Родина переселенців з Нікополя вдруге втратила житло. Вперше – коли довелося через обстріли залишати рідне місто. А вдруге – коли придбаний будинок у селі згорів. Про родину Шаманіних розповідає Суспільне Чернігів, передає Nikopolnews.
25-річні Владислава та Іван, їх трирічна дитина, а також 84-річна бабуся поселилися в селі Будище Коропської громади, що на Чернігівщині. Тут придбали і відремонтували будинок. Почали займатися сільським господарством. І вже встигли трохи освоїтися. А на початку 2024 року у їх будинку сталася пожежа… І тепер родині знову треба все починати з початку. Зараз переселенці у пошуках житла.
Після повномасштабного вторгнення Владислава з дитиною виїхала до Німеччини. Але згодом повернулась у Нікополь до чоловіка. Влітку 2022 року, коли почались обстріли міста російською армією, вирішили їхати звідти уже разом.
Ми не знали, куди нам їхати. Грошей в нас не було, щоб їхати і знімати у Львові чи десь ще на заході Україні, але нас сюди кликали, тітка чоловіка, і тут є наша церква, – розказує Владислава
Так потрапили в Будище. У цьому селі проживає кілька сотень мешканців. Воно знаходиться серед лісу, у прикордонному з Росією районі. Квартиру на п’ятому поверсі поміняли на сільську хату без зручностей.
Коли ми увійшли в цей будинок, я заплакала, кажу: “Куди ми приїхали – навіщо?” Тут все село прибігло, розвантажують нам речі, а ми просто стоїмо, отакі очі. А вони розвантажують, підтримка була максимальна. А ми думаємо: може розвертатись – і назад?”, – згадує Владислава
Проте в селі освоїлись. Владислава влаштувалась вчителькою у школу, а Іван пробує бути фермером.
Я працював в офісі – нічого важче мишки не підіймав, а тут: лопата, граблі, сапка. Ми картоплю, моркву, помідори саджали, горошок, буряк. У нас зараз у погребі все є, щоб Їсти, жити. Ми на виплати ВПО жили і з того, що ми заробили на городі своєму. Курочок завели, у нас 40 курочок, і продаємо яєчки” – розповів чоловік
Наша мама купила цей будинок і ми почали його відновлювати: груби ламали, піч зламали, перероблювали все, стін не було. Дуже багато грошей сюди вклали, – розповіла журналістам Владислава Шаманіна
Сільський будинок без зручностей перетворили на комфортне житло. Провели воду, зробили душову, туалет, кухню. На початку нового року сталася пожежа. Займання помітила 84-річна бабуся о 4 годині ранку. Владислава, Іван та їх трирічна дитина тоді спали в сусідній кімнаті.
Каже, мабуть, хтось в туалет пішов, що світло мерехтить, мерехтить і мерехтить, і щось тріщить. Вона побачила і почала кричати: пожежа, – говорить Іван Шаманін
Саме це і врятувало родині життя.
Будинок згорів – це ж не ми згоріли. І дитина в нас здорова, і ми здорові, і бабуся. І, коли я виводила дитину, застьобувала їй куртку, я вже почула, що в мене болить носоглотка. Але я зрозуміла, що ми встали якраз в той момент, щоб вивести бабусю, дитину, – згадує Владислава
Рятувальники загасили пожежу, але вогонь встиг пошкодити дах. До того ж залитий водою будинок став непридатним для життя.
Нам сказали, мінімум двісті тисяч гривень треба, щоб дах зробити, але ж незрозуміло, що з будинком, бо 4 тони води залили сюди,– говорить Іван
Після пожежі питання “чи залишатись в селі?” виникло знову.
Ми думаємо. Шукаємо варіанти. Ми хочемо спробувати ще раз, тому що нам хотілось би залишитись в цьому селі”– кажуть переселенці
Щоб залишитись, треба знайти новий будинок.
Дивилися будинки: або він дуже дорогий, бо він того вартує, або, наприклад, 10 тисяч доларів, але він того не вартує. Дуже важко знайти будинок – на даний момент сюди багато людей повиїжджало з міст. Просто шукаємо будинок, щоб була нормальна ціна і нормальний будинок.
Частину суми на будинок Іван та Владислава уже зібрали. Допомогли родичі, релігійна громада і жителі Коропської громади.
Ми нікуди не звертались. Ми і не хотіли, бо розуміємо, що така ситуація взагалі в країні, що нам ті гроші або військовим
Незнайомі люди почали допомагати, кажуть Шаманіни, після того, як про їхню історію розказав місцевий блогер, Володимир Лучко.
Це був другий день після пожежі, і ми не хотіли нікому казати. Це дуже соромно, нам і зараз соромно. Бо це ненормально збирати гроші, з протягнутою рукою стояти. українці звикли самі заробляти і за свої гроші купувати їжу, одяг, а тут тобі все дають, у мене зараз аж мурашки по шкірі. Ми дуже вдячні, я плакала кілька днів через це – кажуть переселенці
Шаманіним надали притулок знайомі. Дві родини, дев’ятеро людей, живуть тепер разом у будинку в Будищі.
“Ми завжди готові в свій дім приймати тих, кому потрібна допомога. Ми взагалі повинні всі допомагати один одному, такий час – війна”,– вважає місцева жителька Ольга
Родина переселенців з Нікополя на Чернігівщині вдруге втратила житло: відео
Родина переселенців з Нікополя на Чернігівщині вдруге втратила житло (фото, відео)
