Ізраїль воює з першого дня свого заснування. Але громадяни зуміли побудувати процвітаючу державу, у якій люди живуть майже звичайним життям. Ізраїльтяни створили таку систему захисту, яка дозволяє їм народжувати і виховувати дітей, навчатися, працювати, відпочивати, незважаючи на періодичні загострення, ракетні обстріли і теракти. Ізраїльський журналіст Сергій Ауслендер поділився досвідом своєї країни з українцями. В інтерв’ю Громадському радіо він згадав і про Нікополь.
Журналіст надав багато корисної інформації. Вона особливо цінна для України, адже ми не можемо «переїхати» подалі від росії. Нам доведеться жити поруч з нею. А значить – необхідно будувати надійну систему захисту. Nikopolnews обрав найцікавіше з інтерв’ю.
Про провалену Україною підготовку до війни
«Ми може б і раді на щось інше гроші витратити, але питання стояло так: або ми захистимо себе, або нас усіх уб’ють. Як говорила Голда Меїр: «Ми хочемо жити, а наші сусіди хочуть, щоб ми померли. Це не залишає багато простору для компромісу». А Україна втратила жахливо багато часу»
Боюсь, це порівняння не сподобається українцям. Ізраїль воює з першого дня існування. У травні 1948-го проголосили незалежність Держави Ізраїль, наступного дня почалась війна за незалежність. Наступного дня в Ізраїлі був запроваджений воєнний стан і він не знімався всі ці 74 роки. Ми всі живемо в умовах воєнного стану, він ніколи не припинявся, не призупинявся, й існує по цей день. Й Ізраїль починав цю війну за своє виживання фізичне, маючи 700 тис. народу і 5 артилерійських систем. Це все, що у нас було. У нас не було танків, літаків, гармат, не було союзників, нічого не було. І ті люди розуміли, що перша ж програна війна закінчиться повальним винищенням всіх, хто там є. І тому Ізраїль, крок за кроком створював свою систему безпеки. Той самий «Залізний купол» не виник на порожньому місці. Він виник з огляду на певні загрози, які були. Ізраїль на них відреагував.
У 2006-му у нас була Друга Ліванська війна з терористами із Лівану [збройне зіткнення між Ізраїлем і угрупованням «Хезболла» — ред.], вони дуже обстрілювали північ Ізраїлю і в 2008 році було прийнято рішення, що будемо створювати таку систему. А у 2011-му перша батарея стала на бойове чергування.
На жаль, я змушений констатувати, що Україна втратила жахливо багато часу. Навіть, якби ви у 2014 році, ну добре, у 2015-му, коли стало все зрозуміло, почали готуватись до масштабної війни з Росією, то, звісно, до початку вторгнення 24 лютого ви б прийшли у зовсім іншому стані. Ну але що є, те є. Зараз треба наздоганяти втрачене і створювати систему безпеки.
Чи допоміг би Україні «залізний купол»
«Навіть якби до початку війни Україна мала «Залізний купол», це б, на жаль, ніяк не допомогло»
Так, це така диво-зброя, як багато хто вважає, але, на жаль, диво-зброї не буває. «Залізний купол» — це тактична протиракетна система, яка єдина у світі здатна перехоплювати некеровані ракетні снаряди, класу «Град», «Смерч», «Ураган» і навіть HIMARS. Вся проблема в тому, що «Залізний купол» створювався на основі тих загроз, які є в Ізраїлю — він для наших загроз створений. У нього є кілька серйозних недоліків, які роблять його марним у нинішній війні в Україні.
По-перше, він не мобільний, тобто, його перевозять з місця на місце, але тоді, коли встановили, він перестає бути мобільним. І закриває він досить вузький сектор — приблизно 45 градусів. Якщо загроза надходить з іншого сектора, він цю ракету вже перехопити не може. Він може працювати лише по тих ракетах, коли наперед відомо звідки їх запускають (у нас це відомо: це Сектор Гази або Ліван, наперед відомий азимут стрільби терористів).
