Про життя у Нікополі і Нікопольському районі, де найменша відстань від ворога становить 4,7 кілометрів, а водосховище більше не захищає від окупантів, розповів начальник РВА Євген Євтушенко в програмі «Інтерв’ю без кордонів», передає Nikopolnews.
У цьому інтерв’ю Євтушенко торкнувся теми наслідків російського терору довжиною в рік не тільки для інфраструктури населених пунктів, а і для психіки людей. Розповів про ситуацію на Запорізькій АЕС і ризик теракту. Про евакуацію мешканців і мотивацію тих, хто залишився. Про наслідки підриву Каховської ГЕС і дамби. А також про те, чому органи державної влади продовжують працювати на небезпечній території.
За словами Євгена Євтушенка, найменша відстань від Нікопольщини до окупантів – 4,7 км. Це відстань між міським пляжем Нікополя і берегом Кам’янки-Дніпровської. Приблизно така ж відстань є й у Марганецькіій громаді. А в середньому відстань між колишніми берегами водосховища – 10-12 кілометрів.
Немає в цьому незламності і героїзму – це трагедія
Розповідаючи про рік обстрілів Нікополя, Євтушенко нагадав, що першими атакувати ворог почав населені пункти району. Що ж до Нікополя, то вже на самому початку терору тут загинули люди. Це була подружня пара, яка мирно відпочивала у своїй квартирі на четвертому поверсі. Людей привалило перекриттям, і вони загинули.
Немає тут, на мою думку, нічого героїчного чи незламного. Насправді, це трагедія для багатьох людей. Це зруйновані будинки, понівечена інфраструктура, але, в першу чергу, це загиблі люди, яких вже, на жаль, 50. І маємо 233 поранених. У багатьох мешканців ПТСР, тривожні розлади, агресія немотивована, вигорання. Багато чого є, доброго мало, – розповів Євтушенко
Про укриття
Розвиваючи тему про укриття у Нікополі, начальник РВА сказав, що ця війна – це наслідок нашого життя під час 30 років незалежності. В ментальному плані, політичному і господарському. Багато укриттів були в неналежному стані. Їх приводили до ладу, щоб вони могли приймати людей, і ця робота триває навіть зараз.
Дуже добре допомагає в плані вуличних бетонних укриттів Нікопольський завод феросплавів. Це їх ініціатива, вони багато взяли на себе в плані безпеки. І цю програму вони успішно реалізують, – розповів Євтушенко
Про ЗАЕС: якщо в першому акті з’явилася рушниця, в останньому вона має вистрілити, але ми всі сподіваємося, що цього не станеться
Умовно говорячи, Запорізька атомна станція працює в штатному режимі, не враховуючи те, що там знаходяться російські війська.
Але є боєприпаси, є мінування, злите Каховське водосховище, яке було джерелом наповнення ставку-охолоджувача. На станції нездорова морально-психологічна атмосфера. Про спокійну і стабільну роботу не може йти мови. Теракт можливий, і це об’єктивна реальність. Це може статися у будь-який момент. Є класичний вираз: «Якщо в першому акті з’явилася рушниця, то в останньому вона має вистрілити». Ми готові до екстреної евакуації, провели підготовці роботи. Але ми всі сподіваємося, що цього не станеться, – сказав начальник РВА
Без водосховища стало небезпечніше
За словами Євтушенка, після підриву ГЕС і дамби і зникнення Каховського водосховища безпекові виклики збільшилися суттєво. Станом на зараз на території колишнього водосховища немає жодної ділянки суцільної сущі, яку б можна було пройти пішки. Є або русло Дніпра, або якісь озерця.
Тобто водні перешкоди є, але якщо раніше ми мали водну перешкоду майже 5 кілометрів, яка нас захищала, то зараз це усього сотні метрів русла Дніпра. З цього приводу військовими вживаються певні заходи, про які я не можу розповісти подробиці, – зазначив Євтушенко
Також він розповів про ситуацію з водопостачанням, проблеми з яким виникли після підриву ГЕС у всіх восьми громадах району. Станом на зараз тільки в одній громаді – Покровській міській – відновлено подачу технічної води. А питної немає і там. Мешканцям району підводять технічну і питну бутильовану воду. Станом на сьогодні і районі майже 100 водовозів. Функціонують майже 250 пунктів видачі води. Активно йде залучення людей, фондів, організацій, які допомагатимуть з питною водою. Зараз на цьому, за словами Євтушенка, зробили акцент
Чому люди залишаються у Нікополі
За словами Євгена Євтушенка у Нікополі і на інших прибережних територіях, залишається приблизно 40-50 відсотків мешканців. Люди, які хотіли виїхати, зробили це ще на самому початку обстрілів, скориставшись евакопотягами або автомобільним транспортом. Хтось виїхав до родичів в інші області, хтось за кордон, а хтось у більш безпечні населені пункти району.
Щодо тих мешканців, які залишилися, Євтушенко сказав наступне:
Які б держава не надала тимчасові умови проживання, якісь готелі чи табори відпочинку – це не дорівнює домашньому комфорту. Звісно, людині комфортніше знаходитися вдома. Там, де вона має коло спілкування, роботу, налагоджений побут. Ті люди, які мали достатньо велику суму коштів, виїхали. Багато людей залишилися тут, тому що вони пов’язані фінансовими або побутовими обмеженнями. Когось тримає робота, яка є джерелом існування. Когось літні батьки.
Чому органи влади продовжують працювати на небезпечних територіях
За словами Євтушенка, якби влада виїхала, це б стало поганим сигналом для мешканців. Крім того, є багато питань, які неможливо вирішувати дистанційно. Найбільшої уваги влади потребують зараз саме небезпечні (прибережні) території. І важливо знаходитися на місці, аби розв’язувати актуальні задачі.
Звісно, страшно. Тільки ідіоти або безсмертні нічого не бояться. Ми не такі. Але ми повинні працювати. Інших варіантів немає, – сказав начальник РВА
Детальніше про це у відео нижче.
Про життя у Нікополі і районі за 5 км від ворога, без водосховища і води: відео
Ще новини Нікополя і району:«Гуртуємося у зграї, мов птахи»: як живеться підліткам-переселенцям з Нікополя у Львові
