На війні з Росією загинули двоє студентів-однокурсників Нікопольського факультету Українського державного університету.
Трагічну звістку повідомила співробітниця університету Світлана Зінченко, передає Nikopolnews.
У жовтні 2024 р., боронячи Україну від російських окупантів, загинули наші студенти-однокурсники групи МЕ909-21Н (за заочною формою), – написала Світлана Зінченко на своїй сторінці у Фейсбуці
Загинули студенти Нікопольського факультету Українського державного університету
Життя за Україну віддали:
- Томинець Віталій Іванович (1991 – 11.10.2024),
- Коваленко Сергій Олександрович (26.02.1989 – 23.10.2024).
Учасник бойових дій, студент 4 курсу НФ УДУНТ Томинець Віталій Іванович (1991-2024)
Студент-військовослужбовець, командир гранатомета Томинець Віталій Іванович жив у селі Марʼївка Вакулівської громади Криворізького району Дніпропетровської області. Він – учасник бойових дій з 2014 року. На військову службу призваний в травні 2022 року. За бойові заслуги Томинець Віталій мав відзнаки та подяки від командування.
Загинув Віталій в районі населеного пункту Глибоке Харківської області, під час виконання бойового завдання 5 штурмового батальйону військової частини А 0501.
У загиблого Героя залишилися неповнолітні дітки, дружина, батьки та рідні.
Також стало відомо про загибель ще одного студента-військовослужбовця, учасника бойових дій, старшого сержанта Коваленка Сергія Олександровича.
Учасник бойових дій, студент 4 курсу НФ УДУНТ Коваленко Сергій Олександрович (1989-2024)
Народився Сергій в м. Харків, але все життя його пройшло в селищі Чкаловське Чугуївського району Харківської області.
- У 2004 році закінчив школу, а потім Чугуївське профтехучилище. Працював у ПРаТ Агрокомбінат «Слобожанський».
- З 2014 – 2016 р. бився з ворогом у Луганській області, за що отримав медаль «За оборону Щастя», був поранений, повернувся до мирного життя.
- У 2021 році вступив до Нікопольського факультету УДУНТ, за спеціальністю 136 Металургія.
З перших днів повномасштабного вторгнення старший сержант Сергій Коваленко став на захист рідної країни, в складі 113 бригади Територіальної оборони. У Сергія був позивний «Іменинник», бо народився він 26 лютого, а 24 – він вже був у строю.
З часу окупації рідного селища, Сергій Коваленко сказав: «Обов’язково зайду і підніму наш прапор над Чкаловським». І, як завжди, не кинув слів на вітер – його фото з радісною звісткою зі звільненого селища бачила вся Україна! – пише Світлана Зінченко
За бойові заслуги був нагороджений медаллю «За звільнення Харківської області», відзнакою Міністра оборони України «Хрест сил Територіальної оборони».
Ще в шкільні роки Сергій зустрів своє кохання – чарівну дівчину Юлію, яка згодом стала його дружиною, подарувала двох чудових донечок – Софійку та Вероніку.
Останній свій бій Сергій Коваленко разом з побратимами прийняв поблизу міста Вугледар, де 23 жовтня 2024 року героїчно загинув.
Були мужніми, чесними, порядними і добрими
Віталій і Сергій були мужніми, чесними, порядними, добрими чоловіками, з загостреними відчуттями справедливості й щирою готовністю підставити плече допомоги іншим. Як і більшість студентів-учасників бойових дій захоплювалися технікою, мріяли стати висококваліфікованими професіоналами, любили своїх батьків та дітей, – пише Світлана Зінченко
Студенти, викладачі згадують Віталія та Сергія як відповідальних, небайдужих людей, які завжди тримали своє слово.
Неможливо оминути у виявленні нашої подяки Матерів полеглих воїнів, так як вони виховали справжніх патріотів країни – не на словах, а ділом. Висловлюємо щирі співчуття з приводу гибелі Героїв їх родинам. Прізвища Томинця Віталія Івановича та Коваленка Сергія Олександровича назавжди залишаться у пам’яті рідних, друзів – студентів, бойових побратимів, усіх, хто знав, любив і шанував Героїв. Увійдуть у Літопис видатних студентів незламного Нікопольського факультету УДУНТ! ВІЧНА ШАНА І ПАМ’ЯТЬ НАШИМ СТУДЕНТАМ-ЗАХИСНИКАМ, МУЖНІМ ВОЇНАМ! – написала від імені професорсько-викладацького складу НФ УДУНТ Зінченко С.М.
Ще новини Нікополя: Був нагороджений медаллю «За оборону Бахмуту»: Нікополь провів в останню путь ще одного полеглого Захисника