Що таке батарея «Залізного купола»? Це радар балістичного комп’ютера і 4 пускові по 20 ракет, тобто 80 ракет в залпі. На кожну ракету терористів випускають по 2 ракети перехоплення, тому у нього ймовірність перехоплення дуже висока. В останньому конфлікті він показав 0,98, тобто, майже 100%. І щоб ці соті долі перекрити, щоб гарантовано вразити ракету терористів, пускають по 2 ракети. Таким чином, батарея «Залізного купола» може відбити залп із 40 ракет, спрямованих на якесь умовне місто. Це 1 установка «Град». Якщо установок «Град» буде 3, а дивізіон «Градів» — це 6 установок (240 ракет), то батарея «Залізного купола», яка коштує 170-180 млн дол., не зможе парирувати цей залп.
А в Україні проблема в тому, що обстрілюють з різних напрямків, що дуже багато міст під обстрілами, зараз Херсон, Нікополь, Запоріжжя, раніше був Харків і т.д., скрізь, куди дотягується російська реактивна артилерія. І фізично закрити таку кількість об’єктів неможливо. Навіть якби до початку війни Україна мала 20 батарей «Залізного купола», а їх стільки немає на всій планеті Земля, то це б, на жаль, ніяк не допомогло, тому що головна проблема «Залізного купола» — він не перехоплює крилаті ракети. А це головна загроза вашим дальнім тилам: Києву, Львову, будь-якому місту, яке розташоване у відносно безпечному тилу. А тримати його поблизу фронту не можна: коли він розгорнутий, його легко знищити.
Слід враховувати, що територія Ізраїлю менша, ніж територія Київської області. У тому місці, де я зараз сиджу, з вами говорю, якщо прокреслити пряму до Сектора Газа — це 50 км. Від міста Ашкелон по прямій — 3 км, від його околиць. Від міста Сдерот — 1 км. Тобто, підлітний час ракет, наприклад, у Сдерот приблизно 5-30 секунд. Секунд! Я не обмовився. До мене летить ракета понад хвилину. Тому цей «Залізний купол» і був придуманий, і в цьому й полягає його революційність — це надвисокий ступінь реакції. Він реагує на загрози, навіть слово «миттєво» не підходить, бо слово «миттєво» вимовляєш довше, ніж потрібно «Залізному куполу», щоб відреагувати на загрозу.
І ще одне з дуже важливих його чеснот — це те, що він прораховує траєкторії польоту всіх ракет. От випустили в залпі 20 ракет терористи, і він всі 20 прорахував і віддав команду тільки на перехоплення тих, які є загрозою. Якщо ракета летить в пустелю чи в море, чи на відкритий простір, де немає людей, він не буде її перехоплювати, щоб не витрачати дорогоцінні ракети-перехоплювачі і щоб намарно не стріляти.
Про мобільні укриття які давно мали б стояти у таких містах як Нікополь
«Такі укриття повинні вже стояти по всій України, у всякому разі у прифронтовій зоні. У Харкові, в Нікополі. Їх повинні відливати щодня, багато»
Ізраїль, попри своє постійне перебування в стані то гарячого, то тліючого конфлікту, примудрився зберегти рутинність життя і стати процвітаючою державою. І цьому посприяла дуже розвинута і дуже складна система цивільної оборони.
До питання ракет. От вилітає ракета терористів і летить, припустимо, уздовж моря в бік Тель-Авіва із Сектора Газа. У неї на шляху 5 чи 6 міст. Але система «Цева адом» (це система раннього оповіщення, вона інтегрована із «Залізним куполом») прораховує її траєкторію і розуміє, в яке місто вона конкретно летить, іноді навіть, в який конкретний район певного міста, і тривогу оголошують тільки там. У всіх інших містах тривогу вмикати не будуть, просто для того, щоб не порушувати рутинність життя.
Крім того, є ціла система укриттів: є укриття громадські, є укриття на підприємствах, в офісних будівлях і навіть у квартирах. От у мене у квартирі одна з кімнат — це бункер. У звичайному житті — це просто кімната, але якщо раптом війна починається, то вона перетворюється у внутрішньоквартирне укриття-бункер.
