«Це те життя, якого Нікополь боїться» – кажуть мешканці Нікополя про перспективи подальшої окупації ЗАЕС. А енергодарці понад усе мріють повернутися додому. Деякі з них навіть згодні, аби Трамп перетворив Запорізьку АЕС на 51-й штат замість Канади. Аби тільки можна було повернутися…
У Нікополі, а також у Запоріжжі, побували журналісти видання The Washington Post. Вони поспілкувалися з мешканцями Нікополя і переселенцями з енергодара, з представниками влади.
Нижче – репортаж The Washington Post у перекладі з англійської від Nikopolnews.
Нікополь потрапив у заручники
Протягом трьох років російської окупації найбільшої в Європі атомної електростанції, про яку президент Дональд Трамп нещодавно заявив, що хоче її контролювати, жителі міста, розташованого на протилежному березі, переживають справжній кошмар. Адже війська ворожої армії – всього за 4 км від них….
Стовпи пари, що клубочилися над Запорізькою атомною електростанцією, колись символізували енергетичну незалежність та економічне процвітання України, нагадуючи, що багатомільярдне підприємство виробляло 20 відсотків електроенергії в країні — цього достатньо, щоб заводи процвітали в таких промислових містах, як Нікополь, і щоб Україна могла експортувати електроенергію до Європи.
Але після окупації станції Москвою у 2022 році нині недіючий об’єкт у місті Енергодар служить натомість доказом плану Кремля підпорядкувати економіку України, вкрасти її величезні промислові активи та зруйнувати її надії на незалежне майбутнє в Європейському Союзі.
Жителі Нікополя тепер бояться силуетів шести ядерних реакторів, що височіють над річкою, контурів об’єкта, який, за їх словами, перетворився на військову базу, що атакує їх і більше не виробляє енергію, необхідну країні для виживання.
Тим часом Білий дім, прагнучи швидкого розв’язання російської війни в Україні, націлився на станцію — це частина процесу повернення інвестицій попередньої адміністрації на підтримку оборони України.
Американське володіння українськими атомними станціями «запропонувало б найкращий захист для цієї інфраструктури та підтримало б енергетичні потреби України», заявила журналістам прес-секретар Білого дому Керолайн Лівітт
Ця пропозиція глибоко обурила Україну, яка вже втратила державні активи на мільярди доларів через захоплення Росією 20 відсотків її суверенної території. Київ давно вважав повернення станції таким, що навіть не обговорюється – адже це надзвичайно важливо для економічної незалежності та майбутньої безпеки.
Чоловік їде центром Нікополя 29 березня.
Президент України Володимир Зеленський — який намагається бути обережним з Білим домом, побоюючись втратити безпекову та розвідувальну допомогу США — сказав, що він повідомив Трампу про національну значущість для держави цього важливого об’єкту. Але Київ при цьому, як і раніше, зацікавлений в економічному співробітництві.
Найбільша перешкода будь-яким планам щодо Запорізької АЕС залишається найочевиднішою: наразі Росія контролює станцію та наполягає на тому, що вона є частиною Росії після того, як РФ незаконно формально анексувала всю Запорізьку область.
«Повернення станції в російську атомну галузь є давно встановленим фактом, який міжнародному співтовариству потрібно лише визнати, — заявило МЗС Росії 25 березня. — Передача самої ЗАЕС або контролю над нею Україні чи будь-якій іншій країні неможлива».
Для українців постійна російська окупація станції є найгіршим сценарієм. Це означає, що Україна продовжуватиме втрачати енергію, яку колись забезпечувала станція, витрачаючи свої обмежені запаси електроенергії, щоб охолоджувати реактори та уникати ризику ядерної катастрофи.
Це означає, що жителі Енергодара, більшість з яких втекли, ніколи не зможуть повернутися додому — і ніколи не відновлять станцію, де тисячі з них колись працювали. А для нікопольців це означало б постійне існування на передовій.
40-річний Юрій Багно, тимчасово виконуючий обов’язки голови Нікопольської районної військової обласної адміністрації, заявив, що після захоплення станції українська розвідка задокументувала, що російські війська використовують її, щоб навчати новобранців відпрацьовувати артилерійські та безпілотні удари по місту. Наразі загинуло 79 жителів, 400 поранено.
За його словами, у Нікополі пошкоджено близько 7 тисяч будівель, більше половини населення міста втекло.
Юрій Багно
Міністерства оборони та закордонних справ Росії не відповіли на запит прокоментувати звинувачення, але регулярно заявляють, що українські сили обстрілюють станцію та здійснюють «ядерний тероризм».
Нещодавно вдень, коли команда Washington Post відвідала Нікополь, жителі Марина та Олександр вибігли зі свого житлового будинку біля річки, викрикуючи попередження про російські безпілотники, які постійно над головою. Їхній попередній будинок був зруйнований під час обстрілу, і тепер у цій тимчасовій квартирі вони живуть під постійною загрозою безпілотників.
«Від розпачу звикаєш», — сказала Марина
45-річна Марина та 45-річний Олександр йдуть зі свого будинку, який «дивиться» на Запорізьку АЕС
Це життя, якого боїться Нікополь, якщо Росія збереже контроль над станцією у будь-якій мирній угоді.
