Історик з Нікополя Богдан Стратейчук: про Україну, про Зеленського і про свій цікавий проект

Рівно два роки тому нікопольський історик Богдан Стратейчук звернувся до редакції Nikopolnews з проханням про інформаційну підтримку. Тоді у нього зріла ідея видати перший підручник з історії Нікополя «Нікополезнавство».

Ми оголосили збір коштів, нас підтримали інші ЗМІ, в результаті нікопольці не залишилися осторонь, кошти були зібрані, книга видана і розповсюджена по школах міста. Її презентація відбулася у Нікополі у вересні 2019-го.

 

І от, пройшло два роки. Ніби й не багато, але дуже багато чого змінилося і в Україні, і в світі за цей час. Ледве оговтавшись від важких президентських та парламентських виборів-2019, ми з головою поринули у коронакризу. Локдауни, безгрошів’я, туманні перспективи, бентежні думки…

Проте, життя триває. І той, хто навіть сьогодні, у дуже непростий період, намагається не просто «триматися на плаву», а ще й розвивається, працює на благо суспільства, реалізує культурні та соціальні ініціативи – справжній молодець

Як от, наприклад, Богдан.

Nikopolnews поспілкувався з автором «Нікополезнавства» і дізнався, що за два роки у нашого земляка визрів новий – дуже цікавий проект. Він готує до друку 5 книжок з історії України – від найдавніших часів до сучасності. Книжки матимуть цікавий формат – дуже зручний для тих, хто хоче дізнатися основне і отримати загальне уявлення про події минулого. Щоб видати їх хоча б мінімальним накладом, потрібні великі кошти. Великі для Богдана, як і для кожного пересічного українця. Але якщо взятися до справи гуртом – все вийде.

Ми поговорили з Богданом Стратейчуком про його книжку, про життя, про Україну, про політичну ситуацію сьогодні і про перспективи…

– Богдане, нагадай трохи про себе читачам, а тим, хто про тебе ще не чув, розкажи – буквально пару слів…

Мне звати Богдан Стратейчук. Понад 12 років викладаю історію. Починав нікопольським вчителем в 2004 році. В 2017 видав свою першу книгу «Нікопольський край в щоденниках і спогадах» – першу в місті сучасну краєзнавчу збірку українською мовою. В 2019 році видав 1 частину з 4 планованих підручників по історії Нікополя «Нікополезнавство». Але обставини змусили завершити цей проект.

– Знаю, що після виходу «Нікополезнавства» ти залишив Нікополь. Чим займаєшся зараз, не плануєш повертатися?

– Зараз я живу в Києві. Намагаюсь співпрацювати з online-школами – надиктовую zoom-уроки на замовлення. Розробив власну програму з Історії Украіни, за якою також займаюсь з учнями.
Знаєш, Нікополь завжди залишатиметься мені рідною Батьківщиною. Хто зна – життя може повернути мене додому. Але поки планую бути киянином. Велике місто – то моє.

– Розкажи про свою нову роботу, її особливості, цікавинки.

– От до самого цікавого, мабуть, і підійшли. Річ в тому, що моя програма з Історії Украіни – то і є збірка нових книг.
Так, я не обмовився. Понад 1200 сторінок інформації я планую «розбити» на 5 книг – так званих Коротких Історій. Це будуть Давня, Середньовічна, Нова, Новітня і Сучасна історії.  В них дійсно ж є свої нюанси.
По-перше книги будуть в альбомному форматі. Чому так? Тому що вони задумувались і робились у вигляді презентацій для ЗНО. Однак, я був би не я, якщо б просто почав «апгрейдити» вже існуючі держпрограми і оголошувати це новими книгами. Ні – з самісінького початку я почав створювати новий, наскільки можливо, об‘єктивний варіант Історії.
По-друге, всі Короткі Історії будуть максимально проілюстровані з посиланнями на джерела всюди, де можливо. Кожна сторінка буде мати мінімум одне фото, або зображення. І зображення ці не просто понасмикані з мережі, а співвідносяться по максимуму з описуваною постаттю чи явищем. Якщо це князь Костянтин Острозький, то тоді йде найдавніший відомий портрет. Якщо це Святослав, то вказано його уявне зображення з прізвищем автора. Якщо немає достовірних зображень людей – скажімо, як Михайла Ханенка, чи Семена Палія – тоді виступають їх печатки, монети тощо.
Головне ж, на мою думку, що вперше подається в моїх Коротких Історіях – це повна відповідність між назвами, датами і їх носіями. Україна до середини 17 століття – це прикордонна смуга, а не країна в сучасному розумінні. Саме так її сприймали русини – наші пращури, яких чомусь всіх записують в українці вже з 16 і навіть 15 століть. Ніякої Західної Украіни до кінця ХІХ – початку ХХ століть не існувало – була Галичина чи Галицька Русь. Те ж саме стосується і писемної мови. І Котляревський, і Шевченко писали ярижкою – українські слова російськими літерами. І так – і Малоросія, і Новоросія дійсно існували. Але ці російські політичні проекти в фіналі програли Україні. І про це я теж детально згадую.
До речі, по-четверте – Коротка Новітня і особливо Сучасна Історія – будуть вперше презентовані майже в розгорнутому варіанті. Тобто – з основними подробицями і новими ілюстраціями. Всі процеси – і славні і болючі – отримають висвітлення.
Я навмисно видаватиму адаптований варіант Історій. Є в мене і неадаптований. По-простому – так як є. Але за нього можуть посадити у в’язницю чи навіть вбити. Тому поки адаптовані версії.

