Відновлювати Каховське водосховище чи ні? Це питання розділило українське суспільство навпіл. На всіх рівнях: від екологів до пересічних громадян – прибічники відновлення «моря» дискутують з тими, хто вважає, що потрібно залишити річку. А тим часом влада вже готує проєкти відбудови і ухвалює договори з міжнародними партнерами.
Громадський діяч з Нікополя, який багато років присвятив темі екології та, зокрема, води, і є головою Нікопольського відділення Міжнародного фонду Дніпра В’ячеслав Сандул вважає, що крапку у цьому важливому диспуті має поставити народ. Як законне джерело влади в Україні і власник природних ресурсів. Про це він сказав Nikopolnews, аби ми донесли його позицію читачам.
Стаття 13 Конституції каже, що природні багатства є власністю народу України. Але кожен вид ресурсів (вода, повітря, надра) має свою специфіку. Так от, водні ресурси України оголошені винятковою власністю народу. Стаття 6 Водного Кодексу України проголошує, що право власності на воду, тобто на водні ресурси, народ має реалізовувати через Верховну Раду, – пояснює В’ячеслав Сандул
Тобто, за його словами, всі дії поводження з водами мають проходити через Парламент.
Але у випадку з Каховським водосховищем ми не бачимо цього. Парламент не ухвалював жодних рішень з приводу долі знищеного росіянами «моря». Натомість рішення приймаються виконавчою владою та іншими інституціями.
В’ячеслав Сандул стверджує, що це незаконно, і так не має бути.
Ми з вами стали свідками створення і знищення моря, – каже він (маючи на увазі, звісно, покоління тих, хто застав будівництво Каховського водосховища). – Рішення про його створення і про його знищення приймалося, скажімо так, не нашою державою. У першому випадку це був СРСР і ми всі тоді були єдиним радянським народом, оголошеним новою історичною єдністю. А у другому рішення приймала Росія. Тобто народ України не мав можливості вплинути на розвиток подій, – каже В’ячеслав Сандул
Але зараз, за його словами, народ України може і має право дати відповідь на питання: відновлювати «море» чи ні.
То ж В’ячеслав Сандул пропонує громадянам звертатися до своїх обранців і вимагати, аби вони піднімали відповідне питання у Верховній Раді, як представники народу.
Коли ми ставимо галочку у виборчому бюлетені, ми голосуємо у тому числі і за якість води, яку будемо пити ми і будуть пити наші діти. Ми маємо про це пам’ятати завжди, – каже наш співрозмовниr
Під час бесіди він звернув увагу і ось на що. Стаття 82 Водного Кодексу України встановлює, що існують межі наповнення водосховищ – тобто, скільки в річці можна зупинити води і накопичити. Так от, за словами В’ячеслава Сандула, набраний обсяг у дніпровських водосховищах перевищує ці норми.
Покоління, які виросли при водосховищі, не мислять нашого міста без моря. Бо, бачите, ніде буде проводити змагання з вітрильного спорту, красиві заходи сонця тощо… А те, що це просто знищена земля – вони не думають. «Все реки текут в море, но море не переполняется: к тому месту, откуда реки текут, они возвращаются, чтобы опять течь», – завершує В’ячеслав Сандул нашу бесіду цитатою з Книги Єкклесіаста (Біблія)
- Ще новини з даної теми: Чи треба відновлювати Каховське водосховище – академік НАН України
- Читайте також: Дії окупантів на ЗАЕС збільшують ймовірність радіаційної аварії – Енергоатом
