24 серпня – річниця початку битви за Дніпро. І ця дата безпосередньо зв’язана з мостами які єднали Запорізьку та Дніпропетровську області, правий берег Дніпра з лівим. Німці побудували їх, аби мати можливість пересуватися від Нікополя до Кам’янки-Дніпровської і навпаки. Нижче у нашій постійній рубриці “Реконструкція Нікополь” ми розкажемо про міст через Дніпро та допоміжну конструкцію, оприлюднимо розповіді очевидців, архівні фото та цікаві історичні факти.
Битва за Дніпро – коротка довідка
Битва за Дніпро — військова кампанія СРСР проти країн Осі у серпні-грудні 1943 року в ході Другої світової війни на річці Дніпро. У боях було задіяно близько чотирьох мільйонів людей з обох сторін. Лінія фронту становила приблизно 1400 км. Битва була однією із наймасштабніших і найкривавіших воєнних операцій світової історії. Оцінки кількості загиблих різняться між 1,7 та 2,7 млн.
За чотиримісячну кампанію Червоної армії проти Вермахту вся Лівобережна Україна була відвойована у німецьких сил, радянські війська захопили декілька плацдармів на правому березі Дніпра та повернули собі Київ.
Міст через Дніпро біля Нікополя та його «помічниця»
Як відомо з підручників історії, 17 серпня 1941 року німецькі війська захопили місто Нікополь і утримували його аж до 8 лютого 1944 року. Багато хто з місцевих мешканців, особливо старшого віку, знає, що в роки окупації Нікополя загарбниками було збудовано міст через річку Дніпро.
Але мало кому відомо, що поруч із ним деякий час функціонувала канатна дорога. Вона призначалася для перевезення вантажів та людей між Нікополем та іншою стороною Дніпра.
Хоч інформації про це майже немає, але є деякі факти і, головне, – нещодавно оприлюднене Serhii Dnipro фото, яке нам вдалося знайти.
Будівництво німцями мосту через Дніпро у Нікополі. Це був лише один з багатьох запланованих мостів, які в суммі давали б перехід через дніпровські плавні між Нікополем та Кам’янкою. Фото: Serhii Dnipro
Отже, відомо, що канатна дорога починалася там, де зараз знаходиться «Вічний вогонь», в районі центрального ринку, і йшла в район Лапинки. Проходила повз район колишнього будинку відпочинку, в районі вулиці Грушка. Вона була створена для перевезення різних вантажів через Дніпро та матеріали для мосту, що будували німці.
Будівництво німцями мосту через Дніпро у Нікополі. Це був лише один з багатьох запланованих мостів, які в суммі давали б перехід через дніпровські плавні між Нікополем та Кам’янкою. Художня реконструкція Володимира Заграничного
Але почнемо з початку.
Розгром німецьких військ та їх союзників під Сталінградом започаткував масове вигнання окупантів з території Радянського Союзу, у тому числі визволення України. Після розгрому на території Донбасу німецькі війська відступили на новий оборонний рубіж: від Азовського моря, вздовж правого берега річки Молочної до дніпровських плавнів, що входили до так званого «Східного валу».
24 серпня 1943 року розпочалася Битва за Дніпро, внаслідок якої вже 15 вересня було віддано наказ німецьким військам про відступ. Але перед німецькою армією було поставлено завдання утримати, будь-що-будь, Нікопольський плацдарм – район, багатий дуже необхідною для німецької промисловості марганцевою рудою.
Як відомо, в той період Каховського водосховища ще не існувало. Був Дніпро з плавнями, які ускладнювали переміщення вантажів та живої сили. Будівництво мосту почалося у вересні 1943 року. Німці встановили трудовий обов’язок, за рознарядкою колгоспи відправляли на спорудження мосту бригади працездатних чоловіків і жінок, підводи, коней. За кожні 10 днів бригади працівників оновлювалися. У разі невиконання завдання розстріл загрожував голові колгоспу та працівникам.
Міст, яким німці вирішили поєднати Нікополь та Кам’янку, лівий та правий береги Дніпра, мав для них величезне стратегічне значення. На будівництві працювали сотні людей. Залізничною гілкою на Довгалівку (в районі нафтобази), до самого пивзаводу, доставлялися будівельні матеріали: ліс, залізо, цемент, щебінь, камінь, труби, пісок та інший будівельний матеріал. Весь цей вантаж розвантажували по дві особи на вагон. Потім усе це переміщувалося на баржі та переправлялося на місце будівництво мосту.