У нас скрізь є укриття. Якщо ракетна атака застала на вулиці, то тут з дитинства вдовбують у свідомість, у дитсадочках проводять навчання з дітьми, де ховатись, як поводитись під час ракетної тривоги. Але в цілому є дуже чіткі інструкції нашої Служби Тилу (а Служба Тилу — це як ваше ДСНС), які прописують: якщо почалась тривога, ти маєш сховатися в такому-то укритті, а якщо відкритий простір — то лягти на землю. Людина повинна реагувати на ці речі автоматично. Тому що, хто на це не реагував, той уже не з нами. Буквально. Ці всі інструкції, як би не банально це прозвучало, всі написані кров’ю ізраїльтян.
Якщо це відбулось в кінотеатрі — там є захищене приміщення. У ресторані — там є захищене приміщення. І дуже багато ставлять мобільних укриттів, особливо у містах із коротким підлітним часом на півдні. Вони можуть бути автобусними зупинками чи просто так стоять.
Я, коли побачив, що в Херсон привезли перше таке укриття, я випав в осад: чому це зроблено тільки зараз? 2 місяці, як звільнили місто, 2 місяці його жорстоко обстрілюють, чому ці укриття не стоять там досі?
Притому що це елементарне, найпростіше і дуже ефективне рішення. Це ж бетонна коробка і залізні двері, це як гаражний бокс, тільки вдвічі менше. І такі повинні вже стояти по всій України, у всякому разі у прифронтовій зоні. У Харкові, в Нікополі. Їх повинні відливати щодня, багато. Це не вимагає особливих зусиль чи технологій. І мені незрозуміло, чому це рішення не втілюється. Хоча з першого дня мене питали в українських ефірах: «Сергію, який досвід може використовувати Україна?» Я їм говорив: мобільні укриття.
Я якось бачив сюжет: у Харкові ставили таку зупинку, це було місяців 2-3 тому назад, і її там урочисто відкривали, перерізали стрічечку, всередині там вайфай, телевізор. Який вайфай? Який телевізор? Там не повинно бути взагалі нічого, там навіть лавок не треба. Туди повинні люди забігти, відсидітись ті 10-15 хвилин, доки йде обстріл і далі йти. І не треба ніяких надмірностей і перерізання стрічечок. Їх треба робити, робити, робити, клепати просто десятками й скрізь розставляти.
Розкладне укриття у квартирі Ізраїлю
Як раніше в Україні не буде ніколи
«Я думаю, це історія на багато років. Вам треба усвідомити, що тепер як раніше, не буде уже ніколи. У всякому разі, в найближчому майбутньому. На ваших східних кордонах є такий ворог, великий і небезпечний і вам треба буде від нього захищатись багато років»
Немає простого рішення у цієї проблеми. Тут треба комплекс рішень, як вирішив Ізраїль, і прямо скажемо — ще не до кінця. Це і протиповітряна оборона в чотири шари, як це у нас, це і система цивільної оборони яка містить в собі укриття, систему раннього оповіщення, різного роду інструкції і пропаганду того, як треба поводитися.
Тому що під час тривоги, це було особливо характерно для першої половини року від початку війни, я помічав: прильоти десь у Києві чи в Дніпрі, і народ біжить до вікна знімати ці прильоти. Неможливо було дивитись: яке вікно? Яке знімати? Там треба було навпаки — бігти у протилежному напрямку і якомога далі від вікна. Я писав про це: це не просто дурість, це дуже небезпечно. Ударна хвиля виб’є скло, осколок розсіче сонну артерію і людина помре за 15 секунд. І не встигне навіть це відео нікуди викласти. Навіщо таким чином допомагати росіянам вас убивати? Так не треба робити. Усвідомити треба передусім відповідальність, що ця історія надовго, що це ваша країна, що ви маєте її захищати, і захищати її треба буде довгі-довгі роки.
Це бетонна стіна, це колючий дріт, це системи сигналізації, це телекеровані кулемети, це підземна стіна, щоб не можна було підкоп зробити, це аеростати спостереження з камерами, там патрулі — такі машини-роботи їздять, і багато чого іншого.
Як убезпечити автомобіль від обстрілів, чи є компенсація у випадку пошкодження – поради для водіїв
