Що зараз робить росія на ЗАЕС і чи можливий «жест доброї волі»: думка керівника Енергоатому

Інтерв’ю велике і дуже інформативне. Воно дозволяє отримати уявлення про те, що відбувається на Запорізькій атомній електростанції, і про перспективи її звільнення.

Пропонуємо бесіду вашій увазі.

Петро Борисович Котін – президент національної атомної енергогенеруючої компанії «Енергоатом». Після російського вторгнення на територію України Запорізьку АЕС було захоплено російськими військами. Через пошкодження ліній електропередач внаслідок обстрілу роботу станції було припинено. 1 вересня місія МАГАТЕ на чолі з Рафаелем Гроссі відвідала Запорізьку АЕС. За результатами візиту було опубліковано звіт, що підтверджує наявність слідів регулярних обстрілів та попереджає про критичний рівень небезпеки ядерної загрози.

Журналістка Юлія Латиніна поговорила із Петром Котіним.

— Петре Борисовичу, ми постійно чуємо: то станцію відключають від мережі, то заглушають реактор, то реактор знову працює. Поясніть нам, мирянам: для станції безпечніше, щоб реактор був увімкнений або щоб він був вимкнений і станція була відключена від мережі?

— Станція має мати постійне джерело зовнішнього електропостачання. Вона має бути постійно пов’язана з енергосистемою. Для чого це потрібно? Якщо немає світла на майданчику станції, немає живлення для насосів, які охолоджують ядерний матеріал. Якщо цей матеріал не охолоджується, через півтори-три години він починає плавитись. При плавленні уран проникає в теплоносії та ґрунт, що призводить до радіаційної аварії: леткі речовини виходять в атмосферу та утворюють радіаційну хмару, яка розноситься вітром. Тому після того, як ви вперше встановили паливо в реактор, включили установку та запустили реакцію поділу, ви її вже ніколи не зупините. Усередині палива ніколи не зупинятиметься розпад, що дає тепло, яке потрібно постійно знімати. Охолоджувати потрібно навіть відпрацьоване паливо — для цього й необхідні басейни витримки поруч із реактором. Але якщо паливна збірка стоїть три-п’ять років, рівень нагріву падає настільки, що паливо можна виставити в сухе сховище.

На Запорізькій атомній станції є таке сховище – там паливо охолоджується просто повітрям. Весь цей період, поки воно не потрапило до сухого сховища, потрібне охолодження палива. Для охолодження потрібна вода. Воду качають насоси, а вони потребують електроенергії. На випадок, якщо всі лінії перебиті і на станції немає живлення, така ситуація називається «блекаут», є дизель-генератори. На Запорізькій АЕС їх 20. Якщо відбувається втрата зовнішнього живлення, вони вмикаються в роботу та починають подавати напругу на насоси, що охолоджують паливо. На станції є запас для генераторів на 10 днів. Щодня вони споживають понад 200 тонн палива. Таким чином, якщо відбувається така ситуація, то будьте ласкаві відновити зовнішнє харчування.

— Або ввімкнути реактор?

– Так. Таку ситуацію ми пройшли. Шостий блок залишався працювати, коли всі лінії були повністю пошкоджені обстрілами російських військ. Запорізька атомна станція була в режимі повного відключення від енергосистеми України як по резервних, так і по основних лініях видачі. Коли останні дві лінії було перебито, блок перейшов на власні потреби. Від свого генератора він запитував усю станцію. Власна потужність енергоблоку не така велика – від 100 до 150 мегават, і це досить критично для його роботи. За наявними специфікаціями блок може працювати у такому режимі близько двох годин. Після двох годин необхідно повністю контролювати теплотехнічні параметри, і якщо будуть якісь відхилення, блок потрібно негайно відключити. У нас він пропрацював три дні. За три дні було відновлено лінії зв’язку. Після цього ми відключили енергоблок та перейшли на живлення від зовнішніх джерел. Сьогодні всі шість блоків переведені у холодний режим.
Фактично, зараз ми запитані від енергосистеми України.

— А що станеться, якщо Путін відключить енергосистему України своїми ракетами?

