Рівно 7 років тому, 29 серпня 2014-го сталася найбільша трагедія в сучасній історії України, коли наша держава понесла наймасштабніші втрати на фронті. З Іловайського котла, підступно влаштованого росіянами, не вийшли сотні українських бійців. Серед них – троє нікопольців.
І сьогодні місто зі сльозами на очах, з сумом і вдячністю згадує їх: Максима Троценка, Остроушка Дениса, Василя Логвиненка. Молоді, гарні, сильні, мужні, сміливі, сповнені жаги до життя і бажання захистити найдорожче. Пішли у засвіти, залишивши безутішними своїх рідних. Це наша спільна рана, яку не гоїть час.
Згадаймо їх сьогодні, не забуваймо ніколи, яку жертву вони принесли заради нашого спокою, віддавши найцінніше – життя.
Троценко Максим Миколайович
Народився 24.06.1985 року в м. Нікополь. У 2004 році закінчив Нікопольський професійний ліцей за спеціальністю «Електрогазозварник». Працював у ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб» стропальником.
Мобілізований до лав ЗСУ 17.05.2014 року, брав безпосередню участь в Антитерористичній операції на сході України. Солдат, снайпер 40 – го батальйону територіальної оборони «Кривбас». Загинув 29.08.2014 року внаслідок розстрілу військової колони російськими військами під час виходу з Іловайського котла в районі с. Новокатеринівка. Похований у м. Нікополі на міському кладовищі.
Указом Президента України № 270/2015 від 15.05.2015 року нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Указом Президента України № 53/2016 від 17 лютого 2016 року нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» (посмертно).
У квітні 2016 року у Нікопольському професійному ліцеї відкрито меморіальну дошку випускникові Троценко М.М.
Рішенням Нікопольської міської ради № 28-52/IIV від 19 липня 2019 року присвоєно звання “Почесний громадянин міста Нікополя” (посмертно).
Остроушко Денис Валерійович
Народився 30.08.1989 року в м. Нікополь. Закінчив Нікопольську металургійну академію України. Працював у цеху № 7 ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб» термістом.
Мобілізований до лав ЗСУ 17.05.2014 року, брав безпосередню участь в Антитерористичній операції на сході України. Солдат, кулеметник 40–го батальйону територіальної оборони «Кривбас». Загинув 29.08.2014 року внаслідок розстрілу військової колони російськими військами під час виходу з Іловайського котла в районі с. Новокатеринівка. Похований у м. Нікополі на Алеї почесних поховань міського кладовища.
Указом Президента України № 270/2015 від 15.05.2015 року нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Указом Президента України № 53/2016 від 17 лютого 2016 року нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» (посмертно).
11 листопада 2014 року в КЗ «НСЗОШ І – ІІІ ступенів № 2» відкрито меморіальну дошку випускнику Остроушко Д.В. Рішенням Нікопольської міської ради присвоєно звання “Почесний громадянин міста Нікополя” (посмертно).
Логвиненко Василь Васильович
Народився 16.11.1978 року в Дніпропетровській обл., Нікопольського р-ну, с. Криничувате. У 1997 році закінчив Нікопольський центр професійної освіти. З 1997 по 1998 роки проходив строкову військову службу в армії. З 2003 року працював у ЗАО Нікопольський завод технологічної оснастки формувальником 6 розряду.
Мобілізований до лав ЗСУ 03 квітня 2014 року, брав безпосередню участь в Антитерористичній операції на сході України. Солдат, кулеметник 93–ї окремої механізованої бригади. Загинув 29.08.2014 року внаслідок розстрілу військової колони російськими військами під час виходу з Іловайського котла в районі с. Новокатеринівка. Похований у м. Нікополі на Алеї почесних поховань міського кладовища.
Указом Президента України № 9/2016 від 16.01.2016 року нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Указом Президента України № 53/2016 від 17 лютого 2016 року нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» (посмертно).
Рішенням Нікопольської міської ради присвоєно звання “Почесний громадянин міста Нікополя” (посмертно).
Одружений. Залишилася вагітна дружина. Увечері 28 серпня дружині вдалося повідомити Василю телефоном про свою вагітність. та вже після смерті Василя народилися двое дітей.
В 2016 році встановлена меморіальна дошка по вул. Херсонська, 370, м. Нікополь, де працював Василь.
Вічна пам’ять!
