[:ru]В Никополе продают останки винного погребка легендарной Турбабы в старой части[:ua]У Нікополі продають останки винного льоху легендарної Турбаби в старій частині[:]

[:ru]В Никополе продают здание, в котором в 19 веке располагался винный магазин легендарной Турбабы. Здание находится в старой части. Современным никопольчанам оно больше знакомо как кафе «Днипро». Впрочем, и это заведение уже очень давно не работает, а здание умирает.

Объявление о продаже появилось на сайте ОЛХ. Владелец просит за то, что осталось от здания, 9 тысяч долларов, сообщает Nikopolnews, ссылаясь на указанный сайт.

Бывшее кафе “ДНИПРО” находится в старой части города рядом с кафе Сиеста. Помещение после пожара под реставрацию. Под помещением находится изюминка этого места Купеческие Подвалы, в которых и располагалось кафе. Подвалы сухие, просторные идеально подойдут под склады либо для другого бизнеса. Так же в этом районе очень удобная транспортная развязка, – пишет продавец.

Стоит ли эта недвижимость таких денег? Сложно сказать. Ведь состояние здания, мягко говоря, оставляет желать лучшего. Но зато история у него интереснейшая.

Подумать только, «винный магазин Турбабы» упоминался в номере журнала «Колокол», вышедшего в Англии 15 октября 1859 года! Газета издавалась российскими революционерами-эмигрантами Герценом и Огаревым. В статье, посвященной цензуре, шла речь о злоупотреблениях в военном госпитале, расположенном во время Крымской войны в Никополе. И в ней было упоминание о никопольском «парламенте», заседавшем «в винном магазине Турбабы».

Семейство Турбаб было коренным в Никополе. Еще на старом запорожском кладбище в конце XVIII века был похоронен первый из Турбаб – зажиточный казак. В середине XIX века Турбабы славились своим садом, расположенным на берегу Днепра (в начале XX века его выкупили для создания городского сада). Однако более всего в городе славился винный погребок, где подавались хорошие привозные вина.

Расположен он был недалеко от пристани возле церкви. Такое месторасположение и делало погребок привлекательным питейным заведением. В него успевали заскочить пассажиры и члены экипажей судов, причаливших в Никополе, сюда же заходили и почтенные люди после церковной службы.

До 1880-х годов этим заведением руководил Федор Турбаба, но грудная жаба стала причиной его ранней смерти. У руля встала его вдова – Мария Турбаба, можно сказать первая никопольская женщина-предприниматель. И управляла она крепкой хозяйственной рукой. Её винный магазин, где вино можно было купить на вынос в бутылке или бочонке, а также распить на месте, не утратил свою популярность после смерти мужа.

Мария Турбаба

Несмотря на запрещение напиваться, хозяйка смотрела сквозь пальцы на ежевечерние посиделки мелких чиновников, купеческой молодежи и немногочисленной интеллигенции. Наверное, из-за популярности погребка среди чиновников, заведение и называли «никопольским парламентом».

Разухабистые песни звучали в погребке до поздней ночи. Единственное правило, которое Турбаба соблюдала со всей строгостью – это было недопущение в заведение женщин (даже самого легкого поведения).

Существует легенда, что хозяйка заведения лично развозила ночью перебравших вина гостей по домам. И что многие никопольские дамы ненавидели ее за то, что их мужья пропадают по вечерам в погребке.

Мария Турбаба управляла небольшим штатом служащих, состоящим из кабатчика (бармена), двух половых (официантов), мальчика на побегушках (портье), уборщицы и возчика-грузчика. Каждую осень она выезжала на юг, где проводились оптовые распродажи вин. А такие вина, как бургундское, мадеру, рейнвейн и другие, Турбаба заказывала у коммивояжеров по каталогам. О прибытии новой партии тут же сообщалось по всему городу, и почитатели Бахуса, считающие себя гурманами, к вечеру собирались у Турбабы «опробовать новый разлив».

Умерла купчиха в начале ХХ века. Наследники распродали имущество, оставшееся после предпринимательницы. Но кабачок продолжил своё существование на долгие года. Правда, под другими уже названиями. Некоторые Никопольчане старшего поколения вспоминают такие названия «Попить пива у Духина» или посетить «херсонский подвальчик», где уже был пивбар и можно было покушать вторые блюда, заказать рыбу или раков. Ещё сохранившиеся вывеска гласит, что это был бар «Днипро».

В статье использовались материалы сайтов “Никополь и стар, и млад”, Радио Ностальжи 102 fm.