— Якщо енергосистема України відключиться від нас, то ми підемо за сценарієм «блекауту» і запускатимемо дизель-генератори, як я вже сказав. Якщо ми порівняємо цю ситуацію з тим, що було на Фукусімі у 2011 році, ми побачимо, що там була приблизно така сама ситуація, викликана іншою причиною — серйозним землетрусом, через який були пошкоджені всі лінії зв’язку з енергосистемою Японії. У них увімкнулися всі генератори, які почали подавати живлення на охолодження енергоблоків. Але через землетрус утворився цунамі, і за 30 хвилин хвиля дійшла до станції та затопила всі генератори. Через три-п’ять годин вони мали плавлення всіх чотирьох реакторів. Все лише через те, що немає зовнішнього живлення. З цим грати не треба. Це дуже серйозно. Сам «Блекаут» – це проектна ситуація, для якої передбачені заходи ліквідації. Однак до цього не має доходити.

Цивільний ядерний об’єкт не повинен обстрілюватись. Він не повинен захоплюватись. Він не повинен перетворюватися на військову базу.

Надійність та цілісність ліній зв’язку має бути забезпечена у будь-якому випадку. Перша стадія Фукусіми є: лінії пошкоджені. Чекаємо на цунамі. Поки що до цього, слава Богу, не дійшло.

— Це одне з найважливіших питань, які я хотіла поставити. Станцію обстрілюють. Росія каже, що це Україна. Україна каже, що це Росія. Коли я намагалася в цьому розібратися, то звернула увагу, що обстріл відбувається в першу чергу по лініях електропередач. З того, що ви зараз сказали, я розумію, що лінії електропередач — це та річ, без якої ядерна станція перетворюється на потенційну Фукусіму. Відповідно, єдина країна, якій було вигідно знищення ліній, — це Росія, бо немає сенсу Україні допускати, щоб станція буквально розплавилася. Чи правильно я це розумію?

– Правильно. Ми маємо дуже багато прямих свідчень того, що обстріл проводить російська сторона. Російська сторона почала з провокації. Було бажання переключити Запорізьку АЕС на роботу у російській енергосистемі. Російська частота в енергосистемі зараз не збігається з українською: буквально за п’ять годин до війни Україна відключилася від російської енергосистеми та 17 березня синхронізувалася з Європейським Союзом. Таким чином, ви не можете просто так відключити станцію від української енергосистеми та включити її до російської. Вам потрібна стадія повного вимкнення — ви можете відключити все, що пов’язувало її з українською системою, і лише потім включити її до російської. Якщо ви увімкнете дві енергосистеми різної частоти, буде пошкоджено обладнання. Це не можна зробити технічно. Тому приблизно місяць тому представники Росатому, які там сидять, надіслали на станцію програму перемикання АЕС на Кримську енергосистему.

Першим пунктом цієї програми було написано: необхідно, щоб було серйозне пошкодження всіх ліній зв’язку Запорізької АЕС з українською енергосистемою. Вранці мені надіслали цю програму, я її прочитав, а в обід уже надійшла інформація, що по станції та лініях зв’язку почалися обстріли. Розумієте, яка ситуація виходить? У нас усі лінії пошкоджені, і тут з’являється Росія на білому коні та каже: «Ми вас зараз із Криму підключимо, щоб у вас там нічого не розплавилося». І ця провокація триває й досі.

Була ще одна: приблизно три тижні тому привозили автобус із пропагандистами до Енергодару. О дев’ятій вечора вони заселилися в готель, провели нараду з російськими військовими, і вже об 11 годині дві-три бригади російських солдатів із гранатометами виїхали на територію атомної станції, яку вони почали безладно обстрілювати. Є відео цих обстрілів від мешканців Енергодару. Там чути, як стріляє гранатомет та падає снаряд. Час між пострілом та падінням снаряда — від однієї до трьох секунд. Це приблизно від одного до трьох кілометрів відстані. Тобто це все робиться з території навколо Енергодару, де знаходяться лише російські війська. Там немає українських військових. Вони самі стріляють у напрямку Запорізької станції, а потім переїжджають на нове місце і стріляють знову, а після цього заявляється, що обстріл ведеться українською стороною, і ракетними градами починають накривати Нікополь та Марганець, мирні міста під українським контролем. Туди проходять лінії від Запорізької АЕС, які дуже важливі, щоб зв’язуватися з енергосистемою.

