«Вони – герої!», – сказала нам жінка на ім’я Наталя, у якої ми брали контакти Катерини Іванівни Бортник. «Тільки не робіть із мене героїню, бо є ті, хто робить більше!» – попросила Катерина Іванівна, щойно домовилися про інтерв’ю. А погодилася вона на нього не одразу. Відмовлялася. Але нам таки вдалося переконати її в тому, що волонтери Нікополя – це люди, які точно варті уваги. І про них обов’язково мають знати земляки.
Перебуваючи щодня під обстрілами, отримуючи мінімальну пенсію, втрачаючи на війні синів, маючи серйозні проблеми зі здоров’ям, вони знаходять у собі сили та наснагу допомагати іншим! То хто ж вони тоді, якщо не герої??? На наш погляд, саме вони, передусім, і є – ось ті незламні нікопольці, про яких так часто згадують… Бо незважаючи на величезні труднощі, ведуть боротьбу не тільки за власне виживання…
І сьогодні, у Міжнародний день волонтера – наш матеріал про Катерину Іванівну Бортник – просту пенсіонерку з Нікополя, та її команду – таких самих простих жінок, яким НЕ ВСЕ ОДНО і які роблять дуже багато для наших бійців.
Не те, щоб ми навмисно прагнули приурочити цю статтю саме до Дня волонтера. Ні. Ми і раніше неодноразово писали про представників волонтерського руху Нікополя. Зокрема, ось тут можна ознайомитися з одним із останніх наших матеріалів на цю тему. Вважаємо, що про таких людей варто розповідати якомога більше.
Але так вже співпало, що саме сьогодні, у Міжнародний день волонтера, випала нагода опублікувати цю статтю. І принагідно привітати зі святом усіх, хто причетний до благородної справи – ДОПОМОГИ.
Отже Катерина Іванівна Бортник – корінна нікопольчанка, пенсіонерка. Свого часу працювала на кранобудівному заводі, у виконкомі, на приватних підприємствах. Вже давно – на законному відпочинку. Неодноразово брала участь у місцевих патріотичних акціях до повномасштабної війни. Перенесла інсульт і має другу групу інвалідності. Каже, що побажання здоров’я – це найактуальніше для неї зараз.
Але ні вік, ні стан здоров’я не зупиняють її. І кожен Божий день вона працює на нашу Перемогу. Адже переконана: «Перемогти ворога можна тільки всім разом. А усі бійці, хто на фронті – вони ж чиїсь діти, чиїсь батьки. Вони всі НАШІ».
Ми запитали, чи не було думок виїхати з Нікополя, коли почалися обстріли міста. На що жінка відповіла:
«Думки були. Але до рішення так і не дійшло. Я ж уже була зав’язана в усьому цьому – у волонтерстві. І не могла кинути справу…»
При цьому вона зізнається: не можна сказати, що звикла до обстрілів. І їй буває страшно.
Українській армії Катерина Іванівна допомагає вже майже 11 років – від самого початку війни росії проти України. А після повномасштабного вторгнення особливо активізувалася.
У перші дні після 24 лютого допомагали самі – ми з родиною. Починали з дрібниць. Канцелярія і тому подібне. А потім я стала підключати друзів, знайомих. Почала об’єднувати людей. Долучилася моя сусідка – Валентина Макаренко, потім інші жінки. І зараз у нас в команді 14 людей. Масштаби діяльності суттєво розширилися, – розповідає наша співбесідниця
Вона каже, що тоді, три роки тому, дуже соромилася просити когось допомогти ЗСУ. Хоча все одно, долаючи себе, приходила, наприклад, на ринок і просила продавців передати щось для бійців. Зараз вже майже не соромиться. Але зараз, за її словами, набагато менше людей, які допомагають… На початку вторгнення таких було в рази більше. На жаль.
А я не розумію цього. Я не можу усвідомити, як це – залишатися осторонь, коли така страшна війна? Я тому і погодилася на інтерв’ю, бо хочу привернути увагу людей до того, що Україна в БІДІ! Нам усім потрібно об’єднатися і докладати зусиль, аби перемогти ворога, – каже пані Катерина
Волонтери Нікополя: команда “НЕСКОРЕНІ” одна із тих, хто щодня допомагає фронту
А ще вона хоче, аби ми обов’язково розповіли про її волонтерську команду «НЕСКОРЕНІ», «кістяк» якої складають Жулай Наталя, Макаренко Валентина, Пилипенко Людмила, Русинова Анжеліка, Попова Надія, Макаренко Ельвіра.
Ми не збираємося разом. Навіть фото спільного у нас немає. І живемо усі в різних куточках міста. Але постійно на зв’язку. У кожного своя функція, кожен виконує якісь задачі. Хтось щось робить власноруч, хтось замовляє, хтось передає. Така собі мережа, – розповідає Катерина Іванівна Бортнік
На запитання, що саме передає її команда на фронт, відповідає:
Легше, мабуть, сказати, чого ми не відправляли!