«Станція однозначно має бути під контролем України», – сказав Багно. – Не варто говорити про те, щоб віддати її. Якщо ми втратимо станцію, це буде серйозним ударом по економіці та інфраструктурі»
Ніхто не очікував нападу росіян на станцію
Навіть коли в лютому 2022 року російські танки котилися на Київ, Харків та інші міста України, жителі Енергодара були впевнені, що вони в безпеці. Ризики у разі нападу на атомну електростанцію були настільки величезними, що вони припускали, що Росія не наважиться на подібне. У міру просування російських військ неозброєні цивільні вийшли на вулиці, щоб заблокувати їх.
Потім, 2 березня 2022 року, росіяни відкрили вогонь і розбили нечисленних українських військових, які залишилися охороняти станцію.
Жінка проходить повз меморіал Другої світової війни в центрі Запоріжжя 27 березня.
Мер Енергодара Дмитро Орлов, який зараз працює з підконтрольного Україні міста Запоріжжя, сказав, що з моменту окупації в його рідному місті, де проживає тепер лише 20 відсотків населення до вторгнення, стався кошмар.
39-річний Дмитро Орлов, мер Енергодара, сидить за робочим столом 27 березня в Енергодарській міській мерії, яка була переведена до будівлі в місті Запоріжжя після того, як російські війська взяли під контроль Енергодар у 2022 році.
Раніше на станції працювало понад 10 000 співробітників. Тепер там є штатний персонал — це, зокрема, експерти, які залишилися, щоб спробувати запобігти ядерній катастрофі, а інші — недосвідчені нові працівники, яких Росія найняла замість тих, хто втік. Напевно, невеликий відсоток жителів охоче співпрацює з росіянами, сказав Орлов.
Згідно з даними Орлова, Росія затримала або катувала понад 1000 мирних громадян України з Енергодара з моменту захоплення міста, включаючи колишнього заступника мера, якого утримували майже рік. Щонайменше 21 цивільний житель міста, більшість з яких працівники заводу, отримав тривалі терміни ув’язнення. Україна вважає ці звинувачення сфабрикованими.
Подружжя Крістіна та Роман позують 28 березня під час фотосесії для заручин перед гідроелектростанцією на річці Дніпро в Запоріжжі,
Набагато більше цивільних осіб зазнавали погроз і були змушені працювати на станції, брати російські паспорти та підписувати контракти з Росатомом, російською державною корпорацією з атомної енергії. У російському МЗС наполягають, що всі співробітники станції є громадянами РФ і тому не можуть перебувати в підпорядкуванні України.
«Тільки якщо станція буде під контролем України, вона знову стане повністю безпечною», — сказав Орлов, описуючи будь-який інтерес США до заводу як «безумовно позитивний».
«Ми зацікавлені в деокупації станції та міста», – сказав він. – Єдині, кому не подобається ця ідея, — це росіяни».
35-річна Ірина Артюхова, працівниця станції, відповідальна за очищення води на об’єкті, є однією з тих, хто найбільше переживає про повернення цивільних полонених — її чоловіка, теж робітника станції, забрали.
Артюхова спочатку продовжувала працювати на станції після російської окупації, але потім 19 червня 2023 року до неї на дачу прийшли росіяни в цивільному, зав’язали їй очі та відвезли до центрального відділку міліції.
Усередині, за її словами, російські чиновники вимагали інформацію про її чоловіка Сергія Потіна, волонтера, який допомагав роздавати продукти мирним жителям. Вона не знала, де він був того дня і навіщо вони його шукали, але вони намагалися витягти з неї інформацію, обливши її водою і вдаривши струмом, прикріпивши кліпси до вух і пальців ніг.
Її відпустили через тиждень, коли знайшли і затримали чоловіка. Вона втекла з міста, щоб возз’єднатися з сином подружжя, якому зараз 11 років, і своєю матір’ю, яка переїхала до Туреччини. Її чоловіка засудили до 19 років позбавлення волі за звинуваченням у тероризмі. Відтоді їхнім єдиним спілкуванням є один цензурований лист на місяць.
«Знання людей, які перебувають у полоні, дуже цінні для української енергосистеми, і вони нам потрібні», — сказала вона
ФОТО: 57-річна Наталія, яка більшу частину життя прожила в Енергодарі і працювала на Запорізькій АЕС, у переміщеній Енергодарській міській мерії.
57-річна Наталія, яка працювала на станції, але втекла до міста Запоріжжя та попросила, аби її прізвище не називали, оскільки її чоловік залишився в Енергодарі, сказала, що російські війська тричі налітали на її дім, перш ніж вона нарешті втекла навесні 2023 року. Вона відчайдушно хоче повернутися додому та перезапустити станцію, навіть якщо це «буде оболонка міста або місто-привид».
Але «ми не колонія», – сказала вона, і станція має залишатися українською
Зі свого боку, 64-річний Володимир Кравчук, який десятиліттями працював техніком і інструктором на заводі, сказав, що він не проти, якщо станцією керуватимуть американці — якщо це означатиме, що росіяни нарешті підуть.
«Ви навіть можете перетворити його на 51-й штат замість Канади, — сказав він, — якщо це буде означати, що я можу повернутися додому»
Раніше ми повідомляли: Чому перезапуск ЗАЕС росіянами є дуже небезпечним – розповів очільник «Енергоатому»
