Як виживає Енергодар в окупації, розповіло подружжя енергодарців, яким нещодавно вдалося вирватися із захопленого росіянами міста. Матеріал оприлюднило видання УНІАН, передає Nikopolnews.
Нагадаємо, Енергодар було захоплено 4 березня, коли російські військові влаштували стрілянину по ЗАЕС. Зараз в заручниках у окупантів десятки тисяч енергодарців. Люди живуть на “пороховій бочці”, оскільки загарбники вільно переміщаються по всій території атомної станції, а на які безумства вони здатні, весь світ бачить кожен день.
“У перший день вторгнення РФ було незрозуміло, чого чекати, але заспокоювало відчуття, ніби те, що відбувається, настільки далеко, що тебе не торкнеться…”, – зізнається місцевий мешканець.
За його словами, війська РФ три дні підходили до міста, і всі три дні люди збиралися на головному в’їзді до Енергодару, щоб не пустити їх.
В Енергодарі місцеві жителі своїми силами зупиняли ворога
“Люди працювали як єдиний механізм, кожен був чимось зайнятий: хтось покришки тягнув, хтось “бандерівські смузі” робив, жінки приносили їжу тим, хто чергував на блокпостах, волонтери у міських чатах збирали найнеобхідніше та відвозили активістам. Всі намагалися чимось допомогти”, – згадує він, додаючи, що, на жаль, Енергодар залишився фактично без захисту.
Енергодарівці прогнали окупанта від межі міста
“На в’їзді військових не було. Були тільки мирні люди та активісти. Всю тероборону і військових 24-25 лютого відправили під Василівку для захисту запорізького напрямку. З військових була лише воєнізована охорона, але тільки на території АЕС. По суті, місто залишилося без захисту. В Енергодарі ні танків, ні БТР, ніякої військової техніки не було. А на всю станцію був лише один БТР та дві бойових машини типу “Козак”, – розповідає він.
Вдень 2 березня війська РФ пішли в наступ, отримавши команду “взяти місто”.
“На весь наш кількатисячний натовп зброя (автомати) була лише у сотні людей. Так що протистояти танкам і БТР хлопці не могли. Ближче до ночі російські війська увійшли у місто, було чутно вибухи та автоматні черги, – розповідає енергодарець. – Цю ніч ми всією сім’єю провели у коридорі. Я не спав до півночі, потім заснув і прокинувся о третій годині ночі від того, що дружина біля мене плаче. На питання, що сталося, вона сказала, що атомна горить, що її бомблять. Я подивився пряму трансляцію, зрозумів, що горить будівля, яка небезпеки не несе, і заспокоїв її”.
Ніч, коли рашисти, зовсім збожеволівши, обстрілювали АЕС з танків, його дружина згадує із жахом:
“Напевно, найстрашніше було, коли в місто увійшли окупанти. Ніхто не думав, що взагалі таке можливо: на станцію з танками. Досі не вкладається у голові. Ніч була пекельна. Йод поруч підготовлений (добре, що складаємо іспит з радіаційної безпеки, і знаємо, скільки його потрібно). І досі руки трясуться, коли згадую… Пам’ятаю, як дивилася пряму трансляцію зі станції, і свої моторошні думки, які навіть страшно озвучувати…”.
Подружжя згадує, що у перші дні вторгнення всі навколо були у повному шоці від того, що відбувається, і вірили у швидке звільнення: “Ми дуже сподівалися, що ось-ось прийдуть наші хлопці та виженуть “орків”.
За проукраїнську позицію – у підвал
На цей час обстановка у місті спокійна, але напружена, розповідають місцеві.
“Окупанти ходять тут, як царьки. Якщо не провокувати, то не чіпають. Але без зупинки викрадають людей. Тих, у кого були зв’язки із ЗСУ або з теробороною, їхніх родичів, або тих, хто просто їм не подобається. Когось викрадали за репости та лайки на підтримку України у Facebook”, – зазначає енергодарець.
“Кажуть, що вони з нами надовго, що їм у нас подобається. Одна проблема: вони нам – ні. Приїхали б до нас до війни з мирними намірами, ніхто б і слова не сказав. А зараз – одна ненависть до них”, – додає мешканець Енергодара.
