Помер поет, художник і Захисник з Нікополя (фото)

Помер Сергій Науменко.

Помер поет, художник і Захисник з Нікополя

Він був уродженцем Нікополя. Останнім часом жив у Харкові. Помер на Львівщині. А прощалися з ним у селі Довгий Войнилів на Івано-Франківщині вчора, 15 листопада.

Сумну новину повідомила спільнота “Літературний SLAM” в своєму Instagram, передає Nikopolnews.

“Стало відомо, що пішов з життя наш друг і справжня легенда слему – Сергій Науменко. В це досі не віриться, здається ніби це просто чергова артистична витівка від нього, перформанс, мистецький акт. Ще пару хвилин і з’явиться повідомлення, що з ним все добре. Що ось він запланує відеочат в чаті слему, скине свій твір, напише про зустріч… Сергій був яскравим артистом, з неймовірними текстами, він був частиною нашої сім‘ї. Він назавжди залишиться в нашій пам’яті”, – йдеться у дописі

Сергій Науменко навчався у Харкові на істфаці. Досліджував пам’ятки Черняхівської культури на Слобожанщині.

Працював у книгарні “Є”.

У 2023 році Сергій приєднався до лав Збройних сил України, зокрема воював за Авдіївку, брав участь у запорізькому контрнаступі, був поранений, мав декілька контузій.

«Моє багряне серце – в степах Дніпровщини, моє чорно-біле – вкопане у Слобожанщину, моє прагматичне та майже механічне – в Україні соборно, у межах кордонів 1991-го року. Колись, коли цей хамелеонізм зупиниться, коли останній мілілітр крові прожене здичавіле тіло й застигне, то зустрінемось разом з ними, з усіма, з моїми кольоровими серцями та братами різного віку, з повнолітніми сестрами та безсмертними коханнями, сядемо десь на хмаринці або пательні, і почнемо згадувати.  Але до того – ще надто багато справ», – писав Сергій Науменко у травні 2024 року…

Скрін зі сторінки Сергія Науменка

У своєму матеріалі пам’яті Сергія Науменка, контент-менеджер компанії Promodo Антон Колінько розповів, що у митця відмовили нирки. Він помер на Львівщині.

Антон Колінько пише також, що Сергій Науменко був недооцінений сучасниками.

Сірьожу не публікували, тому він сам роздруковував вірші на принтері книгарні, робив обкладинку з упаковочного паперу та сшивав офісним степлером. Дарував просто так, за пару келихів недорогого вина. Тепер його точно опублікують. Героїчно померлих під час війни авторів одразу починають шанувати та видавати. Навіть якщо в них просто нирки відмовили в тилу. Серьогє, звісно, це вже нахер буде непотрібно, – написав Антон Колінько, дорікаючи деяким українським ЗМІ, які спочатку написали, що Сергій Науменко загинув на фронті

Серьога не загинув на фронті. У нього на Львівщині нирки відмовили. Так, він мобілізувався та воював. Запорізький напрямок, Авдіївка, кілька контузій, уламкове поранення. Але він загинув не на фронті. І на цьому не на фронті він продовжував писати свої дивні вірші та читати їх зі сцени, – розповів Антон Колінько

Сергій Науменко – творчість

Нижче – декілька творів Сергія Науменка.

моє проростання
траплялось межею
поміж диким полем
і политичною кволістю
малолітства.
по гаражах
між міською будовою
битою,
поміж дією-словом.
між кулаком та свистом
від нього. ударом.
на лезі десь
битого саморобного
ножичка, промахом.
островами асфальту
футбольного поля.
жодних трав,
ніяких
доглянутих
із газонів.
по боках окружної,
яка парадоксом тяглась
уздовж хребта
найніжнішого
та найміцнішого
зі сталевих
курортних міст.
найтендітнішим
із усіх колишніх
козацьких сіл.
десь там далечіє, жевріє,
за дачними кооперативами,
за мотивами часу
за законами фізики
вибрик жеребчиків
залізниці.
досвіду ешелони
стрибають вагонами
поміж плацкартами
машиністом.
ще хтось у том місці
лише,
можливо,
вперше,
навіть
перепитує назву маршруту.
вокзали потрощені.
лінії для вугілля
побиті.
капілярами трубопрокату
стікає тепло.
Усе мало бути інакше.
Цілую та Люблю.
старече тужливо.
Страх – зрозумілий.
Не боятись – можливо.

****

знайдіть мене за іменем
яке пам’ятали найкраще
яким зловживали здебільшого
яке любили та проклинали.
яке згадували у черговий раз,
коли не мали сказати ні слова.
коли мову собі відбирали
аби
спробувати заговорити.
знайдіть мене кращим з усіх
яким був перед вами. Тобою.
джентельменами перед двобоєм,
перед лохами. перед леді
й позаду лейді, згори.
пам’ятай у горизонталях.
в усіх титулах та спокусах,
в усіх радощах без білизни буття.
в усіх власних смаках геніталій
якими засмоктувались по кутах.
туалетах барів, по пабах
по генделях, по брудних руках.
пам’ять – прекрасна штука.
війна дозволяє її позбавлятись.
відмовою.
пам’ятай мене іменем
найзручнішим Тобі.
і найгіршим. С.Т.Н.
голосні – розташуй сама.
страх – зрозумілий.
не боятись – можливо.

пам’ять – подряпина
на стіні
камери смертників.
я їв уві сні
всі слова в ній
та фрази засмоктував.
стомлений океан
безкінечністю у щелепах
пережовує сушу
прибережжя зволожені
острови неможливих голів
голі опуклості. лестощі
на столі. теплі тендітності
на кераміці.
я був би побільше
аніж
всі бували до того
водою та вітром
міжніжжям ніж
лезом засяяв
сріблястим левом.
як статуя-ворог
оберіг із міді
насичений насторогою.
жахом в очах опонента.
біллю в моменті.
моментів море.
не океан.
стомлений пережовує сушу.
зінницями погляду лоха
порохом смороду
з-під підлоги
сміхом із темряви та
пустоти.
чим рахуєте
ви красу тривоги?
буває, кінчаєте.
буває, ні.
пам’ять – подряпина на стіні.
білилом корковані губи.
мовчати, аби
не схопити отруєння
подихом.

****

За водою вийшов. Четверта ночі.
Ранку четверта. Субота вже, тож неважливо.
Позаду дві тіні. Іще моя. Перша зі двох питає:
чьо в очках? Для зору, – відповідаю.
– А стьокла дє?
– А мені не потрібні. У мене лінзи, кажу,
дивись.
Підходжу. Інтимно близько. Наче свій. Або вбивця.
Вказівним підставляю йому зіницю.
Тут мали бути зелені. Бачиш?
Не бачить.
– А зараз карі. Зручно вночі.
Дивується перша тінь. Друга ледь зачарована.
Десь у собі мовчить.
– А очькі зачєм? – домагається перша.
– Для зору. – повторюю.
І тіні засмоктує мороком.
І конфузом. І далі крокую.
З водою. По пляшці
у кожній руці.

…..

Більше творчості Сергія – у його телеграм-каналі

Ще новини Нікополя і району: «Вчаться вбивати, полюючи на дітей і дорослих, а потім здають екзамени»: лікар з Нікопольщини розповів про роботу під цілодобовими обстрілами