Це і маскувальні сітки, і одяг, і різноманітні предмети побуту, і смаколики. Консервація, пиріжки, інші продукти. Ліки.
Взимку – це переважно ліки від ГРВі, а влітку – від шлунково-кишкових захворювань. Купуємо і передаємо. Дівчата купують пряжу і щось в’яжуть. Піддупники робили. Консервацію передавали. Одяг в секонд-хендах купуємо, перемо – потім передаємо і на фронт, і в госпіталі. За це хлопці нам особливо вдячні. Бо прати ж там немає у них можливості… Зазвичай вони самі приїжджають і забирають. Тобто ми працюємо напряму – без посередників, – ділиться Катерина Іванівна подробицями волонтерської «кухні»
Усі хлопці дуже скромні. І дуже вдячні
Волонтерка каже, що усі хлопці дуже скромні. Рідко про що попросять. Але при цьому – дуже-дуже вдячні. Катерина Іванівна показує нам повідомлення від Захисників.
Ось, наприклад, таке:
«Світ тримається на небайдужих, чуйних людях, не здатних пройти повз, завжди готових допомогти та надати підтримку. Дякуємо за довіру, турботу та участь! Ваша допомога надзвичайно цінна та ніколи не буде забута. Особовий склад 3,5 та 92 ДШБР ЗСУ»
Або таке:
«Шановна волонтерська група “НЕСКОРЕНІ” м. Нікополь! Низький Вам уклін за Вашу активну громадянську позицію, щиру допомогу захисникам України! Вашою безкорисливою працею Ви допомогаєте військовим та сприяєте наближенню нашої Перемоги. Дякуємо за Ваші гарячі серця та надійні плечі! З повагою,- ЗСУ. 60 ОМБр»
Чи таке:
«Щиро вдячні нікопольчанам. Комарі тепер нам не страшні і за все велика подяка. Разом до перемоги»
І таке:
«Катерина Іванівна!!! Всі хлопці Вам передають ВЕЛИКЕ ДЯКУЮ!!! СПАСИБІ, ЩО ВИ Є!!
Надсилають бійці і відео зі словами подяки. І аудіо.
Така підтримка для них дуже важлива. І не тільки з матеріальної точки зору. Важливо розуміти, що за спиною – міцний тил. І люди, яким не все одно.
Катерина Бортник розповіла, що «географія» тих, кому допомагає її команда, доволі широка. Це 46 бригада, 93 бригада “Холодний Яр”, 66 ОМБР (артилеристи), 44 бригада (артилеристи), 92 ДШБР. Але скрізь є нікопольці.
Спочатку ми ж допомагали нашим хлопцям з тероборони, а потім вже їх мобілізували і розподілили кого куди, кинули на різні напрямки. І ми залишилися з ними на зв’язку та продовжили підтримувати, – пояснює Катерина Бортник
За словами волонтерки, є у них в команді і мама загиблого бійця з Нікополя. Вона знайшла у собі сили допомагати іншим Героям.
Мама хлопчика, який загинув – Лесик Володя… Вона знайшла в собі сили, щоб теж брати участь. Познайомилися з нею і почали підтримувати бригаду, де служив її син. А хлопці потім вислали їй ікону. У якості подяки, – розповідає Катерина Бортнік
Згадавши цю історію, жінка плаче….
Волонтерка закликає усіх допомагати бійцям. Адже вони жертвують заради нас найголовнішим – здоров’ям та життям. А нам не потрібно віддавати усе. Якщо в тилу кожен хоча б мінімально долучиться, то підтримка буде потужна.
Наприклад, сама Катерина Іванівна каже, що віддає на фронт гуманітарку, яку отримує. І не тільки вона.
У мене пенсія трохи більше 3000 грн, але оті 1500 грн, що нам виплачують у Нікополі, я витрачаю на потреби наших Захисників. То одне треба купити, то інше. То ліки, то тканину для маскувальних сіток – розповідає жінка
Якщо раптом ви хочете долучитися до команди «Нескорених» або просто періодично підтримувати цих героїчних жінок у їх благородній справі, залишаємо тут телефон Катерини Іванівни Бортник: 0951758034
Вона буде вдячна за будь-яку допомогу.
А ми дякуємо їй та усім волонтерам, які роками, часто нехтуючи власними потребами, допомагають іншим. Вітаємо зі святом. Бажаємо сил, здоров’я, терпіння і Перемоги!
Ще новини Нікополя: З Міжнародним Днем Волонтера вітають очільники Нікопольщини і області усіх причетних
Читайте також новини України: Співпрацював зі “Скрябіном” і Latexfauna: на фронті загинув український музикант