Про Нікополь і район згадали у фільмі, створеному до триріччя повномасштабної війни в Україні. У 17-хвилинній документальній стрічці розповідається про те, як пережила ці роки Дніпропетровська область.
Фільм — про людей, які не зламалися. Про тих, хто втратив, але не здався. Про тих, хто поїхав, але повернувся, бо дім — це більше, ніж місце на карті. Це історії про силу і незламність, які варто почути, – коментує голова Дніпропетровської обласної ради Микола Лукашук, передає Nikopolnews
Нікопольщина – один із районів області, який постраждав від ворожих дій найбільше.
Спочатку росіяни тероризували переважно Криворізький район, потім взялися за Нікопольський, а останнім часом сильно потерпає й Синельниківщина… Ворог нищить навчальні заклади і лікарні, цивільні будинки та іншу інфраструктуру. Тероризує область, аби спустошити її. Адже, якщо у місті знищено всі школи, як це сталося, зокрема, в Апостоловому, то батьки, швидше за все, намагатимуться вивезти своїх дітей. Аби ті мало можливість отримати нормальну освіту… І таких прикладів можна наводити багато.
У Нікополі росіяни знищили будівлю медичного коледжу, яка була історичною пам’яткою.
У фільмі Таміла Кириченко, заступниця директора з адміністративно-господарської роботи коледжу показує руїни будівлі… Розповідає про старовинну люстру, що висіла у актовій залі, і якої більше немає. Про знищені кабінети. Про стенди, які створювали спільними зусиллями студентів і викладачів… Все це стало мішенню ворожих снарядів. На очах у жінки – сльози.
Але найстрашніше, коли гинуть люди.
Валентина Марченко, завідувачка Нікопольської станції екстреної медичної допомоги, розповіла про загибель у Нікополі молодого сімейного лікаря.
Він як раз вийшов з амбулаторії, коли стався приліт. Це так страшно, що навіть не хочеться розказувати, – ділиться болючими спогадами Валентина Марченко
Також у фільмі є фрагмент про літнього чоловіка, який повернувся до Нікополя з Америки, і радіє цьому, бо він – вдома!
А ще творці фільму поспілкувалися із людьми, які через росію втратили все.
Мій син загинув. Я втратила дім. А мого міста більше немає. Навіть могил рідних не залишилося. Все стерто. Навіть гірше, ніж у Бахмуті, – розповіла переселенка із Торецька, що знайшла прихисток на Дніпропетровщині
Нікополь і район у фільмі: відео
Важко дивитися фільм. Важко жити під час війни. Сьогодні вже 1098 день, і скільки ще попереду таких днів – невідомо. Але у нас немає іншого вибору, ніж триматися…
Ще новини Нікополя і району: «Ти що, спиш? Війна почалась»: троє нікопольчанок розповіли про своє 24 лютого