– Ок. Давай про конкретику. Ціна питання? Де будеш розповсюджувати книжки?

Планую поступово випускати 5 книг з Історії України. Це будуть короткі історії. Відповідно спочатку Коротка давня Історія (89 с.), потім Коротка Середньовічна (284 с.)  Далі Коротка Нова (487 с.), Коротка Новітня (504 с.) і Коротка Сучасна (188 с.) Обрахунки по сторінкам – плюс/мінус 5 сторінок.
Що до ціни питання, то дніпровська типографія «Ліра» – одне з недорогих і якісних видавництв (саме там я видавав «Нікополезнавство») оцінило книги наступним чином (по 100 примірників кожна Коротка Історія, кольоровий офсет із супер обкладинками на всю серію з 5 книг):

  • Коротка Давня Історія (89 сторінок ) – 26 000 грн
  • Коротка Середньовічна Історія (284 сторінки) – 51 400 грн
  • Коротка Нова Історія (488 сторінок) – 98100 грн
  • Коротка Новітня Історія (504 сторінки) – 93000 грн
  • Коротка Сучасна Історія (188 сторінок) – 38200 грн.

Кожна з нікопольських шкіл отримає по безкоштовному екземпляру. Це вже традиція.

– Як історик, дай оцінку сьогоднішніх подій в Україні, будь ласка. Те, що відбувається після зміни влади у 2019 році, це на користь державі чи навпаки? Які особисто у тебе прогнози подальшого розвитку подій?

– Складно відповісти коротко. Зовнішньополітично, після зміни в США команди Трампа на людей Байдена, українські позиції значно посилились. Внутрішньополітично, на мою думку, Президент Зеленський вибудовує власний авторитарний механізм правління, зокрема, спираючись на підтримку МВС на чолі з Арсеном Аваковим та РНБОУ із Олексієм Даниловим. Він хитро продумує конкретні і дуже правильні кроки, які привертають на його бік виборців: заборона медведчуківських каналів, відсторонення голови КСУ Тупицького, поновлення конкурсів на державні посади тощо. Але в головній для країни реформі – повному «перезавантаженні» Вищої Ради Правосуддя – Зеленський не зацікавлений чомусь. Головне питання – наскільки далеко йому дозволить «зайти» громадянське суспільство.
Наскільки я розумію, на річницю 30 років Незалежності Україна отримає від США дуже цінний подарунок – статус основного союзника поза NATO. Подивіться у Вікіпедії, хто володіє цим статусом. Такі зміни фактично перетворять нашу державу на східний форпост Західного Світу і відкриють канали постачання найсучасніших військових розробок, включно із розміщенням атомної зброї за «потреби нагального виживання», як наприклад Ізраїль.
Але наше суспільство дуже хворе, взаємно вороже і розбите на мережеві і життєві бульбашки власних світоглядних міфів. Ми отруєні корупцією, брехнею і заздрістю. Коли кажу «ми» – маю на увазі й себе, бо я – частина мого суспільства. Слабким місцем українців завжди залишалась наднаціональна неспроможність піднятись над власними протиріччями для об‘єднання заради якійсь вищіої і необхідної для процвітання меті. Дуже побоююсь, що необхідної кількості людей, спроможних забезпечити таку можливість, може не вистачити…

– Не хочеться на такій песимістичний ноті завершувати. Давай все ж сподіватися, що вистачить у нас і сили, і мудрості, патріотизму. А ще на те, що знайдеться достатня кількість людей, які тебе підтримають, і Коротка Історія побачить світ.

Ми знову оголошуємо збір і дуже сподіваємось на успіх.
Підтримати Богдана можна, перерахувавши посильні кошти на його карту: 5375411501302462 (Монобанк).

Звіти гарантуємо. Дякуємо.

Нижче на скрінах – приклад, як буде виглядати книжка:

To Top