Днями Нікополь відвідали журналісти іноземних і українських ЗМІ, які поспілкувалися з пересічними місцевими мешканцями і владою, оглянули руйнування, заподіяні ворожими обстрілами. Як живе Нікополь під обстрілами росіян, розповіли у своєму репортажі кореспонденти видання РБК-Україна, передає Nikopolnews.
Пропонуємо вашій увазі матеріал Анастасії Рокітної.
«Нікополь потрапляє під посилені російські обстріли вже більше трьох місяців. Річка розділяє це місто з Енергодаром, де розташована Запорізька атомна електростанція, яку окупанти замінували та фактично влаштували світові ядерний шантаж.
З території ЗАЕС ворог завдає ударів по Нікополю. А українські військові не мають змоги відповідати на ці терористичні атаки, щоб не нашкодити інфраструктурі станції. Яка сьогодні безпекова ситуація у місті, як це жити майже як на пороховій бочці та у той же час бути підтримкою для інших – у репортажі РБК-Україна.
Життя під “Градами”
В’їжджаємо в Нікополь, який під постійним прицілом російських ракет. До великої війни це було четверте за чисельністю населення місто Дніпропетровської області. А з початку повномасштабної все змінилось, звідси виїхало 70% мешканців. Ті ж, що залишаються, намагаються на ніч покидати населений пункт, бо це час ворожих обстрілів.
Місцеві, як може здатися, звикли до такої ситуації. Але Нікополь мав дні особливо масованих обстрілів. По мирному місту декілька тижнів тому випустити більше 100 снарядів за день. Тоді серед постраждалих була 6-річна дівчинка. В той день також були влучання у 40 багатоповерхових і приватних будинків, газопроводи та лінії електропередач.
Ворога не хвилює точність прильотів, під удар потрапляють лікарні, дитячі садки, краєзнавчі музеї, собори, магазини.
Приїжджаємо ближче до центру, де розташована Нікопольська районна військова адміністрація. Будівля також потрапила під обстріл, сліди від “Граду” видно на асфальті, а також біля пам’ятника Тарасу Шевченка. У самій будівлі замінили скляні вікна на фанеру, але пам’ятник все ще не укріпили захисними екранами та мішками з піском.
“Як правило, стріляють вночі. Бувають – вдень. Чому саме Нікополь під постійним прицілом – незрозуміло. Просто ми прокинулись в одну ніч від ударів “Градів” і далі пішло. Це терор населення. На території нашого міста ні військових об’єктів, ні військових частин”, – розповів виданню голова місцевої РВА Євген Євтушенко.
За його словами, через такі атаки постраждало багато цивільних будівель. Руйнування починаються від розбитих вікон до повного знищення будинків. Обстріли ведуться хаотично. Вночі напередодні нашого приїзду також був прильот у житловий будинок. Туди ми й прямуємо.
Пенсіонерка пані Олені, яка живе в Нікополі все своє життя, під час сирен виходила в коридор своєї квартири, а не в бомбосховище. Після нічного удару ракетних систем залпового вогню й вона відчула на собі російську агресію.
“Я якраз дивилась телевізор. Почула сирену. Пішла в коридор. Раптом чую звук і все тріскається. Удар припав на четвертий поверх нашої багатоповерхівки, і стіни пробились вниз до мого будинку. Я живу на першому поверсі”, – розповіла вона РБК-Україна.
Жінка не постраждала, але зі своєї квартири довелось з’їхати в більш безпечне місце. Але вона довго не думала та перебралась у будівлю поруч, знімає там собі кімнату.
“Ну от шо росіяни хотіли? Хто їх тут чекав? У мене батьки пройшли світову війну, та вони були б шоковані. Ми думали, що ми братні народи, але хіба брати так вчиняють, хіба нападають на іншу країну?” – говорить пані Надія, розповідаючи про свій розбитий будинок.
Ми зайшли у її колишнє житло. У ньому, попри день, була суцільна темрява. Жінка одягнула налобний ліхтарик, щоб чіткіше було видно, що відбувається в її квартирі. Штучне світло одразу впало на миски, що стоять на підлозі та збирають воду, стікаючу з поверхів вище. Меблі вологі, а вікна вибиті. Зараз їх закрили фанерою, що й перекриває доступ сонячного світла до квартири.
“От як жити в цій квартирі? Все вологе. Зараз холодно, коли воно висохне?” – бідкається пані Надія.
За її словами, жінка, яка проживала в квартирі, на яку припав удар, врятувалась дивом. За декілька хвилин до обстрілу вона спустилась вниз годувати котів. Так сусідці вдалося не стала черговою жертвою російської агресії в Нікополі.
Як уточнив голова місцевої РВА Євген Євтушенко, за три місяці посилених обстрілів у місті загинули 29 цивільних осіб та близько 100 поранених. Втім, він закликає не називати Нікополь “містом-привидом”.
