Так звана гармата – знайомий усім нікопольцям об’єкт на набережній, до якого люблять приїздити для фотосесій молодята, біля якого часто відпочивають гості і мешканці міста, бо тут гарний краєвид, і до якого кожного року у травні та лютому покладають квіти.
З посиланням на Нікопольський краєзнавчий музей Nikopolnews розповідає, що автором пам’ятника є Сотников Євген Іванович.
122 (121.92) мм гаубиця зразка 1938 року (М-30) стоїть трапецевидному постаменті з тесаного граніту. Вона розташована на міській набережній навпроти вулиці Херсонської на честь визволення Нікополя. Саме тут відбувалося форсування Дніпра 8 лютого 1944 року.
Так виглядало колись місце, де тепер стоїть гаубиця
Першими форсували Дніпро і увірвались в місто 8 лютого близько 2-ої години ночі 3-й батальйон старшого лейтенанта Є.І. Красуцького із 1008-го стрілецького полку 266 стр. дивізії. На переправі через Дніпро (в районі Нікополя на відстані від міста приблизно 1,5 км) бійцям-визволителям допомагали місцеві жителі, які на власних човнах, по кілька разів курсуючи від берега до берега в лютневій крижаній воді, переправляли бійців на правий берег.
В нічному бою вибили гітлерівців з центра міста і з’єднавшись вранці з воїнами 203-ї і 233-ї стр. дивізій 6-ї армії, які ще звечора 7-го лютого з боями увійшли до міста, звільнивши північно-східну і східну околиці, знищивши противника в районі залізничного вокзалу. У другій половині дня вже спільними зусиллями звільнили західну околицю Нікополя.
8 лютого на честь визволення міста і на честь ліквідації Нікопольського плацдарму Москва салютувала двічі – 12 залпами з 124 гармат.
В бою за Нікополь загинуло, померло від ран і було поховано в братських та індивідуальних могилах на міських цвинтарях 568 військовослужбовців РСЧА. В квітні 1975 р. їх останки були перепоховані на Меморіалі «Вічної Слави», який був відкритий 09 травня 1975 р. За даними облікової картотеки військових поховань станом на 1991 р., з них було відомо 167 осіб.