Це триває всі ці три тижні. Відбувається так: уночі пошкоджують одну лінію, залишається інша, з якої живиться станція. Починають ремонтувати пошкоджену лінію. Тільки вона ввелася в роботу — через обстріл помирає інша лінія, і починають її ремонтувати. Незважаючи на це, поки що весь час було так, що станція залишалася запитаною від енергосистеми. Але тиждень тому у нас сталося повне знеструмлення, коли всі лінії були пошкоджені і запускалися дизель-генератори. Як тільки з’явилася можливість відновити живлення від зовнішніх ліній, ми відключили реактор і перевели його у холодний стан. Цей стан найбезпечніший, але знову ж таки, він безпечний для мирного часу, тобто коли вас не обстрілюють і коли не можуть потрапити в тому числі по ядерному матеріалу.

– Це дуже важливо. Я не бачила, щоб ця думка була десь точно сформульована: саме обстріл ліній електропередачі становить головну небезпеку і перетворює станцію на потенційну Фукусіму. З цього очевидно, що обстріл веде Росія. Це так?

– Так, ви все правильно розумієте. Є одне «чудове» відео. На ньому видно радника Росатому на прізвище Карчаа. Це абхаз, який у період, коли Абхазію було захоплено Росією, перейшов на бік Росії. Він допомагав, просунувся, зробив якусь кар’єру. Періодично він приїжджає на станцію, розповідає, що він найголовніший, що Росія тут назавжди і всім потрібно писати заяви на переведення до Росатому. Він водив місію МАГАТЕ територією (хоча він взагалі нелегально перебуває на станції і місію мав приймати генеральний директор).

Так ось, на території станції є кілька ракет, які не розірвалися.

Одна з цих ракет була навіть показана у пропагандистських ЗМІ Росії. Вона увійшла в землю, але не розірвалася, як і багато снарядів, що прилітали на територію станції з російської сторони. Мабуть, старі чи щось із ними не те. І ось стоїть місія МАГАТЕ, і Гроссі ставить питання цьому Карчаа: «Ракета стирчить з російської сторони. Чому ти кажеш, що це обстріл з українського боку, якщо вона там, а ракета увійшла звідси?» Карчаа їм пояснює, що ракета зайшла з українського боку, а згодом розгорнулася.

— Ми обговорювали цей випадок із Русланом Левієвим із CIT. Він сказав, що то був хвостовик від «Урагану». Хвостовик, який після вибуху ракети починає обертатися як воланчик, і справді може впасти в будь-яке місце. Зараз ви кажете, що це ракета, що не розірвалася, і це змінює справу. Якщо це ракета, то вона у повітрі, звичайно, не обертається.
Ще одне питання про персонал станції. Говорили про тортури, про те, що люди, які мають керувати найскладнішою ядерною електростанцією, живуть у стані фізичного та морального шантажу та залякані до того, що бояться розповідати про це навіть після від’їзду. Це так?

— Так саме так і відбувається. Близько 200 людей, за нашою інформацією, було захоплено і зараз утримується у клітках, які обладнані у місті Енергодар. Ви знаєте випадок, коли забили до смерті водолаза. Він помер за три години після того, як його привезли до лікарні. Це був працівник Запорізької атомної станції. Ви знаєте, напевно, і про Сергія Швеця, якого розстріляли вдома, і він вижив після п’яти куль у тіло. Зовсім недавно під час обстрілів у нас було поранено двох людей. Загинула людина, яка їхала автомобілем з водієм на роботу на станцію. Цілком незрозуміла ситуація: був вибух, і після цього кулеметна черга по машині. Водій помер на місці, а наш співробітник у лікарні після цього.

Ми не знаємо, де є приблизно десять осіб. Їх забрали, і доля їх невідома. Живі вони чи ні – ми не знаємо.

Персонал на межі. В останні місяці після того, як почалися всі ці обстріли, я розмовляю з керівним персоналом. Я чую і по голосу, і по інтонації, і тому, що вони повідомляють, що вони вже перебувають на межі істерики. Тяжко. Мінімальна кількість персоналу зараз на станції. Більшість знаходиться у місті. Близько двох із половиною тисяч людей виїхали з території станції. Переважна більшість вивезли свої сім’ї, а самі повернулися назад, щоби відповідати за радіаційну безпеку. Але я думаю, що протягом двох тижнів до місяця цю ситуацію треба припинити і робити там демілітаризовану зону, інакше ми матимемо вже серйозні зриви керівного персоналу на станції. Я думаю, незворотні зрушення у психіці відбулися у багатьох, але ситуацію необхідно нормалізувати та довести умови роботи персоналу до нормальних. Це одна з рекомендацій МАГАТЕ — усунути всі, як вони кажуть, сhallenging conditions, щоб персонал міг надійно виконати свою функцію безпечної експлуатації енергоблоків Запорізької АЕС. Станція експлуатується вже практично 40 років українським персоналом, і жодного інциденту там не було, допоки не з’явилися «визволителі» та не перетворили станцію на військову базу.

