[:ru] Женщины Никополя: Билай Вера Иосифовна – ученый[:ua]Жінки Нікополя: Білай Віра Йосипівна – науковець[:]

Предлагаем вашему вниманию очередную публикацию, в которой расскажем об уроженку Никополя – Билай Вере Иосифовне – женщине-ученой, которая получила звание Заслуженный деятель науки УССР и была удостоена Государственной премии Украины.

Родилась Вера Иосифовна Билай г. Никополь и в очень малом возрасте осталась без отца, который умер в 1910 г. В 1925 г. закончила Никопольскую среднюю сельскохозяйственную профшколу и в течение 1925-1929 рр. продолжала обучение на факультете полеводства Криворожского сельскохозяйственного института. Получила специальность агронома-полевода и после окончания института некоторое время работала на Донбассе агрономом в Артемовском колгозсоюзе.  В течение 1930-1933 гг. обучалась в аспирантуре, по окончании которой до января 1935 г. работала ассистентом во Всесоюзном научно-исследовательском институте сахарной промышленности.

В 1935 г. В. И. Билай начала свою долгую, почти шестидесятилетнюю, и чрезвычайно плодотворную деятельность в Институте микробиологии и вирусологии им. Д. Кол. Заболотного АН УССР. Работала в нем лаборантом (1935 г.), научным (1935-1942 гг.) и старшим научным сотрудником отдела микологии (1942-1958 гг.), заведующим лаборатории, а затем отдела физиологии и систематики микромицетов (1958-1987 гг.), советником при дирекции (1988-1994 гг.). Одновременно заведовала кафедрой микробиологии Киевского государственного университета им. Т. Г. Шевченко (1970-1975гг.).

Ученую степень кандидата биологических наук Вера Иосифовна Билай получила в 1942 г., а степень доктора биологических наук – в 1955 г. За широко известный труд «Систематика грибов рода Fusarium» в  1960 г. она получила ученое звание профессора.

В 1938-1939 гг. В. И. Билай подключилась к решению проблемы дендродохиотоксикоза лошадей на юге Украины, в 1942-1946 гг. – к проблеме фузариотоксикоза людей на востоке бывшего Советского Союза, на территории которого она была ведущим ученым в области физиологии грибов. Управляемый В. И. Билай отдел проводил большую научную работу по изысканию новых антибиотиков, токсинов, ингибиторов и стимуляторов роста растений с целью их внедрения в народном хозяйстве. Она – один из соавторов изобретенного нового антибиотика «Микроцид». За широкое внедрение в медицинскую практику в 1952 г. В. И. Билай была присуждена Государственная премия СССР. Большое значение для народного хозяйства страны также имело внедрение фермента глюкооксидази, который сейчас активно используется, например, в хлебопекарной промышленности.

Прилагая много усилий к подготовке молодых научных кадров (а под ее руководством защищено более 30 диссертаций), ученая создала свою научную школу физиологов грибов. По словам В. И. Билай, на время окончания ее деятельности в должности заведующего отдела физиологии и систематики микромицетов Института микробиологии и вирусологии им. Д. Кол. Заболотного АН УССР, она была автором 315 научных работ, в т. ч. 14 монографий, и имела 15 авторских свидетельств на изобретения.

В. И. Билай занимала активную общественную позицию и одновременно с научной деятельностью была членом правления Всесоюзного общества «Знание» и его украинского отделения, вице-президентом Украинского республиканского отделения микробиологического общества, членом Украинского отделения албано-советской дружбы. В 1956-1957 гг. как член делегации Украинской ССР принимала участие в работе ХІ и ХІІ сессии Генеральной Ассамблеи ООН.

В. И. Билай в 1961 г. была избрана в состав членов-корреспондентов АН УССР. В 1968 г. ей присвоено звание «Заслуженный деятель науки УССР» (1968), в 1970 г. удостоена премии им. Д. Кол. Заболотного АН УССР, 1978 г. – Государственной премии Украины, в 1983 г. – премии Совета Министров СССР.

Также В. И. Билай награждена орденами Трудового Красного Знамени (1954, 1978), «Знак Почета» (1960, 1973), Ленина (1986) и рядом медалей.

Оборвалась жизнь ученой 12 июня 1994 г.

