«Але тоді вогонь так і не зміг перемогти стійку столітню деревину. Будівля підгоріла, але витримала»… «При слові «комунізм» я нерідко згадував провінційний нікопольський ринок, що сильно вразив мене достатком і дешевизною наприкінці літа 1954 року»… «Тут у підвалах розміщували ув’язнених, звідси людей вели на розстріл у бік новопавлівських круч»… «Критий ринок мав підземні ходи – по них доставляли продукцію, що прибувала Дніпром».
Все це – про критий ринок Шопа у Нікополі. Саме про нього наш сьогоднішній матеріал у рубриці «Реконструкція: Нікополь» на Nikopolnews.
Пам’ятка архітектури
Пам’яткою архітектури місцевого значення Шопу було визнано рішенням міськвиконкому у лютому 1996 року (за №138). Тоді ж пам’яткою містобудування місцевого значення було визнано й найближчу до Шопи територію – забудову колишньої Базарної площі. Хоча влада і визнала, але подальшої процедури щодо внесення їх до Державного реєстру нерухомих пам’яток України так і не зробила.
Шопа знаходилася під «державним опіком» як пам’ятка архітектури. На неї фахівцями Дніпропетровського обласного центру з охорони історико-культурних цінностей було складено «Облікову картку об’єкта культурної спадщини» з докладним описом історії забудови, архітектури та призначення.
Шопа до повного знищення
Як з’явилася Шопа у Нікополі
Добротна цегляна будівля пасажу була збудована у 1910 році після пожежі на місці старого дерев’яного ринку на Базарній площі, який згорів спекотного літа 1909-го. У період 1889–1903 років головною вулицею міста Катеринославської зводилися одно- і двоповерхові магазини та будинки місцевих купців. До речі, для будівництва використовували цеглу місцевих заводів, яких у Нікополі було чотири: Королькова, Трусова, Дренова та Зіменса.
Лаконічно декорована Шопа композиційно вписувалася в міське середовище. Спочатку прилегла до неї територія з півдня та півночі була відкрита, на ній були встановлені торгові ряди «під небом».
Сам ринок мав три частини: збільшений за висотою та обсягом центр, до якого примикали два одноповерхові крила – східне та західне. Центр мав антресольні поверхні, де розміщувалися прилавки для одноразової торгівлі. Освітлювався центр численними арочними віконними отворами. У східному та західному крилах, були вже стаціонарні місця для торгівлі. У південній частині пасажу торгували поношеними речами. А вгору по Катеринославській розташовувалися ряди возів із дровами, сіном, соломою, овочами, кавунами…
Базарна площа, Шопа (художня реконструкція Володимира Заграничного)
Звідки взялося слово Шопа?
Нікопольці пишалися своїм базаром не менше, ніж одесити Привозом, – Про це у 1914 році на сторінці №38 пише журнал для мандрівників та туристів «Кругозір»:
«Діяльну участь у будівництві ринку взяло нікопольське купецтво і нікопольське волосне управління. Він складається з двох частин: нижнього або рибного базару, який починається біля самої кромки Дніпра і піднімається вгору до Базарної площі, і верхнього базару, який також називають нікопольці Шопою. Звідки взялося останнє слово достеменно невідоме, але є припущення, що слово «Цопа» чи «Шопа» було відоме ще у запорозьких козаків і запозичене у татар. У первісному своєму значенні воно означало «огороджене місце для обміну та торгівлі худобою».
Вулиця Катеринославська (Художна реконструкція фото: Володимир Заграничний)
Значення Шопи в житті Нікополя
На місці Базарної площі ще у ХVІІІ столітті велася активна торгівля. Значення Нікополя як торгового центру на Дніпрі зростало. У 1817 році у місті проживало 2 тисячі осіб, з яких 1200 чоловіки. Чотири ярмарки збирали близько 10 тисяч людей, а вартість проданих товарів перевищувала 150 тисяч рублів асигнаціями.