— У чому мета цих “визволителів”? Фукусіма?

– Я не думаю. Мені здається, початкова мета була за три дні захопити Київ, і ніхто не ставив розгалужених завдань щодо Запорізької АЕС. Можливо, вони хотіли захопити одночасно Запорізьку та Південно-Українську станції, але на шляху до Південно-Української –  річка Південний Буг. Вони доїхали до цієї річки, і там збройні сили України їх зупинили та відкинули. Запорізька станція знаходиться в такому місці, що можна прямо полем проїхати на танках і зайти туди. Ось вони її захопили і почали думати: ‘А що ми тут робимо взагалі?’

Приїхав віце-прем’єр із Росії до Запорізької області і почав розповідати, що Росія тут назавжди, що ми тепер під Росатомом. Всі ці слова на станції йдуть у пісок. Людина приїжджає та розповідає ось таку дичину, а український персонал її слухає та думає: «Хто ти взагалі такий, навіщо ти сюди приїхав і що тобі тут треба?» Він їм розповідає про російський мир і каже, що Україна купуватиме електроенергію у Запорізької станції. Ну це ж дичина! Людина просто сама собі хоче виправдати, навіщо вони захопили станцію. Навіщо вам Запорізька атомна станція? Люди намагаються самі собі знайти причину, чому вони туди залізли і навіщо воно їм треба. Знайти не можуть. Зараз як звідти вийти з чистим обличчям, щоби просто так не втекти? Зрештою бігти доведеться. Хотілося б, щоб вони раніше зрозуміли, що ядерний об’єкт треба повернути туди, де він був 40 років. І вийшли б звідти спокійно, щоб їх не змушувало ні міжнародне агентство МАГАТЕ, ні миротворчі контингенти. Вчиніть як люди нормальні. Вийдіть звідти, визнайте, що це помилка, щоб забезпечити ядерну безпеку не лише України, а й Росії. Перестаньте загрожувати всьому світу, і всі зітхнуть із полегшенням: і іноземці, і персонал, все населення України та світу.

— Петре Борисовичу, чи правда, що Путін промацує шляхи відходу зі станції? Ця теорія має під собою якісь підстави?

— Ми знаємо, що місія МАГАТЕ була на станції. Першим результатом цієї місії був звіт, який вони оприлюднили. У цьому звіті вони надали сім рекомендацій експлуатуючій організації, тобто нам. Ми розробили план дій щодо виконання всіх цих рекомендацій. Але виконання будь-якої з них потребує деокупації станції. Відповідно, ми можемо виконати їх лише після того, як буде створено демілітаризовану зону навколо АЕС. На сьогодні, наскільки я знаю, Гроссі виявляє досить високу активність для того, щоб провести переговори щодо створення такої зони навколо Запорізької АЕС.

— Я говорила з Михайлом Подоляком, він був дуже невдоволений Гроссі. Подоляк підтвердив, що Гроссі мав закликати до виведення російських військ і сказати, хто саме обстрілює станцію. Наскільки я розумію, ви трохи задоволені його роботою. Це так чи ви змушені з ним погоджуватися, бо, крім нього, нікого просто немає?

– Так, це правда, нікого іншого немає. Ми від початку займали позицію критики дій МАГАТЕ. 3 березня рада директорів МАГАТЕ ухвалила резолюцію, яка містить пряму вимогу виходу російських військ з усіх ядерних об’єктів (на той момент була захоплена лише Чорнобильська АЕС). Але рівно в ніч після ухвалення цієї резолюції російські війська підійшли до Запорізької АЕС і почали обстріл. Після цього ми не чули ні заяв щодо цієї резолюції, ні того, про що говорив пан Подоляк. Тільки зараз ця ситуація починає зрушуватися з мертвої точки. Наразі ми бачимо активну позицію з боку Гроссі щодо створення так званої «зони безпеки». Ми маємо на увазі під цим поняттям демілітаризацію та створення периметра, за яким не перебуватиме жодних військових формувань. Що розуміє під цим пан Гроссі, нам поки що до кінця не ясно. Але наша позиція полягає саме в тому, щоб створення зони безпеки включало повну демілітаризацію.

