Переселенка з Нікополя Юлія Кармазин вразила своїм талантом Звенигородщину на Черкащині, де вона нині намагається реалізувати себе. Жінка хоче продовжити займатися улюбленою справою. Про Юлію написало місцеве видання Вісті Черкащини, передає Nikopolnews.
До Тарасівки на Звенигородщині Юлія приїхала з маленькою донечкою. Зупинилися у кумів. Журналістам розповіла, що навчалась на сталевара, як мріяли батьки. Але душа прагнула зовсім іншого. У 2012 році знайома, на морі, навчила її плести африканські косички, і з тих пір – життя змінилося. Покликання взяло верх.
«Я багато чим пробувала займатися, але все не моє: душа радіє, лише коли роблю зачіски. Мені це дуже подобається, особливо, коли бачу задоволення від нового вигляду в очах клієнтів. А ще я обожнюю спілкуватись з людьми, слухати їхні життєві історії, обмінюватись досвідом. Щаслива, коли вдається комусь допомогти, дати добру пораду», – каже Юлія
Крок за кроком вона освоїла різні техніки, стала досвідченим майстром, працювала в одному із столичних салонів («Коса-Краса»), потім вийшла заміж і разом з чоловіком переїхала до рідного міста Нікополь, де почувалася найкраще в світі. У подружжя народилась донечка. Юля далі продовжувала займатися своєю улюбленою справою. Вона облаштовувала свій сімейний простір за власними правилами та смаком, наполегливо працювала, будувала плани, мріяла, аж поки росіяни не прийшли нас всіх «рятувати».
Тоді Юлині мрії та плани на життя, як і у мільйонів інших українців, похитнулися. Чоловік пішов захищати рідну країну, а Юля з 7-річною Веронікою та нашвидкуруч зібраною невеличкою валізою з літніми речами, нажахана обстрілами колись затишного улюбленого міста, вимушена була переїхати до кумів у Тарасівку.
«Я дуже люблю Тарасівку. Ось уже півроку тут проживаємо. І кума Таня для мене – приклад жіночої мудрості, стійкості, все життя буду їй вдячною за так вчасно надану підтримку. Але, разом з тим, як і тисячі моїх земляків, я сумую за Нікополем, з якого виїхала більшість мешканців. Залишилися найсміливіші. Я, мої рідні та знайомі, ми точно не чекали росіян. Ми – українці, і всі дуже чекаємо на повернення в рідне місто. Навіть ті, хто залишився без житла», – розповідає Юля
Вона каже, що практично всі її знайомі, хто перебрався на більш безпечні території чи за кордон, допомагають ЗСУ і мріють повернутися назад, додому.
«Моя донечка досі навчається дистанційно при одній із нікопольських шкіл, не захотіла розлучатись зі своїм класом та вчителькою. Сумує за татом, домом, своїми іграшками, навіть за продавщицею в магазині, де ми скуповувались. Та що там говорити?! Я теж сумую – за всіма рідними і знайомими людьми, навіть за бабульками з мого під’їзду», – зауважує жінка
Юля в обраній професії не ремісник, а майстер. Окремі клієнти навіть називають її феєю, бо вона може кардинально змінити імідж людини, – без стрижки і фарбування волосся зробити зачіску будь-якої складності. Може «наростити» локони, косички з перекриттям власного кольору. Є бюджетні й дорожчі варіанти. Є зачіски, які тримаються 1,5 – 2 місяці.
До послуг звенигородців майстриня пропонує: афронарощування, каркасні зачіски, афрокучері, сенігалки, афрокоси з нитками, афрокоси з канекалоном (синтетичне моноволокно), брейди (особливий вид плетіння) з канекалоном. Французькі, п’ятипрядні коси, зі стрічками. Вечірні зачіски, локони.
Каже, що навіть під час війни українки прагнуть виглядати гідно.
«Наші жінки – це берегині. Якщо вони задоволені собою, своєю зовнішністю, то й у світ випромінюватимуть позитив, передаючи його іншим, – наголошує Юля. – Тому так важливо тримати себе у формі».
Переселенка з Нікополя Юлія – талановитий майстер: фото її робіт
4 
Коли чекати на перелам у війні з Росією – озвучено прогноз