Підвезення продукції до ринку здійснювалося здебільшого з вулиці Набережної (зараз Запорізька), де розміщувалася більшість купецьких складів, хоча на ринку торгували і приїжджі купці, і люди з найближчих сіл.
Підземелля Шопи
Критий ринок мав підземні ходи. Останні роки вони були частково замуровані та підтоплені, а на початку ХХ століття по них доставляли продукцію, що прибувала Дніпром. Довжина ходів була значною – від пасажу до міського вантажного причалу (місце, де встановлена гармата). Частина товару спочатку підвозилася під землею, а потім піднімалася в Критий ринок і на Базарну площу.
Підземелля Шопи
Кривава сторінка історії Шопи
Краєзнавці стверджують, що у підвалах Шопи розміщували частину ув’язнених, які не перебували у камерах попереднього ув’язнення Нікопольського відділу НКВС. У музеї зберігаються спогади кількох нікопольців, які розповідали, що з Шопи людей вели на розстріл у бік новопавлівських круч. Знаходилась колись на будівлі і меморіальна дошка пам’яті про жертви сталінських репресій.
Підземелля Шопи
Тут був продуктовий рай
Колись полковник у відставці Анатолій П’ятигорець згадував:
«Нікопольський базар зразка 1954 року»: «Ціни на нікопольському ринку в основному були якісь нереальні, а порівняно із Заполяр’ям та Прибалтикою (де мешкав раніше автор.), – надзвичайно низькі. Мене вразило, коли за рибину вагою приблизно півтора кілограма просили один карбованець. Адже після грошової реформи 1961 року це становило лише десять копійок… Звичайно, почесне місце в м’ясних рядах займала національна їжа багатьох українців – шматки сала, рожевого або з невеликими червоними прожилками м’яса і тоненькою шкіркою. Тут лежали домашні українські ковбаси з часником… З того часу при слові «комунізм» я нерідко згадував провінційний нікопольський ринок, що сильно вразив мене достатком і дешевизною наприкінці літа 1954 року».
Початок забуття
До 1971 року Шопа працювала. А потім збудували Центральний ринок, і торгівлю перенесли. У старій будівлі відкрили склад №2 «міськхарчторгу». Більше 30 років колишній Критий ринок стояв покинутий. Наприкінці 1990-х було знесено східне крило пасажу, причиною чого стала начебто усадка ґрунту. Західне крило тоді збереглося, у ньому працювало кафе «Стара пристань». І якщо спочатку прибудови підпирали Шопу з двох сторін, то після знесення східного крила будівля почала загрозливо хилитися в сторону водосховища.
Салон-магазин “Старий пасаж”
В приватних руках підприємця
Наприкінці минулого століття південна частина колишньої Базарної площі була надана під будівництво приватної триповерхової будівлі підприємцю Анатолію Тулчинському. Цитуючи рядки з «Облікової картки об’єкта культурної спадщини»:
«Це погіршило композиційну роль та візуальне сприйняття пам’ятки, що була розрахована на сприйняття з усіх сторін».
2004 року А. Тульчинський викуповує у міста старовинний Критий ринок, плануючи розібрати його на цеглу, а з цегли звести в такому ж архітектурному стилі чотириповерхову будівлю готелю. Але громадськість міста чинила тоді опір. У міських ЗМІ з’являлися численні публікації істориків, краєзнавців та просто небайдужих до минулого людей. А новий господар Шопи, мріючи про Нікопольський Арбат у Старій частині міста, тоді пояснював журналістам так:
«Критий ринок кілька разів виставляли на торги, але інтересу набути ніхто не виявляв. Стартова ціна з кожним разом падала. І ось у черговий раз заявку на участь у торгах зробили двоє молодих мешканців обласного центру. Вони мали намір відкрити у Шопі казино. Мені це не сподобалося, адже я живу поряд. Зустрівся з хлопцями, поспілкувалися полюбовно і будівлю Шопи придбав я. Будівля має працювати – тут буде готель на 20–25 номерів. Чому історики, які виступають на захист Шопи, не можуть відновити будівлю старого музею? Будівля ринку перебуває у критичному стані, і не я довів її до такого. Не вийняв з підвалу металеві рейки, що кріпили його. Не я зробив з Шопи громадський туалет, але я зроблю все, щоб відновити її. Я народився на вул. Комсомольській у Старому місті, мешкаю в цьому районі і зараз. Я – його «гарячий» патріот…»
Трохи пізніше Анатолій Тульчинський скаже, що проект будівництва готелю вже готовий, але нестабільна економічна ситуація в країні не дозволила реалізувати амбітного плану – на зміцнення будівлі (вона збудована без цоколя) та будівництво готелю необхідно близько 1 млн. доларів.