— Чи правильно я розумію, що після своєї ганебної доповіді — особисто я називаю її саме так — пан Гроссі прийшов до тями і почав робити якісь дії?

— Так, наскільки я знаю, зараз він проводить переговори щодо створення зони безпеки навколо АЕС. Знову ж таки, повторюю: зараз питання в тому, що саме міститиме ця зона. Ми з самого початку наполягали на демілітаризації та виконанні резолюції МАГАТЕ від 3 березня і говорили про введення миротворців ООН у цю зону, якщо буде така потреба. Якщо немає можливості безпосередньо передати управління українській стороні — хоч би введемо туди миротворчий контингент, і нехай він контролює ситуацію. Зараз найкраще рішення для нас і для спільної безпеки полягає в тому, що треба вивести звідти російських солдатів, яких там близько 500. Вони захопили два об’єкти інфраструктури, які задіяні у ліквідації можливих аварій: кризовий та інженерно-технічний центри. Це два добре укріплені бункери, які знаходяться під землею. У цих бункерах є вся інфраструктура, що дозволяє керувати станцією. З самого початку вони захопили ці приміщення, тому що вони добре укріплені. Там вони мешкають. У тому числі там є 15 осіб із персоналу Росатому.

З енергоблоків номер один і два та машинних залів вони фактично зробили гаражі для свого важкого обладнання та вантажівок. У машинному залі першого енергоблоку знаходиться 14 вантажних «Уралів», і ще шість чи сім перебувають у машинному залі другого блоку. Коли співробітники МАГАТЕ були, вони бачили, що російська важка техніка там стоїть. Це дикість, що інфраструктура атомної станції використовується у військових цілях. Це заборонено усіма документами ООН. Ядерний об’єкт не може бути метою нападу жодної із сторін.

Але ми таки з оптимізмом дивимося на те, що робить пан Гроссі, і сподіваємося, що він доведе ситуацію до того, що в процесі переговорів буде досягнуто мети демілітаризації станції. Військова база має перетворитися на те, чим вона була 40 років, тобто стати цивільною атомною станцією, яка виробляє електроенергію для потреб мешканців України. Нам це необхідно насамперед для того, щоб ми підготувалися до проходження холодного сезону. Починаючи з жовтня-листопада, нам потрібна Запорізька АЕС.

— Прямо зараз Росатом будує станцію в Туреччині та збирається будувати ще одну в Угорщині. Чи розглядає пан Гроссі санкції проти Росатому, якщо той продовжить, з одного боку, виступати в ролі ядерного терориста, а з іншого — будувати станції по всьому світу?

– Я повністю з вами згоден. Свої пропозиції щодо санкцій проти Росатому та всіх афілійованих з ним компаній ми надсилаємо і до МАГАТЕ, і до ЄС. У тому числі це стосується тих грошових потоків, які Росатом отримує від будівництва нових проектів та постачання своїх технологій за кордон. Але мені здається, ми сильно переоцінюємо роль Гроссі та МАГАТЕ. Очевидно, що іншої такої ж авторитетної організації у світі зараз просто немає, і Гроссі обмежений мандатом МАГАТЕ. У цьому мандаті він має технічні функції з підтримки ядерної безпеки. Усі ці політичні питання перебувають поза його мандата. Він увесь час це декларує: військове питання – це не моє, я приїхав, оцінив безпеку на АЕС, вона порушується тут, тут і тут. При цьому він не говорить про причину, через яку це відбувається. Це принцип роботи МАГАТЕ на будь-якій станції: вони не нав’язують способи вирішення проблеми, вони просто кажуть, до чого може призвести проблема, якщо її не усунути.

Цей випадок — це екстраординарна ситуація, звісно. Такого ніколи не було: вперше у світі внаслідок військового конфлікту захоплено цивільні ядерні об’єкти та перетворено на військові бази з усіма відповідними діями — обстрілами та великими загрозами для безпеки ядерного матеріалу. Тут, безумовно, потрібні нестандартні дії. Насамперед від Гроссі як від керівника цієї організації.

