Колеги з НЗФ розповіли про Героя-нікопольця, якого забрала війна. Нагадаємо, раніше ми повідомляли, що 3 грудня 2022 року в лікарні м. Дніпро від поранень, отриманих на війні, помер солдат 17-ї окремої танкової бригади ЗСУ 42-річний Соловйов Сергій Олександрович. Сьогодні його провели у останню путь.
Він був золотою людиною, невиправним оптимістом, до безтями закоханим в життя. Душа колективу, надійний професіонал, який виріс в цеху, на нього у всьому можна було покластися. Мав відмінне почуття гумору, анекдоти розповідав так, що не можна було не розсміятись, – пишуть про Сергія Солов’ова колеги, передає Nikopolnews.
Сергій Соловйов мав чудову родину, був люблячим батьком та чоловіком. У Героя залишилися дружина Катерина, двоє дітей Анастасія та Олександр, батьки та сестра.
А ще безліч друзів та побратимів разом з якими вони ефективно робили смерть ворогам, за що він неодноразово був нагороджений відзнаками різних рівнів, – пише журналістка пресслужби НЗФ Тетяна Харлан.
Вона розповідає, що Сергій пішов воювати ще в 2020 році, бо не міг інакше. Він переживав біль держави як власний, тому почав вчитись, опановувати нову для себе професію. Через досить короткий проміжок часу став танкістом, військовослужбовцем, який професійно опонував танк, на практиці знав роботу механіка-водія, навідника і командира танка.
У 2021 році Сергій входив до складу екіпажу, який взяв першість у танкових змаганнях ЗСУ, готувався до міжнародних змагань, що повинні були відбутися у Німеччині, але не судилося
З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну нікополець встиг взяти участь у всіх найзапекліших боях – під Волновахою, Бахмутом, Харковом, Луганськом… Мріяв аби його перекинули на рідний Херсонський або Запорізький напрямок, аби він міг полегшити долю рідних, які залишились на Нікопольщині.
Завдяки сталевій мужності і своєму професіоналізму Сергій неодноразово палив ворога на полі бою, а у прямих зіткненнях з ворожою технікою, живою силою та танкових дуелях впевнено додавав плюсики до загальних бойових втрат противника.
Сергій був дуже чуйною та доброю людиною, завжди піклувався про рідних та близьких, ніколи не залишав в біді ані друзів, ані побратимів, рятуючи їх, ризикуючи власним життям, навіть з палаючого танка.
Він був справжнім героєм ще до війни, а після став супер героєм – завзятим, веселим, не знаючим страху та вагання, справедливим та людяним.Таким його запам’ятають рідні. Таким його буде пам’ятати й команда НЗФ, – пише Тетяна Харлан.
Вічна слава та шана Соловйову Сергію Олександровичу, щирі співчуття родині та близьким.