Салон-магазин “Старий пасаж”
Ще у 1970-х роках, щоб визначити межі історичної частини Нікополя, місцева влада запросила спеціалістів із Київського інституту містобудування. Вони досліджували Старе місто і дали висновок, що воно – історичне ядро Нікополя. Вулиця Микитинська розглядалася фахівцями як центральна вулиця історичного Нікополя. Відправною точкою на цій прямій вони визначили будівлю Шопи, а завершальною – Спасо-Преображенський собор.
Будинок Цепелинського по вулиці Катеринославській (Художна реконструкція фото: Володимир Заграничний)
До Микитинської примикали й інші вулиці та провулки, що становлять історичне ядро. Однак після житлового будівництва між вулицями Кріпака (тепер Отаманська) та Віктора Усова (тепер Прикордонників) історичним ядром залишився лише відрізок від Шопи до медколеджу. Від минулого у нас зберігся крихітний відрізок, та й той із роками зменшувався, а зараз і взагалі під загрозою зникнення.
Вулиця Катеринославська (Художня реконструкція фото: Володимир Заграничний)
“Вогонь тоді так і не зміг перемогти стійку столітню деревину. Шопа підгоріла, але витримала таке «насильство»”
Влітку 2016 року обрушилася покрівля, при цьому падіння «стропил» розвернули частину другого поверху. Зруйнована будівля стала нести пряму загрозу людям і будинкам, розташованим поруч. Проходи, зокрема й на набережну, біля небезпечних ділянок було перекрито. Після цього випадку, власник Критого ринку казав:
«У мене є висновки спеціалістів центру технічної діагностики будівель та споруд «Кривбасбудсервіс» про те, що будівля не підлягає реставрації. Після того як обвалилося 90% даху, фасад сильно зруйнований і в будь-який момент може впасти. Тому я вирішив демонтувати решту даху – підпалити. Відповідний договір був укладений із місцевою пожежною частиною. Щоби вогонь не перемістився на сусідні будинки, процес контролювали пожежники. Сам фасад я планую зміцнити від подальшої руйнації.»
Але тоді вогонь так і не зміг перемогти стійку столітню деревину. Шопа підгоріла, але витримала таке «насильство». Обіцяне зміцнення так і не було проведено, будівля продовжувала руйнуватися і мала дуже сумний вигляд.
Шопа без даху
Будівля старого ринку входила до переліку об’єктів історичної спадщини Нікополя. Чи можна було її врятувати, як і більш ніж столітній пивзавод, будинок купця Гусєва чи будівлю першої пошти, що згоріла?
Пошта що згоріла (Художня реконструкція фото: Володимир Заграничний)
Все це питання, на які наразі немає відповіді.
Війна “підлила олії у вогонь”. Сьогодні від старої частини Нікополя мало що залишилося ще й через постійні обстріли…
При написанні використанні статті з газет, зокрема з “Проспекту трубників”, розповідь краєзнавця Сергія Торопа і дописи в соціальній мережі.
Можливо, вам також буде цікаво: Зійшовши на берег, одразу став знаменитим: нікопольський лікар з великої літери Володимир Копп
