Стало відомо, що армія РФ вбила у Нікополі волонтера під час одного із жахливих обстрілів міста. Про це повідомила дружина загиблого.
Жінка просить не мовчати і говорити про ті страшні події, які відбуваються у Нікополі. Про загиблих. Адже їх життя – не статистика. А смерть – не абзац у зведенні.
Армія РФ вбила у Нікополі волонтера: фото
Омельченко Геннадій Миколайович 14.05.1960 – 27.04.2025
Вчора минуло вже 40 днів, як не стало Омельченка Геннадія Миколайовича. Він зовсім трохи не дожив до свого 65-річчя.
Чоловік отримав важке поранення під час обстрілу Нікополя 17 квітня 2025 року. Тоді було вбито двох людей, а ще 5 отримали поранення.
Серед важко поранених був і Геннадій Омельченко. На жаль, лікарям не вдалося його врятувати. Він помер через 10 днів після обстрілу.
Про це розповіла дружина Геннадія Миколайовича Людмила Омельченко, передає Nikopolnews.
40 днів без тебе, мій коханий Геннадію. Сьогодні минає 40 днів, як пішов з життя мій чоловік. Він помер у лікарні після тяжкого поранення, отриманого 17 квітня під час артобстрілу рідного Нікополя. Його серце зупинилося 27 квітня… Але мій біль — триває досі, – написала жінка 5 червня
Вона розповіла, що Геннадій був Людиною з великої літери. З перших днів повномасштабної війни він не сидів осторонь. Він волонтерив — розвозив гуманітарну допомогу малорухомим людям у прифронтовому Нікополі.
Щодня — під сирени, під обстріли, під ризик. Без пафосу. Без страху. Просто з великим серцем, – каже пані Людмила
Вона оприлюднила діагноз, який поставили лікарі її чоловіку після обстрілу.
Його діагноз — це страшна правда війни, – каже Людмила
- Мінно-вибухова травма
- Осколкові поранення грудної клітки з великим дефектом тканин
- Переломи ребер та лопатки
- Відкритий перелом плеча
- Двобічний гідроторакс
- Тромбоз вен
- Важка ішемічна хвороба серця, гіпертонія 3 ст., кардіосклероз
Після масивної крововтрати почали відмовляти нирки, тиск тримався лише на вазопресорах… Медики боролися до кінця. Але чоловік помер.
Не мовчіть: його житті – не статистика, а смерть – не абзац у зведенні
Для багатьох він був другом. Для мене — життям. Геннадія поважали всі, хто його знав. Він завжди допомагав. Він був найкращим батьком, мужнім чоловіком, мудрим другом. Для мене — мій всесвіт. Моя опора. Моє серце. Не мовчіть. Говоріть про це. Його життя — не статистика. Його смерть — не абзац у зведенні. Це біль родини, громади, країни. Це наслідки війни, що забирає найкращих, – написала Людмила Омельченко