Людина, яка працювала там, згадувала про німця Евальда, який керував робітниками. За словами очевидця, той вступив у бійку з іншим німцем, який побив місцевих. У якості покарання його посадили на баланду і відправили самого будувати міст.
Будівництво кілька разів бомбила радянська авіація. Були жертви, руйнування, але німці вперто відновлювали та продовжували розпочате. Але завершити будівництво не встигли – перешкодив потужний наступ Радянської Армії. Міст був врешті підірваний німцями. А пам’ять про нього зберіглася до наших днів – це дві мостові опори, залізобетонні бики. Один на правому березі, у Нікополі, використовували під час будівництва пивного бару «Три накати» (про бар я писав тут), другий «стирчав» у водах Каховського «моря» (поки не відбулося його спрацювання) біля Кам’янки – Дніпровської.
Але повернемося до канатної дороги. Будували німці з властивою їм педантичністю, практичністю та на довгі роки. Через річку Лапинку було збудовано міст, далі йшла дорога через плавні. Перш ніж зробити дорогу, попередньо вбивалися паровим молотом «палі» – стійки. Потім робився великий піщаний насип, з дорожнім покриттям. Збоку була пішохідна доріжка з перилами.
дорога через плавні. Ілюстрація Марка Продана
Плавні для місцевих мешканців були годувальницями. Тут випасали худобу, відбувався покіс трави, займалися городництвом та рибальством. І німці врахували це.
Далі через річку Дніпро був другий міст – ніби продовження першого. Він був дерев’яним, з великою кількістю металевих скріплювальних елементів. Поруч була сама канатна дорога. Фундамент для вишок також спочатку укріплювався сосновими стійками. За аналогією з дорогою. Після війни цим деревом кілька років мешканці Нікополя опалювали свої оселі – таким чином тоді було вирішено проблему з опалювальним сезоном.
Другий міст через річку Дніпро. Ілюстрація Марка Продана
Канатна дорога являла собою опори з верхніми конструкціями що підтримують комплектами підвісних платформ і приводних механізмів. Було два види платформ: підвісна у вигляді дощатої платформи та другий вид – у вигляді ковша. Однією з улюблених розваг німецьких солдатів, яких перевозила канатна дорога, було випорожнення із самої платформи. Це була військова підвісна канатна дорога. Такі були штатним майном гірських саперних батальйонів гірничо-стрілецьких дивізій. Вони розгорталися там, де військові вантажі було важко, неможливо чи недоцільно доставляти за допомогою в’ючних тварин чи носіїв.
Елемент підвісної канатної дороги. Ілюстрація Марка Прродана
Канатна дорога. Ілюстрація Марка Прродана
8 лютого 1944 року, о 4 годині ранку німці покинули Нікополь, а близько 8 години вибухнув недобудований міст, замінований німецькими саперами. Хоча за офіційною радянською версією міст був зруйнований радянською авіацією. А канатна дорога на той час вже була розібрана і переміщена в невідоме місце.
Під час будівництва Каховського водосховища, у першій половині 1950-х років, опори недобудованого мосту були підірвані. Вони заважали б судноплавству.
Стандартна опора німецької канатної дороги була дерев’яним стовпом висотою від 5 до 8 метрів з металевою конструкцією нагорі. Ця конструкція передбачалачя легкорозбірною. Звичайна опора несла на обох сторонах одинарної підвісної роликової підтримки. Посилена опора несла здвоєну металеву конструкцію та подвоєну кількість роликових.
Так виглядав ковш конатної дороги
Опори за допомогою тросових розтяжок фіксувалися в місці установки. Підвісні платформи двох типів навішувалися на трос. Платформа першого типу була такою собі скринькою розміром 0,7 х 1,2 м з низькими бортами, яку застосовували при транспортуванні довгомірних будматеріалів (рейок, бруса і т.д.). Другим типом підвіски був ківш об’ємом близько 200 л, конструкція якого дозволяла розвантажувати його шляхом самоперекидання. Ці ковші призначалися переважно для транспортування сипких вантажів.
Так виглядало колесо повернення троса, конструктивно поєднане з механізмом натягу
Ось так частина нашої історії. Підписуйтеся на наш телеграм, щоб не пропустити нові подорожі у часі та оперативні новини Нікополч і району: https://t.me/nikopolnew
Раніше NikopolNews писав: Син нікопольського купця – співзасновник Ізраїлю, що відомо про його батька та інших родичів з Нікополя