Тому ми маємо двояку позицію: з одного боку, ми розуміємо, що він обмежений функціями свого мандата, з іншого — необхідно робити рішучі кроки для того, щоб забезпечити безпеку станції.

— Ви сказали, що у машинних залах стоять вантажівки. Чи правильно я розумію, що там зараз не стоять «Гради»? У свій час говорили, що там знаходяться саме «Гради», які потім виїжджають на берег і обстрілюють Нікополь.

— У першому машинному залі стоять 12 автомобілів «Урал». Вони криті. Що знаходиться у кузовах цих автомобілів, ніхто не знає. Російська сторона стверджує, що там знаходиться обладнання, яке призначене для ліквідації можливої ​​аварії, але ніхто їм, звісно, ​​не вірить, а вони нікого не пускають. Інспекторів МАГАТЕ вони змушені були провести, і у звіті є фотографії, як інспектори йдуть і розглядають ці «Урали», але всередину не заглядають. Пізніше двом інспекторам, які залишаються на станції, дали зазирнути в кузов двох заздалегідь підготовлених машин. Насправді, неважливо, що там знаходиться, «Гради» чи це просто «Урали» з вибухівкою та зброєю у кузовах. Їх там не повинно бути. Те, що вони там, — це порушення всіх правил і принципів безпеки. Знаходження там важкої техніки створює пожежну загрозу першому енергоблоку та машинному залу, де знаходиться турбоагрегат, олія, водень для охолодження та багато інших вибухонебезпечних речовин. Це все створює загрозу того, що при виникненні пожежі її просто неможливо буде загасити. Усі проходи забиті цими автомобілями: пожежна машина туди просто не зможе заїхати. Пожежа у такому разі зможе легко поширитися та дійти до реакторного відділення. Ну а далі, при пошкодженні системи безпеки та насосів, може бути порушена система охолодження реакторів та басейнів витримки, де знаходиться ядерне паливо. Це досить довгий шлях, але «Урали» в машзалі стоять на початку цього ланцюжка, який може врешті-решт призвести до радіаційної аварії.

— Я чула десь, що в машинному залі було злито ємність на 140 тонн олії. Тобто можна сказати, що люди, які розмістили вантажівки в машинному залі, навіть подбали про безпеку та злили олію. Це правда?

— Ні, коли вони прийшли до генерального директора та головного інженера і під дулами автоматів змусили відкрити машзали, щоб загнати туди автомобілі, ми розпорядилися злити олію та видалити водень із першого та другого енергоблоків. Це не їхня дія, це наша обережність, бо якщо виникне пожежа через те, що там вибухнув один із цих автомобілів, він одразу перекинеться на обладнання.

— Скажіть, ті удари, які Путін завдає зараз українській енергосистемі, — це безсила злість чи ви бачите за ними якусь раціональну мету?

— Ми думаємо, що це план, а не безсила злість. Удари завдаються по об’єктах енергетики для того, щоб утруднити роботу енергетичної галузі України напередодні підготовки до зими. Багато об’єктів інфраструктури вже зруйновано ударами: лінії електропередач, теплові станції. На мою думку, всі ці дії спрямовані на цю конкретну мету.

— Як професійний енергетик, ви можете сказати, чим загрожує завдання наступних ударів енергосистемі України?

— Все залежить від того, скільки об’єктів буде зруйновано. Споживання електроенергії в Україні від початку війни скоротилося на 40%. У тому числі це сталося через те, що було зруйновано підприємства на сході України та об’єкти інфраструктури, тобто просто неможливо передавати енергію навіть із тих станцій, які ще можуть працювати. Якщо продовжувати цей процес далі, звичайно, можна досягти того, що енергосистема України розсипеться на окремі ділянки із знеструмленням цілих зон в Україні. Це порушуватиме і економіку, і цивільну інфраструктуру, і військову.

— Як цьому запобігти? Передачею енергії з Європи чи лише перехопленням «Калібрів»?

— Маємо використовувати всі можливі способи: перехоплення, ППО, захист об’єктів, за якими можуть завдаватися ударів. Я думаю, що на рівні військових та служб розвідки вже робляться відповідні кроки.

Ситуація на ЗАЕС покращилася – станцію підключили до енергосистеми України