[:ru]В Никополе умер еще один «дух старого города» (фото)[:ua]У Нікополі помер ще один “дух старого міста” (фото)[:]

О смерти старожила исторической части города Nikopolnews узнал из публикации на сайте «Никополь-Арт». Сердце мужчины по имени Валерий остановилось на Троицу. Об этом рассказал никопольчанин Александр Рублевский.

Покойного Валерия можно было часто увидеть на пляже. Также он просил милостыню возле Знаменского храма. У Валерия всегда был странноватый вид. На нем всегда висели какие-то железяки.

Раньше таких, наверное, называли юродивыми. Он был одним из попрошаек в церкви Знамения Старой части, а в молодости, говорят, большим разбойником, и какая-то трагедия случилась у него в молодости, из-за чего он сошел с ума. Помню, как он изображал из себя индейца – всунул перо в волосы и кричал что-то вроде “апачи, апачи”. Впрочем, вид его всегда был довольно странный, какие-то железки, детали, привязанные к одежде… Как-то он сказал мне: терпенье – свет, а нетерпенье – тьма. Как-то (за 15 лет, что я его знал накопились эти “как-то”) зашел он в церковь, купил свечку, а когда хотел поставить – словно невидимая сила удерживала его руку. Но он все-таки поставил ее, и разрыдался. А как-то он шел, наверное, по осенней улице, пьяный, и кричал: “я не с этой планеты, я летчик, мне ваша планета на … не нужна”. А через время его снимала милиция с памятника самолета, но это было уже потом. А как-то наш староста, из милосердия в зимние холода вынес ему теплые брюки – “на, Валентин, одень”. А тот взял их, посмотрел и с возмущением сказал: “так они же не глаженые”. А как-то… вот и все, он умер на Троицу, а перед этим в субботу зашел в церковь и всем кланялся. Надеюсь, его новая планета будет хорошей, – написал Александр Рублевский.

Таким же “духом старого города” был покойный Изя (так его все называли). Умирают старожилы, умирает и сама старая часть… Увы.

Кстати, недавно “NikopolNews” писал:

Старий Нікополь: вулиця Микитинська – екскурсія в минуле (фото)[:ua]У Нікополі пішов з життя ще один «дух старого міста». Чоловік, якого хтось назве звичайним бомжем, хтось диваком чи юродивим, а у кого-то він багато років асоціювався зі старою частиною і здавався майже рідним.

Про смерть старожила історичній частини міста Nikopolnews дізнався з публікації на сайті «Нікополь-Арт». Серце чоловіка на ім’я Валерій зупинилося на Трійцю. Про це розповів нікополець Олександр Рублевський.

Покійного Валерія можна було часто побачити на пляжі. Також він просив милостиню біля Знам’янського храму. У Валерія завжди був дивний вигляд. На ньому вічно висіли якісь залізяки.

Раніше таких, напевно, називали юродивими. Він був одним із жебраків у церкві Знамення Старої частини, а в молодості, кажуть, великим розбійником, і якась трагедія трапилася у нього в молодості, із-за чого він зійшов з розуму. Пам’ятаю, як він зображав з себе індіанця – всунув перо у волосся і кричав щось на кшталт “апачі, апачі”. Втім, вигляд його завжди був досить дивний, якісь залізяки, деталі, прив’язані до одягу… якось він сказав мені: терпіння – світло, а нетерпенье – тьма. Якось (за 15 років, що я його знав, накопичилися ці “якось”) зайшов він у церкву, купив свічку, а коли хотів поставити – немов невидима сила утримувала його руку. Але він все-таки поставив її, і розридався. А якось він ішов, мабуть, по осінній вулиці, п’яний, і кричав: “я не з цієї планети, я льотчик, мені ваша планета на… не потрібна”. А через деякий час його знімала міліція з пам’ятника літака, але це було вже потім. А якось наш староста, з милосердя в зимові холоди виніс йому теплі штани – “на, Валентин, одягни”. А той взяв, глянув і з обуренням сказав: “так вони ж не вигладжені”. А якось… ось і все, він помер на Трійцю, а перед цим у суботу зайшов у церкву і всім кланявся. Сподіваюся, його нова планета буде гарною, – написав Олександр Рублевський.

Таким же “духом старого міста” був покійний Ізя (так його всі називали). Вмирають старожили, вмирає і сама стара частина… На жаль.

До речі, нещодавно “NikopolNews” писав:

Старий Нікополь: вулиця Микитинська – екскурсія в минуле (фото)

 [:]