У Нікополі пішов на пенсію легендарний автобус, а також його водій

У Нікополі помер ще один “дух старого міста” (фото)

Подробиці пожежі в старій частині Нікополя 2 липня (фото)

 [:ua]У Нікополі продають будинок, в якому у 19 столітті розташовувався винний магазин легендарної Турбабы. Будівля знаходиться в старій частині. Сучасним нікопольцям вона більше відоме як кафе «Дніпро». Втім, і цей заклад вже дуже давно не працює, а будівля вмирає.

Оголошення про продаж з’явилося на сайті ОЛХ. Власник просить за те, що залишилося від будівлі, 9 тисяч доларів, повідомляє Nikopolnews, посилаючись на зазначений сайт.

Колишнє кафе “ДНІПРО” знаходиться у старій частині міста поруч з кафе Сієста. Приміщення після пожежі під реставрацію. Під приміщенням знаходиться родзинка цього місця – Купецькі Підвали, в яких і розташовувалося кафе. Підвали сухі, просторі ідеально підійдуть під склади або для іншого бізнесу. Так само в цьому районі дуже зручна транспортна розв’язка, – пише продавець.

Чи вартує ця нерухомість таких грошей? Складно сказати. Адже стан будівлі, м’яко кажучи, залишає бажати кращого. Але зате історія у неї дуже цікава.

Подумати тільки, «винний магазин Турбаби» згадувався в номері журналу «Дзвін», що вийшов в Англії 15 жовтня 1859 року! Газета видавалася російськими революціонерами-емігрантами Герценом і Огарьовим. У статті, присвяченій цензурі, йшлося про зловживання у військовому госпіталі, розташованому під час Кримської війни у Нікополі. І в ній була згадка про нікопольський «парламент», що засідав «у винному магазині Турбаби».

Сімейство Турбаб було корінним в Нікополі. Ще на старому запорізькому кладовищі в кінці XVIII століття був похований перший з Турбаб – багатий козак.  У середині XIX століття Турбаби славилися своїм садом, розташованим на березі Дніпра (на початку XX століття його викупили для створення міського саду). Однак найбільше в місті славився винний льох, де подавалися хороші привізні вина.

Розташований він був недалеко від пристані, біля церкви. Таке розташування робило льох привабливим питним закладом. У нього встигали заскочити пасажири і члени екіпажів суден, що пришвартовувалися у Нікополі, сюди ж заходили і поважні люди після церковної служби.

До 1880-х років цим закладом керував Федір Турбаба, але грудна жаба стала причиною його ранньої смерті. Быля керма стала його вдова Марія Турбаба, можна сказати перша нікопольська жінка-підприємець. І керувала вона міцною господарської рукою. Її винний магазин, де вино можна було купити на винос в пляшці або діжці, а також розпити на місці, не втратив свою популярність після смерті чоловіка.

Марія Турбаба

Незважаючи на заборону напиватися, хазяйка дивилася крізь пальці на щовечірні посиденьки дрібних чиновників, купецької молоді та нечисленної інтелігенції. Напевно, через популярності льоху серед чиновників, заклад і називали «нікопольським парламентом».

Веселы пісні звучали у погребі до пізньої ночі. Єдине правило, яке Турбаба дотримувалася зі всією суворістю – це було недопущення в заклад жінок (навіть найлегшого поводження).

Існує легенда, що господиня закладу особисто розвозила вночі  гостей, що перебрали вина, по домівках. І що багато хто з нікопольських дам ненавиділи її за те, що їхні чоловіки пропадають вечорами у льоху.

Марія Турбаба керувала невеликим штатом службовців, що складається з шинкаря (бармена), двох статевих (офіціантів), хлопчика на побігеньках (портьє), прибиральниці і возія-вантажника. Щоосені вона виїжджала на південь, де проводилися оптові розпродажі вин. А такі вина, як бургундське, мадеру, рейнвейн та інші, Турбаба замовляла у комівояжерів за каталогами. Про прибуття нової партії тут же повідомлялося по всьому місту, і шанувальники Бахуса, які вважають себе гурманами, до вечора збиралися у Турбаби «випробувати новий розлив».

Померла купчиха на початку ХХ століття. Спадкоємці розпродали майно, що залишилося після підприємниці. Але корчма продовжила своє існування на довгі роки. Щоправда, вже під іншими назвами. Деякі нікопольці старшого покоління згадують такі назви «Попити пива у Духіна» або відвідати «херсонський підвальчик», де вже був пивбар і можна було скуштувати другі страви, замовити рибу або раків. Ще збереглися вивіска свідчить, що це був ресторан «Дніпро».

У статті використовувалися матеріали сайтів “Нікополь і стар, і млад”, Радіо Ностальжі 102 fm.

У Нікополі пішов на пенсію легендарний автобус, а також його водій

У Нікополі помер ще один “дух старого міста” (фото)

Подробиці пожежі в стару частині Нікополя 2 липня (фото)

 [:]

To Top