкраще відображала суть нашої ідеї. Ми настільки захопилися цією задумкою, що в той самий день опублікували перший пост. В ньому не було казки, а лише мрійливий опис того, чого ми прагнемо досягти в нашому проєкті. І в цей момент на нас почали підписуватися люди. Їх було не так багато, але вони дали нам надію, що ми на правильному шляху.
– Чи пам’ятаєте ви, першу написану казку? Про що вона була?
– Так, я пам’ятаю нашу першу казку. Я дуже хотіла, щоб у ній було згадано місто, в якому ми живем, і так виникла історія про собачку Лізу, яка жила в місті Нікополь. Всі наші казки мали навчальний і добрий підтекст. За перші пів року ми не створили багато казок, але кожна з них була написана з душею. Хоча створення ілюстрацій було надзвичайно складним, саме вони почали привертати увагу людей.
– Гортаючи сторінку @kazka_ukraine в Інстаграм, ми дізналися, що Ви маєте вже власну книгу. Розкажіть історію її створення…
– Ідея створення книги належить моєму чоловіку. Мені вона сподобалася, й ми почали її реалізовувати. Я подумала, що це буде просто, адже це дитяча література. Однак виявилося, що це зовсім не так. Ми довго не могли визначитися зі стилем для книги «Історії Кролика», тому для неї було створено ілюстрації в трьох варіантах. Врешті-решт ми зупинилися на 3D-стилі. Оскільки орієнтувалися на те, що сподобається саме дітям, а не батькам. Технічна частина книги виявилася дуже складною. Нею займався Олександр. Йому неодноразово доводилося переробляти макет книги, щоб її прийняли до друку. Коли ж це сталося, ми з нетерпінням чекали пробну партію, яка складалася з 20 примірників у м’якій обкладинці.
Пам’ятаю, як я виклала фото обкладинки, і люди активно відгукнулися. Дуже дякую їм за підтримку! Вони вселили в нас віру, що допомогло продовжити розвиток проєкту. Частину книг придбали наші підписники, яких на той момент було менше 1000. Решту ми подарували друзям.
Також ми зіткнулися з труднощами у виборі типографії: оскільки перша не відповідала нашим вимогам щодо якості, довелося шукати іншу. Після того, як замовили одну книгу в іншій типографії, ми вирішили залишитися з нею. Зробили замовлення на більший тираж з м’якою та твердою обкладинкою. На початку літа наша книга вийшла в чудовій якості.
– Окрім книги, Ваш проект має ще розмальовку. Кому належить ідея її створення?
– Ідея створити розмальовку «Морські мешканці» і запустити її в друк також належить моєму чоловіку. Процес її створення зайняв багато часу, оскільки робота була дуже детальною та вимогливою. Проте результат перевершив усі очікування — розмальовка вийшла чудовою та милою. Паралельно з нею велася робота по створенню стікерів «Лісові звірята».
Ірина говорить, що над проектом @kazka_ukraine вони працювали лише вдвох. Виконували багато роботи і не мали можливості найняти працівників.
«Через це на певний час, коли почали працювати над створенням нового продукту, створення казок на сторінці призупинилося», розповідає дружина Олександра.
-В рамках свого проекту ви з Олександром писали й персональні книги для діток. Що вам більше запам’яталося у цьому напрямку роботи?
– Це був один із найбільш творчих і особливих періодів нашого проекту. Особливо запам’яталась книга для дівчинки Аді. Мама Аді надіслала нам відео, на якому дівчинка радіє своїй книжці, в якій вона — головна героїня. Це був один із найбільш зворушливих моментів для нас. Створювати персоналізовані книги було дуже складно, але ми змогли зробити це разом. Оскільки процес вимагав багато ресурсів і був справді важким, після кількох таких книг ми вирішили призупинити цю послугу.
У Нікополі лікарі писали зворушливі казки
У Олександра було багато ідей, щодо розвитку проекту @kazka_ukraine. Обміркувавши свої можливості з дружиною, вони вирішили зупинитися на створенні електронних товарів.
«Ми розробили журнали, електронні книги, розмальовки. А ще ми зробили близько 1000 мультяшних ілюстрацій за зразком фото. Оскільки нас було лише двоє, ми не могли рухатися так швидко, як хотіли. Багато завдань лягало на одну людину, і це давалося нам нелегко. Чоловік навіть навчився налаштовувати таргетинг для нашої сторінки», розповідає Ірина.
Наразі проект казок Олександра та Ірини Баранової має сторінки у декількох соціальних мережах і власний сайт. Останній самостійно створював сам Олександр.
«Не один раз Олександр створював сайт для @kazka_ukraine. Йому хотілося естетики в оформленні, але для практичного використання сайт повинен був бути простим та зрозумілим для користувачів. Остання версія його влаштувала, і він почав поступово додавати створені продукти. Підключив під нього платіжну систему. Перш ніж запустити сайт, він протестував його на родичах та друзях, щоб зрозуміти, чи зручний він для користувачів», – говорить наша співрозмовниця.
За 1, 5 роки існування проекту @kazka_ukraine Олександр та Ірина вклали у нього багато сил, енергії, безсонних ночей та фінансів.
«Ми брали його з собою в усі відпустки і продовжували працювати над ним, ніби він був нашою постійною супутньою справою. Як тільки здавалося, що настав момент все закрити, дивовижним чином люди знову дарували нам надію, що треба йти далі. Коментарі про те, що одна з казок сподобалась дитині, не дозволяли нам зупинитися. Ми знали, що десь маленька дитина чекає на нову казку. Такі прості, але глибокі речі надихали нас і допомагали рухатись вперед», – розповідає дівчина.
А потім в Ірини та Олександра з’явилася донечка. Для неї молоді батьки прагнули створити найпрекрасніший світ казок.
«Дуже боляче усвідомлювати, що поруч зі мною немає мого Олександра. З ним пов’язано багато яскравих моментів мого життя. Створення проєкту — це частина нашої спільної історії, що залишилася в серці, як пам’ять про його підтримку, ідеї та віру в нас», – каже Ірина.
Зараз для неї дуже важливо зберегти і продовжити розпочатий з чоловіком проект @kazka_ukraine.
«Однак зараз, коли я йду цим шляхом разом з нашою маленькою донечкою, яка потребує моєї постійної уваги, поєднувати все це стає ще складніше. Проєкт вимагає значних сил і ресурсів для подальшого розвитку, і тому мені дуже потрібна підтримка, щоб рухатися вперед. Ваше розуміння і допомога в цей час надзвичайно важливі для мене», – додала дружина вбитого лікаря.
Підтримати проект @kazka_ukraine можна придбавши, один з його продуктів на сайті або написавши на сторінки Інстаграм та Фейсбук.
Ще новини Нікополя: «Був світлим і чуйним хлопчиком»: колеги і пацієнти згадують вбитого сьогодні у Нікополі лікаря