Вони з дружиною впевнені, що в Енергодарі більшість проти російських окупантів та чекають приходу ЗСУ. Але, кажуть: в сім’ї не без виродка. На жаль, є зрадники, які здають окупантам своїх же, особливо АТОвців та активістів, які виходили на блокпости проти вторгнення РФ у перші дні.
“Це дуже страшно. Людей тижнями тримають у підвалах з мішками на головах, швидше за все, б’ють. Нещодавно була ситуація зі стріляниною і гонитвою за чоловіком на території шкільного стадіону, на якому була купа дітей. Понад 15 осіб з автоматами збили чоловіка з ніг і побили, потім підняли і поволокли у машину”, – згадує мешканка Енергодара.
“Місто повністю українське було і залишається! На той же влаштований “орками” “парад” 9 травня вийшло людей 300, не більше. Тих, хто перейшов на бік окупантів, всі знають в обличчя. Коли наші прийдуть, то нехай бояться: їх викинуть усіх! – упевнений її чоловік. – “Визволителі” звільнили нас від нормального життя, від можливості їздити вільно по місту і подорожувати за його межами, від звичних продуктів харчування, від усього! Зате ми тепер відчули, як жили наші батьки в 90-х роках і що таке черги за продуктами. Нехай будуть прокляті й додому повернуться у чорних мішках!”.
“Бариги” з Криму та закриті аптеки
Проблем з продуктами в Енергодарі, кажуть, немає, за рахунок фермерів з найближчих сіл та “бариг”, які їздять в окуповані Крим або Мелітополь, а потім торгують з машин, як у лихі 90-і.при цьому ціни на багато товарів підскочили “до небес”.
“Спочатку не вірилося, що щось може пропасти з прилавків. Але, через місяць, закрилися всі супермаркети через відсутність продуктів. З’явилися величезні черги у маленькі магазини. Ціни зросли значно. Наприклад, свинина по 250 грн, яловичина – 300, хліб – 20-25, цукор спочатку був по 100 грн, зараз 50-60. Гречка – 80. Дешеві овочі та фрукти. Поруч багато сіл, вони забезпечують нас деякою продукцією”, – розповідає житель Енергодара.
За словами його дружини, якщо добре пошукати, в Енергодарі все ще можна знайти українську продукцію.
“Овочі та фрукти дешеві через те, що в селах в теплицях вирощують дуже багато всього, і зараз людям просто нікуди збувати свій товар. Люди такі великі гроші втратили”, – розповідає вона.
Що стосується медичного обслуговування, з цим ситуація набагато складніша: на все місто не працює жодна аптека.
“Лікарня і лікарі працюють, звичайно. Наскільки я знаю, ніхто з лікарів не перейшов на бік окупантів. Але, не дай Бог, захворіти. Починається квест: знайди ліки. Спочатку була аптека, в ній продавали ліки, привезені з Криму. Зараз і вона закрита. Крутимося, у кого, що залишилося, і просимо, якщо хтось їде до нас із Запоріжжя, щоб, по можливості, привезли”, – зазначає мешканка Енергодара.
Щоб допомагати один одному, місцеві створили в Telegram і Viber чати, в яких вони діляться тим, що у них залишилося.
Але з кожним днем все більше городян вирішують виїхати. Вулиці колись жвавого Енергодара порожніють. Решта рідко виходять з дому, цілодобово сидять без зв’язку та абияк ловлять Інтернет, щоб дізнатися новини.
“Виїхати з міста можна, але проблематично і небезпечно. На запорізькому напрямку йдуть бої, пропускають рідко. Стоять кілометрові колони. Ясна річ, що їх використовують як живий щит. Люди в цих колонах стоять по п’ять днів. І це в полі, уявіть. Але люди виїжджають, так. Нещодавно знайомі виїхали на своїй машині через Крим до Росії. Далі – Грузія, Туреччина, а потім – шлях до Хорватії”, – зазначає мешканець Енергодара.
Каже, в місті залишилося близько 30 з 50 тисяч населення. Багатьох “тримає” робота на атомній станції. Люди з побоюванням дивляться у майбутнє, але всім серцем продовжують вірити, що Енергодар та ЗАЕС звільнять вже скоро.
Автор Іван Бойко
