У Нікополі водій авто, що сам опинився під атакою дронів і лише дивом не постраждав, врятував чоловіка, якому пощастило набагато менше — він отримав важке поранення. І, мабуть, загинув би, якби не рішучість та небайдужість звичайного нікопольця.
Хоча… Який же він звичайний? Ні. Ця людина — справжній Герой.
Сергій Грайворонський — мешканець Нікополя. Займається ремонтом техніки. Його дружина Яна працює на одному з промислових підприємств міста. Їхній будинок знаходиться на береговій лінії — на Лапінці, де особливо небезпечно. Але вони не залишили свій дім…
Днями Сергій їхав на своїй автівці по Херсонській. (До речі, Сергій ніколи не їздить разом із дружиною. Вони для себе вирішили: якщо прилетить, то краще, щоб один із них залишився живим, адже у них є донька.)
І біля училища потрапив під атаку ворожих дронів… Там якраз робітники натягували сітки. Можливо, саме на них і полювали росіяни.
— Я почув звук і побачив приліт, і все зрозумів, — розповів Сергій редакції Nikopolnews. — Я прийняв рішення пришвидшитися, виїхати на зустрічну смугу і спробувати проскочити під дерева попереду. Краєм ока помітив на узбіччі людей у камуфляжі зі зброєю. З помповими рушницями. Вони, мабуть, мали полювати на дрони. Після вибуху і вони, і працівники, які натягували сітки, кинулися подалі – до дерев, аби сховатися під ними. Я проскочив місце прильоту, аж тут — знову гучний вибух. Позаду мене. Мене злегка контузило. Але нічого — я був відносно в нормі. Зупинився. Почав озиратися. І побачив позаду старенькі «Жигулі». Дрон поцілив у їхню задню частину. Вийшов з автівки. Побіг до тієї машини. Там було двоє чоловіків. Один із них — важко поранений. Зокрема, був осколок у нозі. І, очевидно, зачепило артерію на руці, тому що було дуже багато крові. Ще постраждало око. Він каже: «Може, швидку?». «Не додзвонимося», — відповів я. Адже зв’язку немає… Вони разом вийшли з машини. Він ще міг на той момент ходити. Турнікетів у них не було. У мене — теж.
Рішення Сергій прийняв миттєво — мчати до лікарні.
— Допомоги поруч не було. Я самостійно усадив постраждалого у своє авто і рвонув, як тільки міг. Уже через хвилину був у найближчому медзакладі, — каже Сергій
— Тепер, аналізуючи події, я сам собі кажу: «От, виявляється, який ти. Не злякався, не втік. Не було таких думок. Не було думок, що кров’ю забрудниться нова машина. Було лише прагнення врятувати людину. Виявляється, ти молодець!», — ділиться Сергій
Його машину сильно залило кров’ю. Навряд чи плями вдасться вивести…
У Нікополі чоловіка врятували після важкого поранення
Але й у медзакладі не одразу вдалося знайти допомогу. Фахівців, які могли б зупинити таку кровотечу, на місці не виявилося.
— Поскорочували у нас сильно фахівців у лікарнях, — каже Сергій
Поранений уже був між життям і смертю. Він був дуже блідий і майже без свідомості.
На щастя, на рецепції знайшлася жінка, яка змогла зупинити кровотечу.
— Я так розумію, що вона пов’язана із ЗСУ. І вона вміла користуватися турнікетом, який ми взяли тут же, на рецепції… – розповів наш співбесідник
Пораненому зупинили кровотечу. Зв’язку не було, тому «швидку» викликати вдалося не одразу. Але все ж вдалося. Вона приїхала, і бригада забрала постраждалого.
— Він питав мої особисті дані… Але я не сказав, — розповідає Сергій
А ще він каже, що вони з дружиною вже замовили два турнікети.
— Якось я не передбачив цього… Живучи у Нікополі, розумів, що можу потрапити під обстріл. Придбав вогнегасник і радів. Думав, що якщо влучить у машину, то з вогнем впораюся. А про турнікети не подумав. А воно ось як буває… А якби у той час у мене був із собою турнікет, ризику було б значно менше, ми б не втрачали стільки важливого часу і самі наклали б його на місці події. Я закликаю всіх придбати турнікети і навчитися ними користуватися, — наголосив Сергій Грайворонський
ОНОВЛЕНО: розповідь працівниці медзакладу
Після публікації матеріалу ми отримали відгук працівниці медзакладу, куди Сергій Грайворонський привіз пораненого чоловіка. Жінка була безпосередньою учасницею подій.
А також ми дізналися, що жінок, які допомагали постраждалосу, було двоє. І Олена Григор’єва – одна із них.
Ось що вона розповіла про той день:
Коли привезли пораненого я була на рецепції, працювала, була велика черга. Почула крики про те, що потрібна допомога, витягла з рюкзака турнікет і побігла на допомогу. В реєстратурі є аптечка, але мій рюкзак був ближче. Турнікет мені подарували військові (я займалася волонтерством). Побігла надавати допомогу, в цей час інші побігли за лікарями. Коли я почала накладать турнікет, підбігла дівчина (котра пов’язана з ЗСУ), почала допомагати, далі вона закінчила накладати турнікет. Я вже вводила препарати, приводила його до свідомості. Це все під наглядом лікарів. Викликали швидку допомогу. У мене питання, чому написали, що не була одразу надана допомога, що я видала турнікет, що нема фахівців??? Це амбулаторія, і всі працівники були на робочих містах. Як тільки привезли пораненого, всі були на місті. Ще питання: у кожній автівці є аптечка, де є в наявності жгут чи турнікет, можна було надати допомогу на місці. Мені дуже було прикро, що про нас таке написали.
Ми передали Сергію Грайворонському слова Олени Григор’євої. Втім, він від своєї оцінки не відмовляється. Тож фактично маємо дві версії однієї події, які дещо відрізняються одна від одної. Ми оприлюднили обидві.
І хочемо зазначити, що всі учасники події сходяться у тому, що бажають постраждалому найскорішого одужання!
Фото-колаж створено за допомогою ШІ на основі світлини із реальним зображенням Сергія Грайворонського
Цей матеріал може стати частиною циклу статей про людей – Героїв. Якщо ви знаєте нікопольців, чиї вчинки вважаєте героїчними, пишіть нам на пошту nikopol.net@ukr.net. Ми підготуємо матеріали.
Вам буде цікаво: Віддала кота подрузі, зачинила квартиру й поїхала на війну: історія вчительки музики з Покрова, яка у 56 долучилася до ЗСУ, а у 60 вийшла заміж (фото)
Наш телеграм: https://t.me/nikopolnew