“Коли я чую, як кажуть, що з Нікополя хочуть зробити другий Маріуполь, я себе переборюю, щоб не сказати… Не кличте лиха, люди. Ми далеко не Маріуполь. Так, нас обстрілюють. Так, важка економічна та гуманітарна ситуація, але це не Маріуполь. Місто працює, живе”, – заявив він.
І дійсно, проїжджаючи вулицями міста, бачимо працюючі магазини, торговий центр, доглянуті парки та сквери. Наслідки ударів російських ракет ліквідують оперативно – розтрощені вікна закривають листами фанери, залишки асфальту та обвалених стін прибирають. Так чи інакше, часті “прильоти” все одно залишають місту незагоєні шрами, сліди яких не приховати.
Але здається, люди, які залишились в місті, зовсім змирилися з тим, що відбувається навколо. Місцевим активістам навіть доводиться просити нікопольців проходити курси першої домедичної допомоги та мати при собі аптечку.
“Бо в нас уже був випадок, коли чоловік помер на вулиці просто тому, що люди не знали, які йому надати допомогу. Тому я прошу людей вміти користуватись і турнікетом, запускати серце, зупиняти кров. Ну це ж – база”, – каже в коментарі виданню місцевий волонтер Іван.
“ЗАЕС як на долоні”
Під’їжджаємо до Каховського водосховища, на якому й розташований Нікополь. Через річку – місто Енергодар, де знаходиться Запорізька атомна електростанція, найбільша в Європі.
ЗАЕС сьогодні разом з містом перебуває під російською окупацією. Влада ворога, по суті, влаштувала ядерний шантаж Україні та світу, замінувавши всю територію станції.
Дивлячись на ЗАЕС з Нікополя, вражають її масштаби. Ця потужна станція у разі теракту створить проблеми не тільки Україні, вибух матиме наслідки для всього світу.
Попри постійні провокації росіян, станція стоїть і наче дивиться сталевим поглядом на спалахи у місті навпроти. Саме з Енергодару вилітають снаряди по Нікополю.
Місцевий житель окупованого міста розповів, що майже кожну ніч в Енергодарі чутні вильоти, починаючи з дальнобійної артилерії і закінчуючи “Градами”.
“В чатах міста і області намагаються попереджати про кожний виліт з околиць Енергодару, але це відбувається дуже швидко і сумніваюсь, що люди там (у Нікополі, – ред.)встигають сховатись в укриття ще до першого прильоту”, – каже він.
Нікопольці й справді не встигають сховатись в укриття з моменту “вильоту” з сусіднього Енергодару. Тому більшість місцевих на ніч просто виїжджають з міста, щоб мати тихіший сон.
Нікопольські волонтери на варті
На перший погляд, у місті майже не залишилося людей. Але ті, що тут, допомагають один одному та бійцям, які працюють на гарячих напрямках. Пані Олена, з якою ми познайомились у Нікополі, створила штаб гуманітарної допомоги. Разом з колегами вона возить допомогу бійцям на Запорізький та Херсонський напрямки, також вони допомагають військовим східного фронту та постраждалим після окупації місцевим жителям інших населених пунктів.
Маленького зросту, але швидка та з запальними очима, вона розповідає про роботу волонтерів та як пишається нікопольцями, які продовжують жити в місті. Сама жінка родом з Донецьку, з якого разом з сім’єю виїхала в 2014 році, коли почалась війна.
“У мене особиста історія з окупантами. Вони змусили мене покинути мій дім. А тепер знову йдуть. Сподіваюсь, що далі вони вже нікуди не підуть. А ми тут як волонтери допоможемо ЗСУ, чим зможемо”, – розповіла вона виданню.
До її штабу звертаються, як військові, так і цивільні. Жінка говорить, що сьогодні є запити на засоби гігієни, пелюшки, а також медикаменти. Втім, коли вони мають можливість, то передають гуманітарну допомогу навіть на деокуповану Харківську область, щоб “підтримати тих, кому більше потрібно”.
Голова Нікопольської РВА Євтушенко підтвердив слова волонтерки і повідомив, що місто зараз перебуває у складній гуманітарній ситуації, тому готове приймати допомогу.
“Якщо є люди, які готові допомогти, то ми за. Ми виступимо як посередники: приймемо допомогу та роздамо нашим жителям. Нам потрібні теплі речі, буржуйки, продукти довгого зберігання”, – зазначив він.
Їдучи в Нікополь, в голові були думки, що тут відбуваються щогодинні обстріли, люди налякані та відрізані від світу. Втім, на щастя, місто живе. Потерпає від російських ударів так, як і Харків чи Миколаїв, але головне, що живе. І ображається, коли жаліють та називають “другим Маріуполем”»
Що відбувається в окупованому Енергодарі: розповідь мешканки, якій вдалося виїхати
