[:ru]Той, хто навчався у нікопольській школі №6, знає, що важко знайти добрішу людину, ніж Павло Олексійович Кузнєцов. Його люблять діти, а він – їх. Він завжди на боці учня, а його кабінет музики нерідко ставав схованкою від страшної контрольної для юних “артистів”. За це не раз перепадало від директора та класних керівників і “зіркам-втікачам”, і самому Павлу Олексійовичу…
Я пишу ці слова зараз і пригадую, як моя, на той момент ще маленька донька, виступала на міських конкурсах співу, а Павло Олексійович тупцював під сценою, емоційно розмахуючи руками, підстрибуючи і підспівуючи їй. Він був весь – натягнута струна, весь повністю там – з нею, біля мікрофону. І здавалося, що переживає за неї навіть більше, ніж я. І ніж вона сама.
Пригадую, як крокував він, трохи сутулий, старомодно вдягнутий – а за ним вервечка дітлахів. В білих колготках з чорними плямами на колінках, в смішно перекручених шапках і наспіх пов’язаних шарфах. І кожне намагається взяти за руку, притулитися поближче. Такою кумедною делегацією “Дід Мазай” і його “зайці” чимчикували зі школи на автобусну зупинку, щоб їхати до НКДЦ – на «Білу ворону». Демонструвати свої таланти!
Пригадую, як щасливо світилися очі Павла Олексійовича, коли в конкурсі перемагали його учні. Здавалося, він радіє навіть більше ніж ми, батьки.
Зараз Кузнєцов Павло Олексійович – вчитель мистецтва школи №6 та керівник вокального ансамблю «Золоте перевесло» клубу дозвіння «Славутич» – у біді. У нього стався інсульт, і він знаходиться у нікопольській районній лікарні.
Павло Олексійович – самотня людина. Крім старенької і дуже хворої мами, у нього нікого немає. Допомогти фактично нікому. А всі ми знаємо, який складний і недешевий шлях до одужання у людей, що перенесли інсульт.
Тому я звертаюся до всіх, хто вчився чи працював у 6-й школі і пам’ятає Павла Олексійовича, та і просто до небайдужих людей. Якщо можете, допоможіть, будь ласка, йому у важку хвилину.
Номер картки Павла Олексійовича: 5168 7574 0258 3357
Дякую.
[:ua]Той, хто навчався у нікопольській школі №6, знає, що важко знайти добрішу людину, ніж Павло Олексійович Кузнєцов. Його люблять діти, а він – їх. Він завжди на боці учня, а його кабінет музики нерідко ставав схованкою від страшної контрольної для юних “артистів”. За це не раз перепадало від директора та класних керівників і “зіркам-втікачам”, і самому Павлу Олексійовичу…
Я пишу ці слова зараз і пригадую, як моя, на той момент ще маленька донька, виступала на міських конкурсах співу, а Павло Олексійович тупцював під сценою, емоційно розмахуючи руками, підстрибуючи і підспівуючи їй. Він був весь – натягнута струна, весь повністю там – з нею, біля мікрофону. І здавалося, що переживає за неї навіть більше, ніж я. І ніж вона сама.
Пригадую, як крокував він, трохи сутулий, старомодно вдягнутий – а за ним вервечка дітлахів. В білих колготках з чорними плямами на колінках, в смішно перекручених шапках і наспіх пов’язаних шарфах. І кожне намагається взяти за руку, притулитися поближче. Такою кумедною делегацією “Дід Мазай” і його “зайці” чимчикували зі школи на автобусну зупинку, щоб їхати до НКДЦ – на «Білу ворону». Демонструвати свої таланти!
Пригадую, як щасливо світилися очі Павла Олексійовича, коли в конкурсі перемагали його учні. Здавалося, він радіє навіть більше ніж ми, батьки.
Зараз Кузнєцов Павло Олексійович – вчитель мистецтва школи №6 та керівник вокального ансамблю «Золоте перевесло» клубу дозвілля «Славутич» – у біді. У нього стався інсульт, і він знаходиться у нікопольській районній лікарні.
Павло Олексійович – самотня людина. Крім старенької і дуже хворої мами, у нього нікого немає. Допомогти фактично нікому. А всі ми знаємо, який складний і недешевий шлях до одужання у людей, що перенесли інсульт.
Тому я звертаюся до всіх, хто вчився чи працював у 6-й школі і пам’ятає Павла Олексійовича, та і просто до небайдужих людей. Якщо можете, допоможіть, будь ласка, йому у важку хвилину.
Номер картки Павла Олексійовича: 5168 7574 0258 3357
Дякую.
[:]
