[:ru]В Покрове умер один из последних ветеранов второй мировой войны (фото)[:ua]В Покрові помер один з останніх ветеранів другої світової війни (фото)[:]

Жизненный путь покровчанина Виктора Григорьевича Мельникова был наполнен испытаниями, борьбой и мужеством. Он принадлежал к категории тех граждан, которые стали партизанами-интернационалистами и участвовали в борьбе с нацистами на территории стран Европы. За тысячи километров от Родины, эти люди покрыли себя неувядаемой славой и навеки вписали свое имя в борьбе с “коричневой чумой”.

Виктор Мельников родился в 1926 году. Во время оккупации, в конце 1943 года, вместе с братом Василием попал в облаву под Самбором. В январе 1944 года они были вывезены на принудительные работы в северной Италии. Но юные патриоты не сдались. Вскоре братья бежали в горы к местным партизанам-гарибальдийцам. Свое первое боевое крещение 18 летний Виктор Мельников принял в боях у города Удине.

Через некоторое время по решению партизанского руководства Италии и Югославии все граждане СССР переводились в распоряжение высшего военного руководства Югославии. Виктор сначала попал в местного партизанского отряда, а затем стал бойцом Народно-освободительной армии Югославии. С 11 сентября 1944 года парень воевал в составе второго батальона 18 Словенской ударной бригады “Базовшикой”. В югославской газете за 1977 год его вспоминают как одного из лучших бойцов батальона, в состав которого входили граждане бывшего СССР. Эта бригада принимала активное участие в боевых действиях на территории северо-западной Югославии.

Виктор Григорьевич особенно запомнил наступательные операции их дивизии при освобождении крупного города Триест на побережье Адриатического моря. Во время боев дважды был ранен. Именно в Югославии он встретил День Победы. Пришло время прощаться с братьями по оружию, вместе с которыми Виктор Мельник приближал конец войны, и возвращаться домой.

Здесь им пришлось пройти суровую проверку контрразведки СМЕРШ. Потом из воинов-интернационалистов сформировали строительный батальон. В 1945 году Виктора из-за инвалидности был комиссован.

После войны он сначала работал на металлургическом заводе в городе Рустави. В Покров судьба привела Виктора Мельникова в 1958 году. Здесь он честно трудился на различных предприятиях, в том числе 36 лет отдал горно-обогатительному комбинату. На заслуженный отдых ветеран ушел лишь в 72 года.

Виктор Мельников прожил долгую и насыщенную жизнь, в которой было место военным и трудовым подвигам. В его архиве хранится много документов и фотографий, которые отражают моменты встреч бывших воинов-интернационалистов, воевавших в 9 корпусе Национальной освободительной армии Югославии. Он свято хранил удостоверение партизана Югославии и партизана Второй мировой войны в Европе, подписанное Маршалом Л.А.Говоровым. На чужой земле, не жалея жизни и здоровья, такие люди как Виктор Мельник вступили в бой с фашизмом. Он навечно останется в памяти покровчан как один из солдат Победы.

Городской голова Александр Шаповал, исполком и депутатский корпус Покровской городского совета, общественность выражают соболезнование родным и близким Виктора Григорьевича Мельникова по поводу тяжелой утраты.[:ua]В Покрові помер ветеран, який в роки Другої Світової війни зробив свій особистий внесок у перемогу над нацизмом, повідомляє Nikopolnews, посилаючись на офіційний сайт Покровської міської ради.

Життєвий шлях покровчанина Віктора Григоровича Мельникова був наповнений випробуваннями, боротьбою і мужністю. Він належав до категорії тих громадян, які стали партизанами-інтернаціоналістами та брали участь у боротьбі з нацистами на території країн Європи. За тисячі кілометрів від Батьківщини, ці люди покрили себе невмирущою славою і навіки вписали своє ім’я в боротьбу з “коричневою чумою”.

Віктор Мельник народився у 1926 році. Під час окупації, наприкінці 1943 року, разом з братом Василем потрапив в облаву під Самбором. В січні 1944 року вони були вивезені на примусові роботи до північної Італії. Але юні патріоти не здалися. Невдовзі брати втекли у гори до місцевих партизан-гарібальдійців. Своє перше бойове хрещення 18 річний Віктор Мельников прийняв в боях біля міста Удіне.

Через деякий час за рішенням партизанського керівництва Італії та Югославії усі громадяни СРСР переводилися у розпорядження вищого військового керівництва Югославії. Віктор спочатку потрапив до місцевого партизанського загону, а потім став бійцем Народно-визвольної армії Югославії. З 11 вересня 1944 року хлопець воював у складі другого батальйону 18 Словенської ударної бригади “Базовшикой”. У югославській газеті за 1977 рік його згадують як одного з кращих бійців батальйону, до складу якого входили громадяни колишнього СРСР. Ця бригада брала активну участь в бойових діях на території північно-західної Югославії.

Віктор Григорович особливо запам’ятав наступальні операції їхньої дивізії при звільненні великого міста Трієст на узбережжі Адріатичного моря. Під час боїв його двічі було поранено. Саме в Югославії він зустрів День Перемоги. Настав час прощатися з братами по зброї, разом з якими Віктор Мельник наближав кінець війни та повертатися додому.

Тут їм довелося пройти сувору перевірку контррозвідки СМЕРШ. Потім із воїнів-інтернаціоналістів сформували будівельний батальйон. У 1945 році Віктора через інвалідність було комісовано.

Після війни він спочатку працював на металургійному заводі у місті Руставі. До Покрова доля привела Віктора Мельникова у 1958 році. Тут він чесно трудився на різних підприємствах, у тому числі 36 років віддав гірничо-збагачувальному комбінату. На заслужений відпочинок ветеран пішов лише у 72 роки.

Віктор Мельников прожив довге та насичене життя у якому було місце військовому і трудовому подвигу. У його архіві зберігалося багато документів і фотографій, які відображали моменти зустрічей колишніх воїнів-інтернаціоналістів, що воювали у 9 корпусі Національної визвольної армії Югославії. Він свято беріг посвідчення партизана Югославії та партизана Другої світової війни у Європі, підписане Маршалом Л.О.Говоровим. На чужій землі, не шкодуючи життя і здоров’я, такі люди як Віктор Мельник вступили в бій з фашизмом. Він навічно залишиться у пам’яті покровчан як один із солдатів Перемоги.

Міський голова Олександр Шаповал, виконком та депутатський корпус Покровської міської ради, громадськість висловлюють співчуття рідним та близьким Віктора Григоровича Мельникова з приводу тяжкої втрати.[:]