[:ua]Nikopolnews продовжує серію публікацій «Жінки Нікополя», приурочену до Міжнародного жіночого дня 8 березня. Джерело матеріалів – Нікопольський краєзнавчий музей.

Пропонуємо вашій увазі чергову публікацію, у якій розповімо про уродженку Нікополя – Білай Віру Йосипівну – жінку-науковця, яка отримала звання Заслужений діяч науки УРСР та була удостоєна Державної премії України.

Народилася Віра Йосипівна Білай в м. Нікополь  і в дуже малому віці залишилася без батька, який помер у 1910 р. У 1925 р. закінчила Нікопольську середню сільськогосподарську профшколу та протягом 1925–1929 рр. продовжувала навчання на факультеті рільництва Криворізького сільськогосподарського інституту. Отримала фах агронома-рільника і після закінчення інституту деякий час працювала на Донбасі агрономом у Артемівському колгоспсоюзі. Упродовж 1930–1933 рр. навчалася в аспірантурі, по закінченні якої до січня 1935 р. працювала асистентом у Всесоюзному науково-дослідному інституті цукрової промисловості.

У 1935 р. В. Й. Білай розпочала свою довгу, майже шістдесятирічну, та надзвичайно плідну діяльність у Інституті мікробіології та вірусології ім. Д. К. Заболотного АН УРСР. Працювала в ньому лаборантом (1935 р.), науковим (1935–1942 рр.) та старшим науковим співробітником відділу мікології (1942–1958 рр.), завідувачем лабораторії, а згодом відділу фізіології та систематики мікроміцетів (1958–1987 рр.), радником при дирекції (1988–1994 рр.). Одночасно завідувала кафедрою мікробіології Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка (1970–1975 рр.).

Науковий ступінь кандидата біологічних наук Віра Йосипівна Білай отримала у 1942 р., а ступінь доктора біологічних наук – у 1955 р. за широко відому працю «Систематика грибів роду Fusarium». У 1960 р. вона отримала вчене звання професора.

У 1938–1939 рр. В. Й. Білай долучилася до розв’язання проблеми дендродохіотоксикозу коней на півдні України, у 1942–1946 рр. – до проблеми фузаріотоксикозу людей на сході колишнього Радянського Союзу, на теренах якого вона була провідним вченим у галузі фізіології грибів. Керований В. Й. Білай відділ проводив велику наукову роботу по вишукуванню нових антибіотиків, токсинів, інгібіторів і стимуляторів росту рослин з метою їх впровадження в народному господарстві. Вона – один із співавторів винайденого нового антибіотика «Мікроцид», за широке впровадження якого в медичну практику в 1952 р. В. Й. Білай було присуджено Державну премію СРСР. Велике значення для народного господарства країни також мало впровадження ферменту глюкооксидази, яка зараз активно використовується, наприклад, в хлібопекарській промисловості.

Докладаючи багато зусиль до підготовки молодих наукових кадрів (а під її керівництвом захищено понад 30 дисертацій), вчена створила свою наукову школу фізіологів грибів. За свідченням В. Й. Білай, на час закінчення її діяльності на посаді завідувача відділу фізіології та систематики мікроміцетів Інституту мікробіології та вірусології ім. Д. К. Заболотного АН УРСР, вона була автором 315 наукових праць, в т. ч. 14 монографій, та мала 15 авторських свідоцтв на винаходи.

В. Й. Білай займала активну громадську позицію і одночасно з науковою діяльністю була членом правління Всесоюзного товариства «Знання» та його українського відділення, віце-президентом Українського республіканського відділення мікробіологічного товариства, членом Українського відділення албано-радянської дружби. У 1956–1957 рр. як член делегації Української РСР брала участь у роботі ХІ та ХІІ сесій Генеральної Асамблеї ООН.

На знак визнання наукових здобутків В. Й. Білай у 1961 р. її було обрано до складу членів-кореспондентів АН УРСР. У 1968 р. присвоєно звання «Заслужений діяч науки УРСР» (1968), у 1970 р. удостоєно премії ім.  Д. К. Заболотного АН УРСР, у 1978 р. – Державної премії України, у 1983 р. – премії Ради Міністрів СРСР.

Також В. Й. Білай нагороджено орденами Трудового Червоного Прапора (1954, 1978), «Знак Пошани» (1960, 1973), Леніна (1986) та низкою медалей.

Обірвалося життя вченої 12 червня 1994 р.

[:]